Практичне заняття № 13 Шкідники плодових культур

План заняття:

1. Сисні шкідники плодових культур.

2. Шкідники плодових з ряду твердокрилі.

3. Стовбурові шкідники.

Устаткування і матеріали. Мікроскопи МБР-1 і МБС-1, лупи з 7 – 10-кратним збільшенням, препарувальні ванночки, чашки Петрі, крапельниці з водою, пінцети, препарувальні голки, ентомологічні шпильки.

Об'єкти вивчення: Імаго яблуневої листоблішки, зеленої яблуневої попелиці, комоподібної щитівки, букарки, казарки, сірого брунькового довгоносика, яблуневого квіткоїда, златки чорної, плодового заболонника, червиці в’їдливої, яблуневої склівки; яйця яблуневої листоблішки, зеленої яблуневої попелиці; личинки яблуневої листоблішки, букарки, казарки, яблуневого квіткоїда, златки чорної, плодового заболонника; гусениці червиці в’їдливої, яблуневої склівки; німфи яблуневої листоблішки; лялечки букарки, червиці в’їдливої, яблуневої склівки; пошкодження яблуневої листоблішки, зеленої яблуневої попелиці, букарки, казарки, сірого брунькового довгоносика, яблуневого квіткоїда, златки чорної, червиці в’їдливої, яблуневої склівки.

Завдання 1. Сисні шкідники плодових культур

Яблунева листоблішка – Psylla mali Schm. (рис. 21).

Самка розміром 2,5 - 3 мм, відразу після окрилення голубувато-зелена, пізніше – солом'яно-жовта; до осені самка стає карміново-червоною; задні ноги стрибальні; вусики 10-членикові, ниткоподібні, закінчуються двома щетинками; дві пари прозорих крил, які у спокійному стані складені у вигляді даху. Яйце розміром 0,3 - 0,4 мм видовжено-овальне, оранжево-жовте, з дрібнокомірчастою структурою, зі стебельцем на притупленому кінці. Личинка малорухлива, плоска, у першому віці темно-оранжева, пізніше – світло-жовта або світло-коричнева з яскраво-червоними очима. Німфа завдовжки 1,5 - 1,8 мм, світло-зелена з легким голубим полиском, з широкими криловими зачатками, тіло слабкоопукле.

1	2	3	4

Рис. 21. Яблунева листоблішка: 1 – імаго; 2 – личинка; 3 – німфа; 4 – зимуючі яйця.

Личинки 3 - 4 доби живляться відкрито, пізніше, в міру розпускання бруньок, проникають усередину і висмоктують сік з молодих, ще не розгорнутих листків. У подальшому присмоктуються до квітконіжок і черешків листків. Личинки і німфи виділяють солодку липку рідину (медвяну падь) у вигляді яскраво-сірих кульок, які склеюють внутрішні частини бруньок, бутони, листки і сильно їх забруднюють. На цих виділеннях поселяються сажкові гриби, внаслідок чого листки, гілки, плоди покриваються чорним нальотом.

Зелена яблунева попелиця – Aphis роті Deg. (рис. 22).

1	2	3	4

Рис. 22. Зелена яблунева попелиця: 1 – крилата самка; 2 – безкрила самка; 3 – зимуючі яйця; 4 – пошкодження.

Безкрила партеногенетична самка завдовжки до 2 мм, зеленувата, з коричнево-жовтою головою; вусики жовтуваті, 6-членикові; сокові трубочки й хвостик чорні. Крилата самка-розселювачка розміром 1,8 - 2 мм, голова, груди, вусики, ноги і сокові трубочки темно забарвлені; черевце зелене з чорними плямами; вусики 6-членикові, жовті з затемненою верхівкою; крила прозорі, ледь коричнювато-блакитнуваті. Амфігонна самка і самець безкрилі, жовтувато-зелені або бурувато-жовтого кольору; трубочки й хвостик чорні; вусики 6-членикові; гомілки задніх ніг потовщені; довжина самки – 1,6 мм, самця – 1,2 мм. Яйце розміром 0,4 - 0,5 мм, видовжено-овальне, чорне, блискуче. Личинка зелена з червонуватим полиском; очі червоні; ноги й вусики чорні.

Пошкоджує яблуню, рідше – грушу, айву, глід, горобину, кизильник, іргу. Личинки та імаго висмоктують сік із бруньок, що набрякають і що розпускаються, заселяють нижній бік листків, зелені пагони, іноді зав'язі. Пошкоджене листя скручується і відмирає. Пагони затримуються в рості й викривляються. На сильно пошкоджених деревах плоди дрібнішають, на них часто розтріскується шкірочка.

