50. Процесуальний порядок застосування особистого зобов’язання. Процесуальні наслідки порушення підозрюваним або обвинуваченим даного запобіжного заходу

Особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 КПК.

Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

Особисте зобов'язання як запобіжний захід застосовується на підставі ухвали слідчого судді, суду за мотивованим клопотанням прокурора, слідчого, погодженого з прокурором, і має наслідком для підозрюваного, обвинуваченого виконання ряду обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю або за викликом у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження, зокрема, для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

Про роз'яснення підозрюваному, обвинуваченому покладених на нього обов'язків складається протокол роз'яснення підозрюваному (обвинуваченому) обов'язків.

3. Законодавцем чітко розподілено повноваження стосовно здійснення контролю за додержанням виконання особистого зобов'язання. Так, за підозрюваним контроль здійснює слідчий, за обвинуваченим – прокурор

51. Поняття завдання слідчих дій, процесуальний порядок їх оформлення.

Слідчі дії- ті дії, специфічною ознакою яких є безпосередня спрямованість на виявлення, збирання, дослідження, оцінку й використання доказів, тобто ті дії слідчого, результати яких безпосередньо пов'язані з можливістю отримання доказової інформації Для отримання доказів слідчий має право проводити такі слідчі дії: слідчий огляд (огляд місця події, приміщення, предметів, документів, трупів); обшук (у житлі, іншому володінні особи, у приміщенні, на місцевості, особистий); виїмку (предметів, документів, кореспонденції, документів, що містять державну таємницю); накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку, освідування (слідче і медичне); допит (підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, експерта); очну ставку; призначення експертизи; одержання зразків для експертного дослідження; відтворення обстановки й обставин події; пред'явлення для впізнання (осіб, осіб за фотознімками, предметів). Послідовність слідчих дій залежить від конкретної слідчої ситуації і встановлюється слідчим самостійно. В кримінально-процесуальному законодавстві вживається поняття невідкладних слідчих дій. До невідкладних слідчих дій відносять обшук, огляд, виїмку, освідування, допит підозрюваного, допит потерпілого, свідка. Невідкладною може бути будь-яка слідча дія в тому разі, коли зволікання з її проведенням ставить під загрозу закріплення слідів злочину. Від поняття невідкладних слідчих дій необхідно відрізняти поняття первинних і наступних слідчих дій, які пов'язані з особливостями типових слідчих ситуацій і визначенням при цьому кола слідчих дій, які рекомендується провадити на початковому і наступних етапах розслідування. Слідчі дії можуть бути повторними і додатковими. Повторним називають допит, який має той самий предмет, що і попередній допит, тобто, коли мова йде про ті ж відомості, які отримані від допитуваної особи, але слідчий не впевнений І достовірності раніше отриманих відомостей, у зв'язку з чим проводить повторний допит. Метою додаткового допиту є отримання відомостей, які не були отримані від свідка раніше під час первинного допиту.

Слідчі дії будуть правомірними за таких загальних умов: 1) будь-яка слідча дія може проводитись за рішенням слідчого, органу дізнання тільки після порушення кримінальної справи, за винятком огляду місця події , і накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку з метою запобігти злочину; 2) порядок проведення слідчих дій і їх процесуальне оформлення має чітко відповідати кримінально-процесуальному законодавству; 3) відповідальність за своєчасність, законність і обґрунтованість проведення слідчих дій покладається на особу, яка провадить розслідування у справі; 4) слідчі дії проводяться за наявності підстав (правових і фактичних).