48

Розділ VII Трудовий договір план

§ 1. Поняття і зміст трудового договору

§ 2. Форми трудового договору

§ 3. Загальний порядок укладення трудового договору

§ 4. Правові гарантії працівників при прийнятті на роботу

§ 5. Особливості укладення окремих видів трудових договорів

- Укладення трудового договору на невизначений строк

- Укладення строкового трудового договору

- Особливості укладення договорів на тимчасову та сезонну роботу

- Особливості укладення трудового договору на роботу за сумісництвом. Відмінність сумісництва від суміщення професій (посад)

- Контракт як особлива форма трудового договору

- Трудова книжка. Загальні правила ведення трудових книжок

- Випробування при прийнятті на роботу

§ 6. Зміна умов трудового договору

§ 7. Припинення та розірвання трудового договору

- Загальні підстави припинення та розірвання трудового договору

- Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

- Загальні та додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

- Обмеження звільнення з роботи окремих категорій працівників

- Підстави та порядок розірвання трудового договору у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці

- Особливості звільнення з роботи в разі невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі, внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я

- Особливості звільнення з роботи працівника в разі систематичного невиконання ним без поважних причин трудових обов'язків

- Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб

§ 8. Відсторонення від роботи

§ 9. Порядок звільнення з роботи Порядок оформлення звільнення працівників і проведення розрахунку

Вихідна допомога та підстави її виплати

§ 1. Поняття і зміст трудового договору

Основною, переважною підставою виникнення трудових правовідносин є трудовий договір. Навіть тоді, коли застосо­вуються інші підстави виникнення трудових правовідносин (адміністративний акт призначення на посаду, результати виборів, конкурсне заміщення посад чи здійснюється розпо­діл на роботу після закінчення навчальних закладів), трудові відносини оформляють укладенням трудового договору чи контракту, конкретний зміст яких встановлюється вільним волевиявленням і угодою між сторонами.

Трудовий договір — це угода між працівником і власни­ком підприємства, установи, організації або уповноваже­ним ним органом чи фізичною особою-роботодавцем, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, ви­значену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець — виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені зако­нодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продук­тивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в уста­новах, організаціях, якщо інше не передбачене законодав­ством, колективним договором або угодою сторін (ст. 21 КЗпП України).

Зміст трудового договору — це сукупність визначених законодавством і сторонами умов, які встановлюють взаємні права й обов'язки сторін.

Ці умови поділяють на дві групи:

1) ті, що встановлюються законодавством про працю і зміні сторонами не підлягають (наприклад, порядок і види дисциплінарної відповідальності, мінімальна зарплата, зако­нодавчий-мінімум тривалості відпустки, строки позовної дав­ності в трудовому праві тощо);

2) ті, що визначаються угодою сторін (обов'язкові та до­даткові).

Умови другої групи в основному і складають зміст трудо­вого договору.

Обов'язкові (необхідні) умови трудового договору (без яких трудовий договір не може бути укладений) — це вза­ємне волевиявлення сторін про прийняття на роботу, місце роботи, строк дії договору, оплату праці, визначення трудо­вої функції працівника, встановлення моменту початку вико­нання роботи.

Трудова функція — робота, яку виконуватиме праців­ник, коло його повноважень і обов'язків. Трудова функція службовців визначається найменуванням посад, які пе­редбачені структурою і штатним розкладом державного органу чи підприємства, установи, організації.

Посада характеризується певним колом службових обов'язків, повноважень і відповідальністю, що настає в разі невиконання обов'язків. У найменуванні посади знаходить своє відображення поділ праці, що склався у певній галузі, на підприємстві чи в установі. Трудові обов'язки службовців конкретизуються в посадових інструкціях, що розробляють­ся та затверджуються на підприємствах за погодженням з профспілковим органом на основі галузевих посадових інст­рукцій і положень про відділи і служби підприємства, галу­зевих кваліфікаційних характеристик, положень про окремі категорії працівників.

Професія є широкою сферою трудової діяльності, що відображає галузевий або родовий поділ праці, в якій пра­цівник може застосовувати свої трудові здібності відпо­відно до наявних у нього знань, навичок і вмінь.

Виконання роботи з певної професії вимагає спеціалізації, професійних навичок або знань за визначеним профілем (на­приклад, вчитель, лікар, будівельник). Тому виконувана ро­бота однієї професії може мати різні спеціальності.

Спеціальність є частиною трудової діяльності в ме­жах певної професії, що найбільш глибоко та всебічно опанована працівником. Спеціальність є основною озна­кою, що характеризує трудову функцію працівника, оскільки вона містить спеціалізацію працюючих за професіями із спе­цифікою роботи в умовах певного виду діяльності (наприк­лад, учитель історії, лікар-хірург, будівельник-монтажник).

Необхідно враховувати також кваліфікацію працівника. Кваліфікація — це рівень теоретичних і практичних знань і навичок за відповідною професією та спеціальніс­тю, який відповідає тарифному розряду, класу, катего­рії, науковому ступеню тощо (наприклад, слюсар-сан­технік III розряду, вчитель історії І категорії та ін.). Кваліфі­каційний розряд дозволяє власнику або уповноваженому ним органу доручати працівникові роботу відповідної склад­ності. У той же час присвоєний працівникові розряд, клас або категорія визначає обсяг деяких істотних прав працівни­ка щодо оплати праці згідно з тарифною сіткою. Коло трудо­вих обов'язків працівника та їх кваліфікаційні характеристи­ки містяться в тарифно-кваліфікаційних довідниках і в інших нормативних актах. Конкретний зміст, обсяг і порядок вико­нання робіт на певному робочому місці встановлюються на підприємстві технологічними картками, робочими інструк­ціями та іншими нормативними актами, в тому числі локаль­ними.

Додаткові умови є факультативними, тобто їх відсут­ність не свідчить про неповний зміст чи недійсність трудово­го договору. Але коли сторони побажали ці умови встанови­ти і включили їх до трудового договору, вони стають обов'язковими для виконання за умови, що ті не суперечать чинному законодавству. Невиконання факультативних умов може призвести до трудового спору й захисту прав сторін трудового договору з боку держави. До додаткових умов слід віднести угоду про надання житла, забезпечення дити­ни працівника місцем у дошкільному закладі, що є на під­приємстві, встановлення випробувального строку при при­йомі на роботу тощо.

Додаткові умови бувають двох видів:

1) зазначені в трудовому законодавстві (наприклад, ви­пробувальний строк, дозвіл, суміщення та ін.);

2) не зазначені в трудовому законодавстві й не порушу­ють його (статті 9, 9-1 КЗпП України) (наприклад, надання пільгових путівок для працівників, безкоштовних обідів, службового автомобіля і т. ін.).

Трудовий договір про виконання роботи за певною поса­дою чи спеціальністю слід відрізняти від цивільно-правових договорів (угод) з виконання певних трудових завдань (на­приклад, договір підряду, доручення тощо).

Розмежування цих понять має важливе практичне зна­чення щодо встановлення різних правових гарантій для сто­рін і юридичних наслідків, що наступають.