87. Проституція та її взаємозв’язок з іншими правопорушеннями та злочинами

На сьогоднішній день в Україні злочинність  представляє собою одну з найбільш болісних суспільно значущих проблем. На протязі останніх років можна спостерігати безпрецедентний кількісний ріст злочинності і зв’язаний з нею антисуспільний прояв, в тому числі і  вплив проституції на суспільство. Роль цієї соціальної вади  зумовлена критичним явищем  в соціальній, економічній, ідеологічній та політичній сферах.

       Проституція – це позашлюбний систематичний вступ жінки чи чоловіка в сексуальні стосунки з однією чи кількома особами за плату, або це систематичне надання свого тіла для задоволення сексуальних потреб інших осіб для отримання матеріальної вигоди.[2].

   Щодо соціальної негативної оцінки проституції, то вона проявляється у тому,що: проституція підриває суспільну моральність, сприяє деградації національної культури; проституція розрушає інститут сім’ї, негативно впливає на формування підростаючого покоління. Так, за статистичними даними 75,6% проституток не заміжні, 14,6% - розведені. Ця статистика стосується жінок від 16 до 35 років, однак діти є лише в 57% , при цьому тільки 60% проституток беруть участь  в їх вихованні; ріст проституції обумовлює збільшення випадків самогубства; проституція зумовлює розповсюдження в країні  венеричних та інших інфекційних захворювань; проституція зумовлює ріст пияцтва і наркоманії. Значна кількість публічних жінок  постійно вживають спиртні напої, більшість з них є хронічними алкоголіками; проституція є одним із етапів морально-етичної деградації, яка нерідко завершується скоєнням протиправного діяння.[4]

Щодо кримінальної оцінки проституції, то її сутність полягає в тому що: проституцію як засіб наживи широко використовують злочинці, які створюють цілу мере­жу сексбізнесу — зі звідниками, утримувачами будинків розпусти, сутенерами, водіями, охоронцями тощо; повій використо­вують як співучасниць крадії, грабіжники, вимагачі, шахраї; повії самі вчиняють чимало злочинів, передусім, крадіжок у клієнтів; для того щоб мати можливість платити повіям та їх господарям вчиняються інші корисливі злочини;  повії є найактивнішими розповсюджувачами венеричних хвороб та СНІДу, а також наркотиків.

89. Причини і умови злочинності.

Учення про причини й умови злочинності у вітчизняній і зарубіжній юридичній літературі не має єдиного тлумачення. Це пояснюється тим, що ця галузь юридичних досліджень відзначається особливою складністю та різноплановістю позицій вітчизняних і зарубіжних авторів, це призводить до наявності в підручниках із кримінології діаметрально протилежних концепцій причин і умов злочинності в нашому суспільстві.

Кримінологія приділяє багато уваги категорії причиновості. Це зумовлюється тим, що злочинність і її причиновість є основними елементами предмета науки кримінології. Проблема причиновості має важливе методологічне значення, визначає суть і зміст кримінології. Від її вирішення залежить розуміння соціально-правової природи злочинності, соціально-ідеологічної суті особи злочинця, розробка запобіжних заходш, а також визначення іїіших кримінологічних проблем. Як складне явище, злочинність є наслідком дії багатьох обставин, факторів і причин. Із цією проблемою пов'язане власне й виникнення кримінології як науки.

У сучасній юридичній літературі існують різні поняття, що відображають зміст причиново-наслідкового комплексу: детермінація, причини й умови, фактори злочинності. Причиновість є однією з форм детермінації.

Отож власне виявлення факту взаємозв'язку злочинності з якимось іншим явищем або процесом не можна визнати достатнім. Потрібно визначити ще й характер такого взаємозв'язку. Інакше не можна визначити, що саме породжує злочинність, а заходи боротьби з нею можуть стосуватися тільки обставин, що перебувають у функціональному зв'язку чи зв'язку станів.

Для пояснення причиновості важливе значення має правильне розуміння місця та ролі біологічних факторів. Слід пам'ятати, що юридична й моральна оцінка вчинку визначається не фізіологічною поведінкою, а її змістом. З огляду на цю обставину, біологічне, зокрема й генетичне, є лише необхідною умовою, а не причиною.

Під причиновістю розуміють генетичний зв'язок між окремими станами видів і форм матерії у процесах її руху й розвитку. Сутністю причиновості є породження причиною наслідку. Причиновість завжди має об'єктивний характер.

Однією з найчастіше використовуваних у кримінології категорій є поняття "причини". Етимологічно слово "причина" пов'язане з дієсловом "чинити", "учинити" та вважається синонімом (як дієслово) слова "робити", "творити", "виробляти".

Причина злочинності - це соціально-психологічні обставини, що безпосередньо породжують і відтворюють злочинність та злочини як свій закономірний наслідок. Причина як основа та сутність наслідку є вихідним і визначальним елементом взаємозв'язку явищ.

Отже, якщо причини злочинності - це негативні явища, які породжують її, то умови злочинності - це явища, котрі безпосередньо не породжують злочинності (наслідку), але слугують певними обставинами, що сприяють її виникненню та існуванню, тобто в певний спосіб упливають на розвиток причинового зв'язку, сприяючи чи не перешкоджаючи породженню злочинності.