Контроль у системі державного казначейства україни

1.Сутність та види фінансового контролю

Сучасний етап суспільного та економічного розвитку України потребує чіткої керованості процесів трансформування національної економіки з боку органів державного управління. В умовах запровад­ження ринкових відносин важливо оптимально поєднати притаманні ринку регулятори економіки з усвідомленим належно організованим управлінням державним господарством. Адже реформування еко­номічних відносин у напрямку ринкових перетворень в Україні охо­плює тією чи іншою мірою всі сфери діяльності суспільства. За умов загального занепаду та розбалансованості економіки, росту тіньового капіталу в усіх сферах діяльності, неефективного та безвідповідально­го витрачання коштів бюджетів усіх рівнів та коштів централізованих державних цільових фондів актуального значення набуває фінансовий контроль з боку органів державної влади та управління.

Бюджетний кодекс України є основним законодавчим актом України, одним із важливих завдань якого є встановлення загальних засад організації контролю на всіх стадіях бюджетного процесу, визначення основних повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування з контролю над дотриманням бюджетного законодавства та встановлення їхньої відповідальності за бюджетні правопорушення. У Бюджетному кодексі окреслено загальну схему контролю над бюджетними ресурсами в контексті бюджетного процесу.

Мета фінансового контролю - це сприяння реалізації фінансової політики держави, забезпечення процесу формування й ефективного використання фінансових ресурсів у всіх ланках фінансової системи.

За своєю суттю фінансовий контроль – це комплекс заходів, які здійснює держава з метою успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів.

Фінансовий контроль – це комплекс заходів, що вживаються законодавчими та виконавчими органами влади всіх рівнів, а також спеціально створених установ, для забезпечення законності та ефективності формування, володіння та використання фінансових ресурсів з метою захисту фінансових інтересів держави, місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання та громадян, а також успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів.

Фінансовий контроль є спеціалізованим видом управлінської ді­яльності, важливою функцією державного управління економікою та її регулювання.

Фінансовий контроль - вартісний контроль, тому він здійснюється в усіх сферах суспільного відтворювального процесу і присутній під час руху грошових фондів, включаючи і стадію осмислення фінансових результатів. Тобто об’єктом фінансового контролю виступають грошові відносини. Фінансовий контроль слугує формою реалізації функції фінансів, він повинен забезпечувати інтереси і права держави, а також всіх інших суб’єктів економіки.

Суб’єкт фінансового контролю - це орган чи особа, які відповідно до визначених законодавством повноважень мають право здійснювати фінансовий контроль.

Об’єкт фінансового контролю - це повний комплекс (система) або окремі процеси (етапи) фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання, на які спрямовано контрольні заходи суб'єкта фінансового контролю. Безпосередньо предметом перевірок є такі вартісні показники, як прибуток, доходи, рентабельність, собівартість, витрати обігу.

Сферою фінансового контролю є практично всі операції, які здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні операції). Перевірці підлягають операції з коштами, матеріальними цінностями, фінансовими інвестиціями, нематеріальними активами держави і місцевого самоврядування, недержавних фондів, суб’єктів господарювання, об'єднань громадян.

3 огляду на Конституцію України суб’єкти контролю можна умовно поділити на дві підсистеми за ознаками ініціювання і здійснення контролю.

До контролюючих суб’єктів першої підсистеми належать: громадяни України, Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади, Конституційний та інші суди, органи прокуратури, органи місцевого самоврядування, політичні і громадські організації, засоби масової інформації. Зазначені суб’єкти є і ініціаторами і виконавцями контролю.

До другої підсистеми належать контролюючі органи й особи підприємств, установ та організацій: керівники, головні бухгалтерии й інші посадові особи, ревізійні комісії, органи контролю над суб'єктами господарювання на які згідно з чинним законодавством покладено обов’язки здійснення внутрішнього контролю 9контролю власника). До цієї ж підсистеми належать і органи незалежного фінансового контролю виконавцями якого є передусім аудитори та аудиторські фірми.