Яблунева комоподібна щитівка – Lepidosaphes иlті L. (рис. 23).

Самка розміром 1,1 - 1,5 мм, прозоро-біла з жовтуватим полиском, без ніг, вусиків і очей, щиток коричневий, розширюється до заднього кінця, довгастий, вигнутий у вигляді коми; до складу щитка входять дві личинкові шкурки, які виступають за контур головного кінця щитка; довжина щитка – 3 - 3,5 мм. Самець розміром 0,5 мм, червонувато-сірий, зі струнким довгастим тілом; має одну пару крил, три пари ніг і 10-членикові вусики; на кінці черевця довгий щетинкоподібний відросток; щиток самця – 1,5 - 2 мм, за формою і кольором подібний до щитка самки. Яйце – 0,3 мм, видовжено-овальне, біле, блискуче. Личинка (бродяжка) розміром 0,3 мм, плоска, овальна, з трьома парами ніг, 6-члениковими вусиками і червоними очима, блідо-жовта, з парою щетинок на кінці черевця.

Пошкоджує всі плодові, ягідні, різні листяні, іноді трав'яні рослини. Віддає перевагу яблуні й тополі. Личинки розповзаються по дереву і через 2 - 3 доби присмоктуються до кори стовбурів і гілок, рідше – до листя та зав'язі. Висмоктування соків призводить до ослаблення дерев, передчасного обпадання листя, засихання гілок, зниження урожаю плодів та погіршення його якості.

1	2	3	4

Рис. 23. Яблунева комоподібна щитівка: 1 – самець; 2 – самка; 3 – щиток; 4 – щитки на гілці.

Завдання 2. Шкідники плодових з ряду твердокрилі

Букарка – Coenorrhinus pauxillus Germ. (рис. 24).

Жук завдовжки 2,5 - 3 мм, синього кольору зі сталевим металічним блиском; надкрила ширші за передньоспинку, вкриті волосинками й поздовжніми крапчастими борозенками; ноги і головотрубка чорні; вусики 11-членикові. Яйце розміром 0,3 мм, овальне, молочно-біле. Личинка завдовжки до 3 мм, блідо-жовта, безнога, дещо вигнута, з темно-коричневою головою. Лялечка – 2,5 - 3 мм, жовтувато-біла.

Пошкоджує яблуню, грушу, рідше айву, вишню, терен, глід, горобину, черемху.

Жуки живляться бруньками, потім бутонами й листям. З пошкоджених бруньок розвивається потворне листя. Якщо на одній бруньці живилось кілька жуків, вона буріє і засихає. В бутонах жуки вигризають маточки, тичинки й квітконіжку. Самка відкладає яйця в черешок або в центральну жилку листка по одному, рідше – по два у попередньо вигризену камеру. Закінчивши відкладання яйця, самка вкриває його недогризками з того самого черешка або центральної жилки. Пошкоджене місце (3 - 6 мм²) буріє, черешок перегинається і пластинка листка звисає під кутом до черешка. Личинки впродовж 25 - 30 діб живляться тканинами всередині черешка або центральної жилки, заповнюючи вигризений канал бурими екскрементами. Обпадання пошкодженого листя починається у третій декаді травня і досягає максимуму в першій половині червня. У разі значних пошкоджень знижується урожай і зимостійкість дерев.

1	2	3	4

Рис. 24. Букарка: 1 – жук; 2 – личинка; 3 – лялечка; 4 – пошкоджений листок.

Казарка – Rhynchites bacchus L. (рис. 25).

Жук завдовжки 4 - 6 мм, з головотрубкою 7 - 10 мм, малиново-червоний з фіолетово-зеленим блиском; головотрубка, вусики і лапки темно-фіолетові, тіло вкрите рідкими темними волосками; голова разом з очима ширша за свою довжину; передньоспинка за довжиною дорівнює ширині; надкрила довші за свою ширину, з правильними неглибокими крапчастими борозенками. Яйце розміром 0,9 - 1,2 мм, овальне, молочно-біле. Личинка – 7-9 мм, жовтувато-біла, дещо вигнута, без ніг, голова темно-коричнева. Лялечка завдовжки 6 - 9 мм, біла з жовтизною, вкрита рідкими волосками, на останньому сегменті хітинова вилка.

1	2	3

Рис. 25. Казарка: 1 – жук; 2 – личинка; 3 – пошкоджений плід.

