§ 4. Правові гарантії працівників при прийнятті на роботу

Гарантії трудових прав працівників — це система встановлених законодавством заходів щодо врегулюван­ня питань, що пов'язані з порушенням трудового законо­давства й вирішенням трудових спорів робітників і служ­бовців, спрямованих на захист їхніх трудових прав.

Так, державою створена система органів, що уповноваже­ні розглядати трудові спори; будь-якому працівникові надано право оскаржувати порушення своїх прав; процедура вирі­шення спорів чітко визначена законодавством.

Трудове законодавство захищає працівника, встановлюю­чи для нього (як і в кримінальному праві) презумпцію неви­нуватості.

Процесуальні норми, встановлені з метою охорони трудо­вих прав, мають деякі особливості:

а) досудовий розгляд трудових спорів — діяльність комі­сій по трудових спорах (КТС);

б) судовий розгляд — діяльність судів по розгляду та ви­рішенню трудових спорів;

в) позасудовий розгляд — діяльність вищих адміністра­тивно-господарських органів, що розглядають трудові спори в порядку підлеглості.

Юридичні гарантії для працівника встановлюються певни­ми обмеженнями для роботодавця: забороною для адмініст­рації погіршувати умови праці порівняно з чинним законо­давством, в односторонньому порядку змінювати трудову функцію, суттєві умови праці, місце роботи (за деяким ви­ключенням, тимчасово), припиняти трудові правовідносини без законних підстав, встановлювати випробувальний строк для окремих категорій працівників і т. ін.

Стаття 22 КЗпК України закріплює правові гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору. Заборо­няється необрунтована відмова у прийнятті на роботу. Га­рантії для працівників містяться і у змісті поняття «обрунтована відмова» в прийнятті на роботу. Роботодавець може відмовити в прийнятті на роботу лише у таких випадках, як:

- відсутність вакантних місць;

- недостатність або відсутність належної кваліфікації у пра­цівника, який поступає на роботу;

- обмеження, встановлені законодавством щодо прийому на роботу (вік, важкі та шкідливі умови праці (неповнолітні, жінки);

- заборона в судовому порядку займати певні посади, робота близьких родичів (крім педагогічної, медичної діяль­ності тощо), стан здоров'я і т. ін.);

- обмеження за медичними показниками (коли за станом здоров'я працівник не може виконувати певну роботу).

У всіх інших випадках відмова вважатиметься порушенням законодавства.

Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або неп­рямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, полі­тичних поглядів, релігійних переконань, членства у профе­сійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характе­ру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть вста­новлюватися законодавством України.

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з ва­гітністю чи наявністю дітей віком до 3 років, а одиноким ма­терям — до 14 років або дитини-інваліда. Необгрунтована відмова у прийнятті на роботу (причини відмови повинні бу­ти пояснені письмово) оскаржується в судовому порядку.