Рис 1. Система Державного фінансового контролю

Цілями фінансового контролю є:

а) досягнення балансу між потребою у фінансових ресурсах та фактичним розміром грошових фондів;

б) забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов’язань перед державним бюджетом;

в) встановлення фактів порушень фінансової дисципліни, зокре­ма відновлення порушених правовідносин;

ґ) виявлення фактів порушень фінансового законодавства чи неналежного виконання учасником фінансової діяльності своїх зобов’язань.

д) виявлення винних і притягнення їх до відповідальності;

г) виявлення внутрішньовиробничих резервів збільшення фінан­сових ресурсів:

Фінансовий контроль охоплює (включає) перевірку:

• дотримання вимог економічних законів (оптимальності про­порцій розподілу і перерозподілу національного доходу);

• складання і виконання бюджетного плану (бюджетний конт­роль);

• ефективності використання трудових, матеріальних і фінансо­вих ресурсів підприємств і організацій, бюджетних установ;

• податкових взаємовідносин;

• законності і доцільності їх здійснення операцій;

• достовірності та повноти відображення у бухгалтерському об­ліку та фінансовій звітності.

Контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і здійсненні витрат - це одна із головних казначейських функцій, що передбачає здійснення певних контрольних дій з боку органів Дер­жавного казначейства. Цей контроль має різні зовнішні прояви і може здійснюватися за різними формами і критеріями. Розрізняють декіль­ка видів фінансового контролю залежно від різних класифікаційних ознак.

Залежно від суб’єктів, що здійснюють фінансовий контроль та ха­рактеру контрольної діяльності, розрізняють наступні його види:

Державний фінансовий контроль здійснюють державні органи влади та управління. Головна його мета - забезпечити інтереси дер­жави і суспільства щодо надходжень і витрат державних коштів. Від його організації багато в чому залежать шляхи економічного розвитку держави, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів.

Мета державного фінансового контролю - забезпечення дотримання принципів законності, доцільності и ефективності розпорядчих і виконавчих дій з управління державними фінансовими ресурсами, матеріальними цінностями і нематеріальними об'єктами, їх збереження та збільшення для виконання функцій держави.

У країні функції державного фінансового контролю здійснюють:

а) Верховна Рала України та Рахункова палата - законодавчий контроль, супроводжувальний контроль на всіх стадіях; від планування бюджету до звіту про його виконання:

б) Міністерство фінансів України - на кожній стадії бюджетного процесу;

в) Державна податкова адміністрація - на стадії збирання доходів і формування бюджетних ресурсів;

г) Державна казначейська служба України - на стадії виконання бюджету;

д) Державна контрольно-ревізійна служба - на стадії здійснення видатків і звітності;

е) інші органи центральної виконавчої влади.

Повноваження цих органів регламентуються низкою спеціальних законів і підзаконних актів, які встановлюють їхній правовий статус у сфері фінансово-бюджетного контролю.

Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки до під­відомчих підприємств і організацій. Він здійснюється контрольно- ревізійними підрозділами міністерств і відомств, охоплює діяльність підзвітних їм підприємств, установ і організацій. В останні роки в про­цесі адміністративної реформи у зв’язку з ліквідацією великої кількос­ті міністерств та появою підприємств нових форм власності масштаби відомчого контролю значно скоротилися.

Громадський (суспільний) фінансовий контроль здійснюють гро­мадські організації (партії, рухи, профспілкові організації тощо). Об’єкт контролю залежить від завдань, які перед ним стоять.

