Тема 4. Основні вимоги до складання психокорекційної програми.

Основні поняття: Моделі корекційного впливу (загальна, типова та індивідуальна) та особливості їх складання.

Для здійснення корекційних впливів необхідні створення й реалізація певної моделі корекції: загальної, типової, індивідуальної.

Загальна модель корекції – це система умов оптимального вікового розвитку особистості в цілому. Вона припускає розширення, поглиблення, уточнення уявлень людини про навколишній світ, про людей, події, зв'язки й про відносини між ними; використання різних видів діяльності для розвитку системності мислення, аналізуючого сприйняття, спостережливості й т.д.; ощадливий охоронний характер проведення занять, що враховує стан здоров'я клієнта (особливо у клієнтів, що пережили посттравматичний стрес, що перебувають у несприятливих соціальних і фізичних умовах розвитку). Необхідно оптимальний розподіл навантаження протягом заняття, дня, тижня, року, контроль і облік стану клієнта.

Типова модель корекції заснована на організації практичних дій на різних основах; спрямована на оволодіння різними компонентами дій і поетапне формування різних дій.

Індивідуальна модель корекції містить у собі визначення індивідуальної характеристики психічного розвитку клієнта, його інтересів, навченості, типових проблем; виявлення провідних видів діяльності або проблем, особливостей функціонування окремих сфер у цілому, визначення рівня розвитку різних дій; складання програми індивідуального розвитку з опорою на більш сформовані сторони, дії провідної системи для переносу отриманих знань у нові види діяльності й сфери життя конкретної людини.

Існують стандартизовані й вільні корекційні програми.

У стандартизованій програмі чітко розписані етапи корекції, необхідні матеріали, вимоги, пропоновані учасникам даної програми. Перед початком корекційних заходів психолог повинен перевірити можливості реалізації всіх етапів програми, наявність необхідних матеріалів, відповідність можливостей, пропонованих учасникам даної програми.

Вільну програму (орієнтовану на теперішній момент) психолог складає самостійно, визначаючи мету й завдання етапів корекції, продумуючи хід зустрічей, намічаючи орієнтири результату досягнень для переходу до наступних етапів психокорекції.

При складанні психокорекційної програми необхідно:

• чітко формулювати мету корекційної роботи;

• визначити коло завдань, які конкретизують мету корекційної роботи;

• вибрати стратегію й тактику проведення корекційної роботи;

• чітко визначити форми роботи (індивідуальна, групова або змішана) із клієнтом;

• відібрати методики й техніки корекційної роботи;

• визначити загальний час, необхідний для реалізації всієї корекційної програми;

• визначити частоту необхідних зустрічей (щодня, 1 раз у тиждень, 2 рази в тиждень, 1 раз у два тижні й т.д.);

• визначити тривалість кожного корекційного заняття (від 10–15 хв. на початку корекційної програми до 1,5–2 год. на заключному етапі);

• розробити корекційну програму й визначити зміст корекційних занять;

• планувати форми участі інших осіб у роботі (при роботі з родиною - підключення родичів, значимих дорослих і т.д.);

• реалізувати корекційну програму, при цьому необхідно передбачити контроль динаміки ходу корекційної роботи, можливості внесення доповнень і змін у програму;

• підготувати необхідні матеріали й устаткування.

По завершенні корекційних заходів складається психологічний або психолого-педагогічний висновок про цілі, завдання і результати реалізованої корекційної програми з оцінкою її ефективності.