Основні засади та методи формування доходів бюджету

Формування доходів державного бюджету – складника доходів держави – відбувається у рамках державної фінансово-економічної політики з використанням різних форм і методів їх мобілізації до Державного бюджету України як загальнодержавного фонду публічних ресурсів.

У формуванні доходів бюджету беруть участь юридичні та фізичні особи нашої держави, а також особи без громадянства та нерезиденти. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Доходи бюджету формуються за рахунок мобілізації в державних фондах грошових ресурсів відповідно до фінансово-податкового законодавства із застосуванням різних форм розподілу і перерозподілу ВВП та методів їх мобілізації.

Головним рамковим законом, яким визначено принципи побудови системи оподаткування, податки, збори та обов’язкові платежі, що зараховуються до бюджетів і державних цільових фондів, права, обов’язки та відповідальність усіх суб’єктів податкових відносин, є Закон України «Про систему оподаткування», ухвалений у редакції від 18 лютого 1997 року з подальшими змінами та доповненнями до нього. У цьому законі визначено перелік загальнодержавних податків і зборів (стаття 14) та місцеві податки і збори (стаття 15).

Джерела сплати податків і зборів, що справляються в Україні, визначаються у спеціальних законах. При цьому встановлення і скасування податків і зборів до бюджетів усіх рівнів і до державних цільових фондів, а також пільги, платники, інші елементи податків встановлюються та/або змінюються винятково Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними та міськими радами відповідно до закону «Про систему оподаткування» та інших законів України з питань оподаткування.

Податки і збори, справляння яких не передбачено у статтях 14 і 15 Закону України «Про систему оподаткування», не підлягають сплаті до бюджетів і державних цільових фондів України.

Об’єктами нарахування податків і зборів (об’єктами оподаткування) в Україні є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законами про оподаткування.

Порядок нарахування та сплати податків і зборів проводиться платниками відповідно до правових норм і порядку, визначених законом про систему оподаткування та законами щодо справляння конкретних податків і зборів.

У Бюджетному кодексі України здійснено розмежування та закріплення податків і зборів за державним і місцевими бюджетами.

Відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України доходи Державного бюджету України включають:

а) доходи (за винятком тих, що згідно зі статтями 64, 66 і 69 Бюджетного кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори та обов’язкові платежі;

б) доходи від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України;

в) доходи з інших визначених законодавством джерел, у тому числі кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям;

г) відсотки і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;

ґ) гранти і дарунки у вартісному обрахунку;

д) міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

У законі про Державний бюджет України, який ухвалюється Верховною Радою України і діє в межах одного фінансового (з 1 січня до 31 грудня) року, виписуються правові норми щодо формування та мобілізації обсягу доходів державного бюджету з виділенням конкретних показників податків і зборів та зазначенням прогнозних сум їх надходжень, врахованих під час розподілу фінансового ресурсу на відповідні видатки та міжбюджетні трансферти.

Треба відзначити, що зміни та доповнення до законодавства враховуються під час формування державного бюджету на наступний рік, якщо вони опубліковані не пізніше 15 серпня поточного року.

До ухвалення закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період податки, збори (обов’язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів.

Контроль за виконанням законів з питань оподаткування, правильністю справляння та своєчасністю сплати податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів здійснюється органами стягнення. До органів стягнення належать податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджету податків, зборів та інших надходжень.

Керуючись статтею 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України зобов’язаний забезпечити виконання показників дохідної частини бюджету, схвалених Верховною Радою України під час ухвалення закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Виконання дохідної частини державного бюджету здійснюється центральним органом виконавчої влади (Державна податкова адміністрація, Державна митна служба, Державне казначейство, Міністерство фінансів та інші відомства України) відповідно до повноважень, визначених у законодавстві України.

В Україні запроваджена казначейська система виконання бюджету.

Держава через відомчі органи стягнення здійснює контроль за надходженням і мобілізацією платежів до бюджетів усіх рівнів.

Їх питома вага досить різко коливається залежно від платежу, території та місця його стягнення, рівня фінансово-податкової культури, професіоналізму та відповідальності органів стягнення.

Не випадково, що рівень сплати окремих податків в Україні коливається від 30 до 90 відсотків. З різних причин низького рівня внесення платежів до зведеного бюджету виникає податкова заборгованість, обсяг якої на 1 січня 2003 року становив 14,172 млрд. грн., або зріс у 2,2 разу порівняно з 2002 роком (+7 854,9 млн. грн.). Неплатежі до державного бюджету становлять 12,5 млрд. грн., або 88% загальної суми недоплати.

У практиці державного регулювання суспільного відтворення для забезпечення формування фондів фінансових ресурсів використовуються кілька методів їх мобілізації, основними з яких є податковий, неподатковий і позиковий.

Застосування податкового методу в процесі формування, розподілу та перерозподілу ВВП здійснюється з використанням таких основних форм мобілізації фінансових ресурсів, як податки, збори та обов’язкові платежі.

Мобілізація податків, зборів та обов’язкових платежів здійснюється відповідно до діючих засад і правових норм фінансово-податкового законодавства. Контроль за адмініструванням і сплатою податків до бюджету покладено на органи стягнення. Державна податкова адміністрація є головним органом стягнення податків з вироблених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, з доходів за результатами фінансово-господарської діяльності підприємницьких структур і громадян, з доходів інших видів професійної та підприємницької діяльності, а також в оподаткуванні майна, наданні різних державних послуг тощо.

Державна митна служба відповідно до чинного законодавства здійснює контроль і відстежує правильність нарахування та сплати податків і різних зборів у процесі оформлення документів на право перевезення через кордон товарів юридичними та фізичними особами, а також у разі надання державних послуг на митній території України.

Неподатковий метод формування доходів бюджету передбачає мобілізацію фінансових (бюджетних) ресурсів, які за своїм змістом не мають податкового характеру і не належать до податкових платежів. Це різного роду надходження до бюджету за рахунок надання державних послуг, реалізація активів, добровільних внесків, грантів, дарунків тощо. Неподатковий метод мобілізації надходжень до бюджету застосовується органами стягнення та державними органами влади відповідно до чинного законодавства в процесі виконання закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Цей метод застосовується в першу чергу під час мобілізації та стягнення неподаткових платежів до державного бюджету.

У процесі формування доходів бюджету застосовується і позиковий (кредитний) метод мобілізації надходжень.

Позиковий (кредитний) метод полягає в мобілізації надходжень до бюджету на зворотній основі шляхом залучення позикових і кредитних сум, у тому числі надання державної гарантії, і, відповідно, взяття боргових зобов’язань органами державної влади за кредитними лініями у формі інвестиційних проектів для розвитку окремих підприємств, регіонів, галузей і держави в цілому.

Позиковий метод мобілізації надходжень до бюджету використовується за наявності його дефіциту. Зупинимося докладніше на практиці застосування цього методу під час виконання державного бюджету з дефіцитом (профіцитом).

Упродовж останніх років важливими факторами, які негативно впливали на стан державних фінансів, були недостатня надійність збалансування доходів і видатків бюджету та високий рівень його дефіциту. Незбалансованість бюджету в процесі його виконання призводила до накопичення кредиторської заборгованості державного та місцевих бюджетів і створення «прихованого дефіциту бюджету» в умовах обліку дефіциту на основі касового виконання бюджету (рис. 2.3.1).