Склад місцевих фінансових ресурсів

Місцеві фінанси можна охарактеризувати і як сукупність грошових коштів, використовуваних на економічний і соціальний розвиток територій. У сучасних умовах територіальні органи влади покликані забезпечувати комплексний розвиток регіонів, пропорційний розвиток виробничої і невиробничої сфер на підвідомчих територіях. Значно зростає їх координаційна функція в економічному і соціальному розвитку територій. Вказані чинники викликають необхідність подальшого розширення і зміцнення фінансової бази місцевих органів влади, вирішення ряду проблем, пов’язаних з удосконаленням методів формування і використання фінансових ресурсів територій.

До складу місцевих фінансових ресурсів включають:

1. Фінансові ресурси місцевих органів влади, в тому числі:

- місцевий бюджет;

- цільові фонди;

2. Фінансові ресурси підприємств комунальної форми власності.

Центральне місце у системі місцевих фінансів займають місцеві бюджети.

Нині в Україні налічується понад 12 тисяч місцевих бюджетів. В них протягом останніх років зосереджується приблизно третина бюджетних ресурсів країни; за їх рахунок проводиться задоволення потреб населення відповідних територіальних формувань.

На сучасному етапі розвитку нашої держави поставлено завдання реформування місцевих бюджетів, перетворення їх у ефективний інструмент соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних формувань. Вирішити це завдання можна шляхом:

• зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування;

• вдосконалення регулювання міжбюджетних відносин;

• запровадження середньострокового планування місцевих бюджетів;

• посилення їх інвестиційної складової;

• децентралізації бюджетної системи;

• підвищення ефективності управління і посилення контролю за формуванням і використанням коштів місцевих бюджетів;

• забезпечення прозорості бюджетного процесу на місцевому рівні.

Кошти цільових фондів місцевого самоврядування також відносяться до місцевих фінансових ресурсів. Джерелами формування таких фондів служать спеціальні збори, добровільні внески юридичних і фізичних осіб і інші джерела. Такі фонди мають найчастіше цільове призначення.

Практика їх функцінування в Україні за роки незалежності була досить суперечливою. Річ у тому, що у законодавчих актах, які ознаменували відродження місцевого самоврядування на початку 1990-х років, було передбачено право органів місцевого самоврядування утворювати і використовувати позабюджетні фонди. Проте у наступні роки відбувалося поступове згортання сфери їх функціонування шляхом включення до відповідних бюджетів. Згідно з Бюджетним кодексом України (2001 р.) створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.

Протягом останніх років лише близько 1% сукупних доходів місцевих бюджетів України формувався за рахунок відрахувань до цільових фондів: фонди охорони навколишнього природного середовища; інші цільові фонди місцевих рад; цільові фонди, утворені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і місцевими органами виконавчої влади.

Фінансові ресурси підприємств комунальної форми власності також відносяться до місцевих фінансових ресурсів.

Підприємства комунального господарства мають понад 20 напрямів діяльності, серед яких:

• житлове господарство;

• транспорт ( метрополітен, трамвайні та тролейбусні депо, автобусні парки тощо);

• комунальна енергетика ( теплові, газові та електричні мережі);

• комунальне обслуговування (готелі тощо);

• міські шляхи та ін.

Організаційно підприємства та заклади соціально-культурної сфери комунальної форми власності поділяються на три групи:

1) підприємства, які повністю перебувають на бюджетному фінансуванні;

2) підприємства, які частково фінансуються за рахунок місцевих бюджетів;

3) підприємства, які функціонують на принципі самоокупності.

Таким чином, можна визначити, що матеріальною основою місцевих фінансів є централізовані і децентралізовані фінансові ресурси, що формуються у фондовій і нефондовій формі.

Головними фінансовими фондами місцевих органів влади є:

• місцеві бюджети;

• резервні та цільові фонди;

• фонди грошових ресурсів комунальних підприємств.

Ресурси, що залучаються місцевими органами влади у вигляді банківських кредитів, від розміщення місцевих позик та деякі інші, як правило, перебувають у нефондовій формі.

Склад і структура місцевих фінансів

Фінанси місцевої влади як система включають декілька взаємозв’язаних елементів:

• витрати,

• доходи;

• методи формування доходів;

• інститути системи;

• суб’єкти і об’єкти системи, відношення між підсистемами системи та іншими ланками державної системи.

Головним елементом місцевих фінансів є витрати, оскільки вони відображають функції і завдання, які покладаються на місцеву владу. Витрати місцевих органів влади залежно від їхніх завдань у більшості країн діляться на кілька функціональних видів. Насамперед, законодавство виділяє так звані обов'язкові витрати. Це - витрати, спрямовані на виконання обов'язкових завдань, які покладаються на всі органи місцевої влади з метою забезпечення певних стандартів послуг у масштабах всієї країни. До обов'язкових витрат належать також витрати місцевих органів влади, пов'язані з їхніми борговими зобов'язаннями по кредитах і позикам. У структурі витрат місцевих органів влади виділяються також витрати для реалізації делегованих центральною владою завдань.

Крім функціонального розподілу, є розподіл витрат відповідно до їх економічного призначення. У зв'язку з цим законодавство більшості країн виділяє дві великі групи витрат. Це так звані поточні, або адміністративні витрати й капітальні, або інвестиційні, витрати.

Доходи місцевих органів влади можуть бути класифіковані за джерелами й економічною природою.

За джерелами доходи місцевих органів влади діляться на:

- податкові доходи;

- неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, і від господарської діяльності підприємств комунальної форми власності, притягнуті місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу);

- доходи за рахунок кредитів і позик;

- трансферти від центральної влади й органів влади вищого територіального рівня.

За економічною природою доходи місцевих органів влади діляться на власні доходи й доходи, передані місцевій владі. Власні доходи - це доходи, які мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, належних місцевим органам влади. До власних доходів відносяться місцеві податки й збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, від господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів і позик.

До переданих доходів належать доходи, що передаються місцевій владі центральною владою або органами влади вищого територіального рівня.

У структурі системи місцевих фінансових ресурсів України формуються такі інститути: самостійні місцеві бюджети, місцеві податки і збори, комунальна форма власності, комунальний кредит, комунальні платежі, фінанси комунальних підприємств, інститут громадських послуг (у зародковому стані).

Головним суб’єктом фінансових відносин в Україні є територіальна спільнота й органи місцевого самоуправління, правовий статус яких визначається Конституцією України (територіальна громада села чи громада жителів; територіальна громада міста (селища), сільські, міські ради їх голови та виконавчі органи, обласні й районні ради; держава в особі її органів, АР Крим) .

Об’єктом місцевих фінансів є фінансові ресурси, які мобілізуються , поділяються і використовуються місцевими органами самоврядування для виконання їх завдань і функцій.

Фінансові ресурси місцевих органі влади формуються як у фондовій, так і нефондовій формі.

Головні фінансові фонди: місцеві бюджети, резерви, позабюджетні, валютні і цільові фонди та грошові фонди комунальних суб’єктів господарювання.

В нефондовій формі знаходяться ресурси, які залучаються місцевими органами влади у вигляді банківських кредитів, розміщення місцевих позик та ін.

Важливим елементом методології є структуризація місцевих фінансових ресурсів, яка дозволяє не тільки показати сукупність фінансових відносин, які характеризують економічну сутність фінансів, а й проаналізувати характер взаємозв’язку між елементами системи. Це, в свою чергу, дає можливість виконати кількісний і якісний аналіз місцевих фінансових ресурсів.