35. Класифікація криміногенних ситуацій.

Класифікація криміногенних ситуацій за джерелом їх виникнення має практичне значення, оскільки вказує на напрями запобіжної роботи щодо усунення чи нейтралізації обставин, спроможних призвести до вчинення нових злочинів. Таке розмежування важливе для встановлення безпосередніх детермінант злочинів та визначення міри покарання винного. Ось чому багато конкретних ситуацій вчинення злочинів передбачені у кримінальному законі як обставини, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність (статті 40 і 41 КК України).

За змістом розрізняють такі види криміногенних ситуацій:

а) проблемна ситуація, за якої людина стикається з певними труднощами і перешкодами в досягненні наміченої мети (наприклад, проникнення у помешкання, щоб вчинити крадіжку). Вирішення проблемної ситуації полягає мної ситуації полягає у знаходженні способу подолання перепон;

б) мотиваційне байдужа ситуація, за якої стан і зміни елементів, що її складають, не впливають на діяльність суб'єкта;

в) мотивуюча ситуація, коли щось у її стані впливає на прийняття особою рішення діяти саме так, а не інакше;

г) конфліктна ситуація – характеризується зіткненням різних інтересів, поглядів, бажань її учасників, що веде до боротьби між ними злочинним шляхом.

Залежно від причин виникнення конфліктів можна виділити основні види конфліктних ситуацій, які можуть мати місце перед вчиненням злочину:

1) конфлікти, що виникають на основі неадекватності уявлень особи про реальну дійсність. Наприклад, особа діє згідно з нормами поведінки, прийнятими у її групі, але не властивими для іншої групи, де вона

вимушена в той час діяти;

2) конфлікти як наслідок переоцінки своїх можливостей або недооцінки їх

іншими людьми;

3) конфлікти, що виникають на ґрунті неприязних особистих відносин;

4) конфлікти, обумовлені недостатньою інформацією;

5) конфлікти як сумніви у правильному виборі між кількома можливими варіантами поведінки.

У науковій літературі трапляються й інші класифікації криміногенних ситуацій, які, безперечно, теж мають право на існування. Зазначимо лише, що конкретна ситуація – це сукупність обставин, які можуть як сприяти, так і перешкоджати злочинові або бути нейтральними. Роль ситуації у злочині значною мірою залежить від того, яка група факторів визначає "обличчя" цієї ситуації і домінує в ній. Але в кінцевому підсумку вибір варіанта поведінки залежить від індивідуального рішення, оскільки вчинки людей не є механічною реакцією на вплив ситуацій. "Люди – не пасивні істоти, які перебувають під владою зовнішніх стимулів; вони значною мірою створюють світ, у якому живуть і діють. Гнучкість поведінки пояснюється тим, що, взаємодіючи з оточенням, людина здійснює низку послідовних дій, дедалі більше пристосовуючи до себе обставини ситуації"'.

36. Віктимологійний аспект механізму конкретного злочину.

Як показує практика значну роль у механізмі злочинної поведінки, і особливо у формуванні криміногенної ситуації може відігравати поведінка потерпілого, або жертви. Один із дослідників проблем віктимології Л.В.Франк, наприклад, виявив, що приблизно кожний четвертий із числа потерпілих вів себе "неналежним чином." По злочинах проти особи (вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування) провокація з боку жертв спостерігається у 20-60 процентів випадків. Тому вивчення ролі жертви як одного з найважливіших структурних елементів криміногенної ситуації набирає великого значення. Перша спроба дослідити феномен жертви злочину була здійснена у 1948 році німецьким вченим Гансом Гетигом в роботі "Злочинець і його жертва". Так було започатковано особливий напрям у кримінології "віктимологія”, від латинського victima – жертва. Віктимологія вивчає роль жертви у виникненні криміногенної ситуації і розробляє так званий віктимологічний аспект попередження злочинів. Віктимологія покликана розробляти шляхи до максимального скорочення кількості криміногенних ситуацій, створених самим потерпілим. Суть віктимологічного аспекту попередження злочинів полягає у тому, що необхідна профілактична робота не лише з потенціальними правопорушниками, але й і з потенційними жертвами-людьми, чия поведінка, спосіб життя, зв'язки, сімейне становище, рід занять створюють для них підвищений ризик стати жертвою злочинного посягання. Віктимними стають іноді і дії повністю правомірні і моральні, наприклад, при захисті жінки від приставань хуліганів. Існують професії, пов'язані з підвищеною небезпекою стати жертвою злочинних посягань: міліціонери, охоронці, інкасатори, таксисти, а сьогодні також бізнесмени, журналісти, політики. Віктимологія досліджує також комплекс питань, пов'язаних з відносинами між злочинцями і жертвами їх нападів. Це стосується перш за все про кримінологію сімейних відносин, про використання службової залежності жертви від злочинця, який є посадовою особою і т. п. За своїм характером віктимна поведінка може бути: • конфліктною, коли потерпілий створює конфліктну ситуацію або активно бере участь у конфлікті (наприклад, виступає зачинщиком бійки), особлива різновидність – необхідна оборона, затримання злочинця. • провокуючою (демонстрація багатства, кокетливість, екстравагантна зовнішність і відкритий одяг жінки, що створює враження її доступності, двозначна поведінка і т.п.).  •легковажною (довірливість, безтурботливість, наївність неповнолітніх і т.п.).