Пошкоджує яблуню, сливу, рідше грушу, абрикос, персик, терен, вишню, черешню. Самка вигризає в зав'язі плода ямку завглибшки 2-3 мм і відкладає на її дно яйце, прикриваючи його недогризками та екскрементами. Поряд з яйцевою камерою вигризає другу камеру і завдає поверхневих пошкоджень шкірочці, вносячи при цьому в м'якуш плода збудника плодової гнилі. Крім того, після відкладання яєць самка підгризає плодоніжку, що прискорює обпадання плода. Личинки живляться гниючим м'якушем плода. Якщо плід не загнив, личинка гине, а на місці відкладання яйця і надгризах утворюються пробкові бородавки. Молоді жуки до пізньої осені живляться бруньками, плодами та молодими пагонами.

Сірий бруньковий довгоносик – Sciaphobus squalidus Gyll. (рис. 26).

Жук завдовжки 5 - 7 мм, вкритий мідно-рожевими і сірими лусочками; надкрила яйцеподібні; головотрубка вкорочена, ноги й вусики жовто-бурі, булава вусиків темна; очі великі; перетинчасті крила не розвинені. Жук не літає. Яйце розміром 0,8 мм, видовжено-овальне; молочно-біле. Личинка – 5 - 6 мм, біла, зі світло-бурою головою; на тілі ряди щетинок і шипиків; у личинок першого віку на черевному боці грудних сегментів три пари довгих щетинок, призначені для пересування в ґрунті. Лялечка завдовжки 5-6 мм, біла.

1	2

Рис. 26. Сірий бруньковий довгоносик: 1 – жук; 2 – згорнутий край листка, що закриває яйця.

Жуки живляться бруньками, бутонами і листям. Бруньки з'їдають повністю або вигризають у них широкі отвори, в бутонах вигризають маточки й тичинки, листя об'їдають з країв.

Яблуневий квіткоїд – Anthonomus pomorum L. (рис. 27).

Жук розміром 3,5 - 5 мм, темно-бурий, вкритий тонкими сірими волосинками; у нижній частині надкрил – коса світла поперечна смуга з чіткою темною облямівкою; головотрубка довга, темна, слабковигнута; колінчасті вусики і ноги червоно-бурі. Яйце довгасте, водянисто-біле, завдовжки 0,5 - 0,8 мм. Личинка розміром 5 - 6 мм, вигнута, безнога, жовтувато-біла, звужена до заднього кінця, з маленькою темно-коричневою головою. Лялечка – 4-6 мм, блідо-жовта, з двома шипиками на кінці черевця.

Пошкоджує яблуню. Самка вигризає в бутоні отвір і відкладає яйце, розміщуючи його між тичинками. Отвір закриває пробочкою з екскрементів. Жуки вигризають у бруньках глибокі ямки, які нагадують уколи. З таких ранок виступають крапельки соку («плач бруньок»). Личинки живляться тичинками і маточками, вигризають квітколоже, склеюють із середини пелюстки. Бутон не розпускається, буріє і засихає.

1	2	3

Рис. 27. Яблуневий квіткоїд: 1 – жук; 2 – личинка; 3 – пошкоджений личинкою бутон.

Завдання 3. Стовбурові шкідники

Златка чорна – Capnodis tenebrionis L. (рис. 28).

Жук завдовжки 27 - 29 мм, чорний, матовий; передньоспинка поперечна, дещо ширша за надкрила, вкрита білим восковим нальотом; вусики короткі; надкрила з рядом крапок, клиноподібно звужені назад; черевце в розсіяних великих крапках, майже голе. Яйце розміром 1,5 х 1,0 мм, біле, еліптичне. Личинка, що завершила розвиток, до 60 - 70 мм, жовтувато-біла з сильно розширеним передньогрудним сегментом. Лялечка завдовжки 26 - 28 мм, кремувато-біла, з чітко позначеними зачатками дорослої комахи.

Пошкоджує сливу, вишню, черешню, персик, абрикос, мигдаль, терен, а також глід і грушу. Жуки обгризають або перегризають черешки листя, вигризають бруньки, обгризають кору пагонів. Відроджені личинки проникають під кору коріння, віддаючи перевагу корінню діаметром 0,5 - 3 см, де впродовж двох сезонів вигризають широкі ходи, забиваючи їх буровим борошном. Живлення личинок камбієм і деревиною коріння часто призводить до загибелі молодих дерев.

1	2	3

Рис. 28. Златка чорна: 1 – жук; 2 – личинка; 3 – ходи личинок під корою коренів.

