Лекція 8.

Тема 13. Когнітивний напрямок: особливості психокорекції.

Основні поняття: Засновники та основні представники напрямку. Основні поняття й положення когнітивної психокорекції. Основні етапи роботи з клієнтом: діагностичний, активної взаємодії, перерва, заключний. Цілі психокорекції, позиція психолога під час психокорекційного процесу, вимоги до клієнта та очікування від нього. Основні техніки когнітивної психотерапії.

Когнітивна психологія з'явилася як відповідна реакція на біхевіоризм і гештальтпсихологію. Тому в когнітивній психокорекції основна увага приділяється пізнавальним структурам психіки й упор робиться на особистість, особистісні конструкти й у цілому на логічні здатності. В основі когнітивного підходу лежать теорії, що описують особистість із погляду організації пізнавальних структур. Саме з ними працює психолог у корекційному плані, причому в ряді випадків мова йде не тільки про порушення власне пізнавальної сфери, але й про складності, що визначають проблеми спілкування, внутрішні конфлікти і т.д. Когнітивна психокорекція орієнтована на сьогодення. Цей підхід директивний, активний і орієнтований на проблему клієнта, застосовується як в індивідуальній, так і в груповій формі, а також для корекції сімейних і подружніх відносин.

Можна виділити наступні його особливості.

1. Основна увага приділяється не минулому клієнта, а його сьогоденню – думкам про себе й про світ. Вважається, що знання причин порушень не завжди веде до їхнього виправлення: наприклад, якщо людина приходить до лікаря з переломом кістки, то в завдання лікаря входить загоєння перелому, а не вивчення причин, які привели до нього.

2. В основі корекції лежить навчання новим способам мислення.

3. Широке застосування системи домашніх завдань, спрямованих на перенос отриманих нових навичок у середовище реальної взаємодії.

4. Основне завдання корекції - зміни в сприйнятті себе й навколишньої дійсності, при цьому визнається, що знання про себе й світ впливають на поведінку, а поведінка і її наслідки впливають на уявлення про себе й світ.

У когнітивному підході можна виділити два напрямки:

1) когнітивно-аналітичний;

2) когнітивно-поведінковий.

Когнітивно-аналітичний напрямок

Методологічною й теоретичною основою даного напрямку є роботи Ж. Піаже, Л.С. Виготського, теорія Д. Келлі, роботи А. Ріле.

Основне завдання - створення моделі психологічної проблеми, що була б зрозуміла клієнтові й з якою він міг би працювати самостійно.

Основні етапи роботи із клієнтом:

1) діагностичний;

2) активної взаємодії;

3) перерва;

4) заключний.

Діагностичний етап. Знайомство із проблемами клієнта, глибоке вивчення його біографії, спільне із клієнтом формулювання його проблем.

Етап складається із 3-5 зустрічей.

Активний етап. Завдання даного етапу - навчити клієнта бачити неадаптивні форми власної поведінки. Спостерігаючи за собою (використовуючи для цього різні прийоми - ведення домашнього щоденника, заповнення когнітивних карт і ін.) і обговорюючи із психологом результати спостережень, клієнт починає розуміти, які процеси керують його життям. Цей етап складається з 9-12 зустрічей.

Перерва. Протягом 2-3 міс. клієнт самостійно (не зустрічаючись із психологом) використовує освоєні форми поведінки в повсякденному житті.

Заключний етап. Клієнт і психолог обговорюють прогрес у ситуації клієнта, нові форми поведінки, проблемну поведінку клієнта для доробки самих складних його елементів.

Цей етап становить 3-4 зустрічі.

У ситуації клієнтів з яскраво вираженими психологічними проблемами корекційна робота ведеться без перерви для підтримки високого рівня мотивації взаємодії й для надання емоційної допомоги й підтримки клієнтові.

Когнітивно-аналітична корекція показана для клієнтів з особистісними порушеннями, депресивними реакціями, страхами, порушеннями потягів, що страждають залежностями різного виду (алкоголь, наркотики й ін.), психосоматичними захворюваннями.

Цілями когнітивної психокорекції є:

• виправлення помилкової переробки інформації;

• допомога клієнтам у зміні переконань, які підтримують неадаптивну поведінку й неадаптивні емоції.

Позиція психолога. Позиція психолога досить директивна, він - учитель, наставник.

Для спростування дисфункціональних переконань і сприяння більш реалістичному адаптивному мисленню використовуються як когнітивні, так і деякі поведінкові методи. Когнітивна психокорекція припускає, що проблеми в індивіда випливають головним чином з якихось перекручувань реальності, заснованих на помилкових передумовах і допущеннях. Ці неправильні уявлення виникають у результаті неправильного навчання в процесі пізнавального або когнітивного розвитку особистості. А звідси виводиться формула впливу: психолог допомагає клієнтові відшукати перекручування в мисленні й навчитися альтернативним, більш реалістичним, способам формулювання свого досвіду. Когнітивна психокорекція спочатку націлена на зняття симптому, включаючи проблемну поведінку й логічні перекручування, але її кінцева мета - усунення систематичних упереджень у мисленні клієнта. Когнітивна психокорекція розглядає переконання пацієнта як гіпотези, які можна перевірити за допомогою поведінкового експерименту.