33. Злочинна мотивація.

1. Мотивація злочину. Мотив злочину – це "внутрішнє спонукання до здійснення вчинку. Мотив злочину практично завжди як найбільш ймовірна і безпосередня причина злочину. Розгляд категорії мотив, відповість питанням, спонукало людини зробити злочин.

У літературі наводиться масу різноманітних класифікацій видів мотивів, розглянемо жодну:

— політичні;

— корисливі;

—насильницько-егоїстичні;

—анархічно-індивідуалістичні;

—легковажно-безвідповідальні;

—боязливі.

Визначаючи мотив планованого злочину людина, здійснює, робить перший крок здійсненнюуголовно-наказуемого діяння. Проте мотив перестав бути злочинним, вона набуватиме характер злочинного лише, коли у складі злочину елемент суб'єктивної боку. Стадії формування мотиву визначаються тим, що як сформується мотив скоєння злочину обличчя відчуває такі психологічні стану як потреби, потягу, емоції, інтереси, ціннісні орієнтації.

І основну роль грають різні потреби суб'єкта. Потреби є відбитком залежність від навколишнього зовнішнього світу, і за всьому цьому всяка потребу людини є джерелом негативного злочинного поведінки людини.

. Цінності – це те сукупність різноманітних потреб, предметів, якостей особистісного характеру з яких відбувається задоволення важливіших потреб, інтересів, і навіть ідеї на ролі цілі й ідеального поведінки.

Життєва ситуація це певне поєднання об'єктивних обставин життєдіяльності людини, які впливають на поведінку людини .Кримінологія під життєвою ситуацією розуміє подію чи стан, яка викликала рішучість зробити злочинну дію. Життєва ситуація найчастіше виникає перед скоєнням злочину а часом може супроводжувати злочин. Й у кожному разі скоєння злочину життєва ситуація наповнена об'єктивним змістом і має суб'єктивне значення яке виявляється у значимості для суб'єкта скоїти злочин. Зміст і значення ситуації у різних випадках можуть розходиться між собою. Життєві ситуації різні за своїм характером і так само різні елементи таких ситуацій, що потенційно можуть виражатися у різних тривалих станах: соціальнихобстановках, поганих взаєминах , конфліктах на роботі, чи короткочасних подіях, вчинкаї інших людей, становищі, яке склалося у суспільстві.

Територіальне поширення ситуацій дуже різноманіте, так під час проведення злочинів проти світу чи людства вона поширюється всю територію світу, а злочин, спрямований проти конкретної особи чи майна може обмежитися квартирою чи складом. Ситуації за часом перебігу, як і з територіальному поширенню дуже різні є види від кількох секунд до кількох

Мотивацію злочину необхідно відрізняти від мотивування конкретного злочину, яке є поясненнями обвинуваченого органам розслідування і суду щодо причин та обставин вчиненого ним злочину.

34. Ситуація та її роль у механізмі конкретного злочину.

Злочинець під час вчинення злочину завжди діє у певній “кримінальній” ситуації. Однак до цієї ситуації він немовби вносить власні особистісні якості, які є результатом формування його як особи.

Криміногенна ситуація мае певний об’єктивний зміст і тому в ній існують обставини, що реально впливають на особу. Разом з цим ситуація має також суб’єктивний зміст — певну оцінку ситуації, яка залежить виключно від суб’єкта і не обов’язково збігається з її об’єктивним змістом. В цій оцінці виявляється результат формування особи і саме цим можна пояснити, що один суб’єкт у певній ситуації вчиняє злочин, а інший відмовляється від його вчинення.

Поява мотиву і прийняття рішення про вчинення протизаконного діяння здійснюються під впливом ситуації (зовнішніх умов), що є в даний конкретний момент.

Ситуації, в яких починається, триває й завершується злочин, класифікують на різних підставах. Наведемо деякі з них.

За джерелом походження криміногенні ситуації можуть бути такими, що створені:

- внаслідок дій злочинця; - за волею інших осіб; - внаслідок дії природних і техногенних факторів (пожежі, аварії, катастрофи, повінь тощо); - ситуації змішаного походження — такі, що виникли через поведінку людей, дію природних і техногенних факторів.

За змістом криміногенні ситуації поділяються на проблемні, конфліктні та ін.

За характером впливу на діючу особу розрізняють такі криміногенні ситуації: - екстремальні; - провокуючі; - сприятливі; - перешкоджаючі; - нейтральні.

У кримінології не існує однозначного погляду щодо значення ситуації в механізмі вчинення злочину. Беззаперечним є тільки те, що в механізмі індивідуальної злочинної поведінки наявна взаємодія зовнішніх (об’єктивних) і внутрішніх (суб’єктивних) факторів. Отже, ситуація відіграє певну роль як детермінаційний елемент у механізмі злочину й іноді ця роль може стати вирішальною. Однак не може існувати випадків, коли б дія суб'єктивного фактора в механізмі злочину була повністю виключена. Суб'єктивне ставлення як рушійний, спонукальний елемент присутній завжди. Взаємодії ситуації і особи може й не бути, якщо все вирішує особа внаслідок реалізації своїх негативних якостей. Не може бути детермінації злочину тільки за рахунок прояву криміногенної ситуації, оскільки ситуація завжди опосередковується особою. Якщо ж це не так, то немає й вини суб'єкта, бо ситуація не надає йому можливості вибору.