Плодовий заболонник – Scolytus mali Bechst. (рис. 29).

Жук завдовжки 3 - 4 мм, темно-бурий, блискучий; надкрила темно-коричневі або червонувато-бурі; передньоспинка коротка, широка; черевце пряме, скошене, грубо пунктироване, без зубчиків і горбків. Яйце розміром 0,8 х 0,4 мм; овальне, біле. Личинка – 4,5 - 5 мм, біла або жовтувата, голова темно-коричнева. Лялечка – 4,5 мм, біла.

1	2	3

Рис. 29. Плодовий заболонник: 1 – жук; 2 – личинка плодового заболонника; 3 – пошкодження.

Пошкоджує всі плодові, віддаючи перевагу яблуні. Зрідка трапляється на глоді, кизилі. Самка проточує в поздовжньому напрямку, між корою і заболонню, маточний хід завдовжки 5 - 6 см і завширшки до 2 мм. По боках маточного ходу самка вигризає ямки, в які відкладає яйця. Відроджені через 7-9 діб личинки прокладають ходи, які не перетинаються, на межі лубу і заболоні, по обидва боки від маточного ходу, спочатку в поперечному напрямку, потім уздовж деревини.

Червиця в'їдлива – Zeuzera pyrina L. (рис. 30).

Метелики великих розмірів. Самець з розмахом крил до 50 мм, самка – 60-65 мм. Передні й задні крила білі з розкиданими по них синюватими овальними плямами; на спинному боці грудей шість великих темно-синіх плям; черевце товсте, темно-синє з білими поперечними смугами; у самки закінчується невеликим яйцекладом; ноги синювато-чорні; вусики самки з білуватим пушком; у самця половина вусиків периста. Яйце розміром 1,2 мм, видовжено-овальне, жовте. Гусениця – до 60 мм, біла з жовтуватим або рожевуватим відтінком, з чорними горбками, вкритими короткими волосками; голова, потиличний і анальний щитки темно-бурі. Лялечка завдовжки до 30 мм, циліндрична, темно-бура, з рогоподібним відростком між очима; кінець черевця з 10 зубчиками.

Пошкоджує різні листяні дерева, особливо ясен та ільмові, а також усі плодові породи, віддаючи перевагу яблуні. Гусениці вгризаються в черешки листя і молоді пагони, де проточують поздовжні ходи. Вони часто міняють місце свого живлення і поступово, в міру росту переходять із тонких у товщі гілки. До осені кожна гусениця проточує 3-4 ходи. Після першої зимівлі, з квітня і до осені, гусениці вгризаються в деревину стовбура, скелетних гілок і проточують одиночний поздовжній хід, спрямований угору. Заселені дерева легко визначити за скупченням екскрементів на ґрунті та за кінцевими пагонами, які в'януть і всихають. Ходи, пророблені гусеницями в черешках листків і пагонах, спричинюють їх усихання. Пошкоджені гілки часто обламуються, врожай знижується, в разі значних пошкоджень дерева засихають.

1	2	3	4

Рис. 30. Червиця в'їдлива: 1 – метелик; 2 – гусениця; 3 – лялечка; 4 – пошкоджений пагін.

Яблунева склівка – Aegeria myopaeformis Bоrkh. (рис. 31).

Метелик з розмахом крил 18 - 22 мм; крила вузькі, склоподібні, по краях і вздовж жилок – синювато-чорні лусочки, на четвертому сегменті черевця – червона поперечна смуга, на останньому сегменті – китичка з темно-синіх волосків. Яйце розміром до 1 мм, жовто-коричневе, овальне. Гусениця завдовжки 22 - 25 мм, світло-жовта з червонуватим відтінком, уздовж спини червонувата смуга, що просвічується; голова червоно-бура, дихальця – чорні, потиличний щиток червонувато-бурий. Лялечка завдовжки 13-14 мм, буро-жовта, з двома рядами шипиків на спинному боці черевних сегментів.

Пошкоджує яблуню, рідше грушу, сливу, абрикос, горобину, вишню, глід. Гусениці вгризаються під кору і живляться заболонню впродовж двох вегетаційних сезонів. Гусениці проточують звивисті ходи знизу вгору, заповнюючи їх рідкими бурими екскрементами, які витікають із отворів. У разі значних пошкоджень відбувається передчасне відмирання окремих гілок і цілих дерев.

1	2	3

Рис. 31. Яблунева склівка: 1 – метелик; 2 – гусениця; 3 – лялечка.