Аудит - це незалежний зовнішній фінансовий контроль, засно­ваний на комерційних засадах. Поява та розвиток аудиту в сучасних умовах господарювання зумовлена наступними чинниками:

• значним скороченням масштабів неефективного відомчого контролю;

• появою підприємств нових форм власності, які не підпорядко­вуються вищестоящій організації, яка здійснює контроль за їхньою ді­яльністю;

• неможливістю загальнодержавних органів фінансового контр­олю охопити регулярними і глибокими перевірками всі суб’єкти гос­подарювання, що і покладається на аудиторські фірми.

Залежно від джерел інформації й методики виконання контроль­них дій фінансовий контроль поділяють на:

Документальний - джерелами інформації для документального контролю є первинні документи, бухгалтерська, ста­тистична звітність, нормативи та інша документація.

фактич­ний - ґрунтується на вивченні фактичних даних про об’єкт контролю за даними їх перевірки в натуральному вираженні. А тому він не може бути всеохоплюючим з огляду на безперервний характер фінансово- господарських операцій.

Поділ за цією ознакою є певною мірою умовним, тому що в основу його розмежування покладено різні джерела даних, що використову­ються при здійсненні контрольних дій.

Залежно від цільової спрямованості контрольних дій виділяють:

Тактичний фінансовий контроль - спрямовується на розв’язання стратегічних питань розвитку підпри­ємства у майбутньому,

стратегічний фінансовий контроль - вирішує поточні питання їхньої фі­нансової діяльності.

Залежно від місця здійснення фінансового контролю виділяють такі його види:

контроль на місцях, коли суб’єкт виконує контрольні дії безпосередньо на підконтрольному об’єкті,

дистанційний контроль, при якому суб’єкт контролює віддалений від нього об’єкт за допомо­гою інформації, яка передається за допомогою засобів зв’язку.

Контроль поділяють також на:

внутрішній

зовнішній.

Зовнішній контроль - це контрольні заходи, які здійснюються ззовні та охоплюють усю систему державних органів, а тому можуть сприйматися як макрозаходи.

Здійснення зовнішнього контролю розпочинається з вироблення макроекономічної політики, визначення допустимого рівня видатків і дефіциту. На підставі цих загальних завдань складаються плани вико­ристання коштів, формується бюджет, який, у свою чергу, є необхідною законодавчою й адміністративною основою щорічного бюджетного циклу. Центральні органи виконавчої влади мають можливість вико­нувати відповідні функції регулювання - вони визначають правила використання внутрішніх систем обліку, цільового виділення коштів, норми та принципи здійснення видатків, а також види і форми звітнос­ті та періодичності її подання.

Зовнішній фінансовий контроль в Україні здійснюють:

а) Верховна Рада України;

б) Рахункова палата;

в) Міністерство фінансів;

г) Державне казначейство:

д) Державна контрольно-ревізійна служба;

е) Державна податкова адміністрація:

є) аудитори та аудиторські фірми.

Внутрішній контроль - це оперативні заходи, що проводяться самою організацією. Він доповнює макроекономічну стратегію, роз­роблену центральними органами. Організація самостійно проводить стратегічний аналіз напрямків власної фінансової діяльності та під­готовки відповідних фінансових планів і бюджетів;. Після складання і затвердження планів доходів і витрат основну увагу організації приді­ляють проблемам управління й оперативного фінансового контролю.

Обидва види контролю доповнюють один одного і між ними існує тісний зв’язок. Лише у оптимальному поєднанні цих двох видів контр­олю можна добитися їх повної віддачі та ефективності.

І зовнішній і внутрішній контроль мо­жуть носити характер ієрархічного контролю. Такий контроль можна розглядати на різних рівнях:

• між законодавчою владою і урядом;

• між центральною владою і бюджетними установами;

• між розпорядниками бюджетних коштів різних рівні;

• між управліннями та підпорядкованими їм підрозділами.

Характерною ознакою ієрархічного контролю є підзвітність. Це означає, що нижчестоящі установи та підрозділи відповідають за ре­зультати діяльності на конкретному рівні, а вищестоящі - регулюють відповідну діяльність та контролюють її.