Тема 2. Види психологічної корекції. Основні принципи психокорекційної роботи.

Основні поняття: Характеристика основних ознак психокорекційних заходів, принципи психологічної корекції.

Виходячи з певних критеріїв, психокорекційні заходи можна класифікувати за наступними ознаками.

1. За характером спрямованості виділяють симптоматичну й каузальну корекцію.

Симптоматична корекція (корекція симптомів), як правило, припускає короткочасний вплив з метою зняття гострих симптомів відхилень у розвитку, які заважають перейти до корекції каузального типу.

Каузальна (причинна) корекція спрямована на джерела й причини відхилень. Даний вид корекції більш тривалий за часом, вимагає значних зусиль, однак більш ефективний у порівнянні із симптоматичною корекцією, тому що ті самі симптоми відхилень можуть мати зовсім різну природу, причини й психологічну структуру порушень.

2. За змістом розрізняють корекцію:

• пізнавальної сфери;

• особистості;

• афективно-вольової сфери;

• поведінки;

• міжособистісних відносин;

• відносин всередині групи;

• дитячо-батьківських відносин.

3. За формою роботи із клієнтом:

• індивідуальну;

• групову: у закритій природній групі (родина, клас, співробітники й т.д.), у відкритій групі для клієнтів з подібними проблемами, змішану форму (індивідуально-групову).

4. За наявністю програм: програмовану й імпровізовану.

5. За характером керування впливами, що коригують: директивну й недирективну.

6. За тривалістю розрізняють корекцію:

• Надкоротку (надшвидку) – може тривати хвилини або години й спрямована на вирішення актуальних ізольованих проблем і конфліктів. Ефект може бути нестійким;

• коротку – триває кілька годин або днів. Застосовується для вирішення актуальної проблеми, як би «запускає» процес зміни, що триває й після зустрічей;

• тривалу – триває місяці, у центрі уваги - особистісні проблеми, ефект розвивається повільно й носить стійкий характер;

• надтривалу - може тривати роки й зачіпає сфери свідомого й несвідомого. Ефект розвивається повільно, носить стійкий характер.

7. За масштабом розв'язуваних завдань розрізняють кілька видів психокорекції.

Загальна корекція включає заходи, що нормалізують спеціальне мікросередовище клієнта, що регулюють психофізичне, емоційне навантаження відповідно до вікових і індивідуальних можливостей, оптимізуючи процеси дозрівання психічних властивостей особистості, що саме по собі може сприяти ліквідації психічних порушень і гармонізації особистості в процесі подальшого розвитку.

У приватну психокорекцію входить набір психологічних впливів, що представляє собою психокорекційні прийоми й методики, а також спеціально розроблені системи психокорекційних заходів, заснованих на ведучих для певного віку онтогенетичних формах діяльності, рівнях спілкування, способах мислення й саморегуляції.

Спеціальна психокорекція являє собою комплекс прийомів, методик і організаційних форм роботи із клієнтом або групою осіб одного віку. Вибирається комплекс прийомів, найбільш ефективний для досягнення конкретних завдань формування або корекції особистості, окремих її властивостей або порушень психічних функцій, що проявляються в поведінці, що відхиляється, і утрудненій адаптації: сором'язливості, агресивності, непевності, наднормативності або асоціальності, невмінні діяти за правилами й утримувати взяту на себе роль, чітко викладати свої думки, боязкісті, аутичності, схильності до стереотипії, конфліктності, завищеній самооцінці й т.д. Таким чином, спеціальна корекція виправляє наслідки неправильного виховання, що порушило гармонійний розвиток і соціалізацію особистості.

Основний принцип психологічної корекції – принцип єдності діагностики й корекції. Програма психологічної корекції на 90 % залежить від комплексності, старанності й глибини психологічного діагностичного обстеження; у той же час сама професійна діагностика безглузда, якщо не супроводжується системою корекційних заходів (Д.Б. Ельконін, 1989). Крім того, діагностика надає психологові всю необхідну інформацію про динаміку психологічних або поведінкових змін протягом усього корекційного процесу.

Принцип нормативності розвитку. При оцінці відповідності рівня розвитку віковій нормі й визначенні цілей корекції необхідно враховувати не тільки рівень сформованості психологічних новоутворень і рівень розвитку провідної діяльності, але й особливості соціальної ситуації розвитку, індивідуальні особливості.

Принцип корекції «зверху донизу», висунутий Л.С. Виготським, розкриває спрямованість корекційної роботи, підкреслюючи, що основним змістом корекційної діяльності є створення «зони найближчого розвитку» і своєчасне формування психологічних новоутворень.

При реалізації принципу «знизу вверх» як основний зміст корекційної роботи розглядається вправа й тренування вже наявних психологічних особливостей – викликання заданої моделі поведінки й закріплення цієї поведінки (наприклад, шляхом підкріплення).

Реалізація принципу системності розвитку психологічної діяльності забезпечує спрямованість на усунення причин і джерел можливих відхилень у психічному розвитку. Це може бути досягнуте завдяки аналізу результатів діагностичних досліджень. Системність аналізу актуального розвитку здійснюється з погляду центральної лінії розвитку, ієрархії форм психічної діяльності, що склалася на кожному віковому етапі, що визначає зону найближчого розвитку й перспективи.

Діяльнісний принцип корекції полягає в тому, що корекційний вплив завжди активізує діяльність, що організує основу для позитивних зрушень у розвитку особистості. Корекція є не тільки тренуванням навичок і вмінь, але й цілісною осмисленою діяльністю, що органічно вписується в соціальну ситуацію клієнта.