
- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни херсонський національний технічний університет Кафедра товарознавства, стандартизації та сертифікації
- •Методичні рекомендації
- •Загальні вказівки до виконання лабораторних робіт
- •Лабораторна робота № 1 вивчення особливостей будови різних видів і типів вовни
- •9.1. Короткі теоретичні відомості
- •9.1.1. Види вовни в залежності від походження
- •9.1.2. Види вовни в залежності від способу знімання її з тварин
- •9.1.3. Види вовни в залежності від часу стрижки
- •9.1.4. Типи вовняних волокон
- •9.2. Експериментальна частина
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 2 контроль якості немитої вовни
- •2.1 Короткі теоретичні відомості
- •2.1.1. Контроль якості вовни, яка надходить на виробництво та відбір кіп для контрольного класування
- •2.1.2. Контрольне класування
- •2.1.3. Визначення виходу митої вовни з немитої
- •2.2. Експериментальна частина
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 3 контроль якості митої заводської вовни
- •3.1. Короткі теоретичні відомості
- •3.1.1. Особливості контролю якості вовни після промивання
- •3.1.2. Відбір зразків для проведення лабораторних випробувань
- •3.2. Експериментальна частина
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 4 контроль якості відходів вовняної промисловості
- •4.1. Короткі теоретичні відомості
- •4.1.1. Обробка виробничих волокнистих відходів
- •4.1.2. Лабораторні випробування відходів
- •4.2. Експериментальна частина
- •Контрольні питання
- •Список використаної літератури
4.2. Експериментальна частина
Вживані прилади і матеріали: кондиційний апарат (або сушильна установка), мікроскоп, міліметрова лінійка, пінцет, аналітичні ваги, апарат Сокслета, набір хімреактивів, лабораторний посуд, зразки вовняних відходів.
Порядок виконання роботи:
1. Вологість відходів визначають шляхом висушування на звичайному кондиційному апараті так само як при випробуванні немитої натуральної вовни.
2. Товщину волокон відходів визначають за допомогою мікроскопа або проекційного апарату так само, як товщину волокон натуральної вовни.
3. Довжину волокон відходів визначають при випробуванні всіх видів відходів, окрім крупних гребеневих пачосів. З середини штапелю вирізують відрізок довжиною 5 мм. Для цього використовують спеціальний різак. Отриманий результат округлюють до цілих міліметрів.
4. Вміст рослинного сміття у відходах визначають у такому порядку. З двох наважок по 10 г кожна пінцетом вибирають все сміття, зважують його за допомогою аналітичних ваг до 0,001 г і визначають вміст сміття в кожній наважці, приймаючи вагу наважки за 100 %. Якщо результати випробувань двох наважок розрізняються не більше, ніж на 0,2 % (абсолютних), то вміст рослинного сміття в партії відходів визначають як середнє арифметичне цих результатів.
5. Вміст жиру в відходах визначають так само, як і в натуральній вовні.
6. Для визначення вмісту пилу у відходах наважки після визначення вмісту жиру промивають двічі в теплому (30 - 35 оС) мильно-содовому розчині, що містить по 2 - 3 г/л мила і кальцинованої соди, полощуть і висушують до постійної ваги. Потім розраховують вміст пилу Пч, % за формулою:
(4.1)
де g - постійно суха вага знежиреної наважки до промивання, г;
g2 - постійно суха вага після промивання, г.
Результати випробувань вовняних відходів оформлюють в лабораторний журнал.
Контрольні питання
На яких переходах обробки вовняного волокна утворюються відходи?
Назвіть шляхи використання вовняних відходів?
Наведіть приклади різних видів відходів, що утворюються на підприємствах первинної обробки вовни?
Які види відходів утворюються на різних переходах одержання вовняної пряжі?
За якими показниками оцінюють вовняні відходи?
Як визначити вміст рослинного сміття у вовняних відходах?
Список використаної літератури
Липенков Я.Я. Общая технология шерсти. – М.: Легкая индустрия. – 1972. – 392 с.
Гусев В.Е. Сырье для шерстяных и нетканых изделий и первичная обработка шерсти. – М.: Легкая индустрия. – 1977. – 408 с.
Князев А.И., Менделеев М.Б. Натуральная шерсть, ее классировка и сортировка. – М.: Легкая индустрия. – 1978. – 160 с.
Лувишис Л.А., Биренбаум Е.И. Технический контроль в первичной обработке и прядении шерсти. – М.: Легкая индустрия. – 1969. – 376 с.
Монастырский А.Г. Испытание текстильнмых материалов. – М.: Легкая индустрия. – 1970. – 280 с.
Купрашевич В.И. Общая технология шерстяного производства. – М.: Легкая и пищевая промышленность. – 1981. – 127 с.
Справочник по шерстопрядению / В.К. Афанасьев, Г.О. Лежебрук, И.Г. Рашкован и др. – М.: Легкая и пищевая промышленность. – 1983. – 488 с.
Рогачев Н.В. Некоторые вопросы первичной обработки шерсти. – М.: Легкая индустрия. – 1980. – 184 с.
Сидоров В.И. Контроль качества шерсти. – М.: Легкая индустрия. – 1974. – 157 с.
Шейфер О.Я. Производство шерсти высокого качества. - М.: Россельхозиздат. – 1981. – 172 с.