Варіант 19

1. Визначте класифікацію і типологію регіонів України.

У сучасній економічній теорії існують розробки щодо кла­сифікації і типології регіонів за різними критеріям, в залеж­ності від цілі проведення дослідження. Традиційною кла­сифікацією за структурою економіки регіону є поділення їх на індустріальні і аграрні, в залежності від переважання тієї чи іншої галузі у загальній структурі регіонального виробництва.

Загальновизнаною є поділ регіонів на такі, що базуються на старих і нових галузях промисловості. Старі, базових галузі промисловості, як правило характеризуються низькою нор­мою прибутку і частковим занепадом, до них віднесено текс­тильну промисловість, галузі паливно-енергетичного ком­плексу, металургію, хімію, збірку машинобудівних та елек­тронних виробів. Нові галузі характеризуються високок­валіфікованим персоналом, інноваційним змістом і відповідним основним капіталом та включають електроніку, приладобудування, ракетно-космічну галузь, лазерну техніку, виробництво нових спеціальних видів хімічної промисловості.

За критерієм структури економіки, з урахуванням істо­ричного аспекту регіони поділяються на "старопромислові" і "новітнього розвитку". Виділення першої групи регіонів вра­ховує хронологію їх формування ( період освоєння), яка знач­ною мірою визначила їх сучасну структуру. Старопромисло-вим регіонам притаманна велика частка базових галузей про­мисловості у виробництві, які зберегли своє значення і за су­часних умов.

Науковими дослідженнями регіони України об'єднано у групи за рівнем економічного розвитку, в результаті чого їх поділено на "лідери" і "аутсайдери" , визначено умови та тем­пи росту за яких регіони аутсайдери досягнуть рівня розвитку лідерів. Критерієм даної класифікації визначено обсяги ВДВ на душу населення України.

Існують регіональні моделі соціальної політики, які прак­тикувались на початку — середині 1990-х рр. в регіонах різних типів і в значному ступені залежали, з одного боку , від гостро­ти соціальних проблем в регіоні, а з другого, від реальних мож­ливостей фінансового забезпечення можливих варіантів їх вирішення. Всього було визначено 6 регіональних моделей соціальна політики: слаба; зрівняльна; м'якого входження в ринок; окремі прояви нової соціальної політика в ринкових умовах; відомча; відносно комплексна.

Разом з тим для визначених підходів характерне відсутність активного компоненту, тобто в них не розроблені підходи до формування соціальної політики виходячи з пара­метрів, які характеризують соціальну ситуацію в регіоні і які визначають напрямки регіональної адаптації соціальної політики, яка проводиться в країні в цілому. Завдання перш за все полягає в тому щоб відібрати такі параметри. З метою за­безпечення порівнянності даних необхідно використовувати дані Держкомстату України, які публікуються регулярно.

Групування показників соціального розвитку регіонів мо­же здійснюватись на основі галузевої класифікації соціальної політики, яка охоплює чотири сектори життя суспільства: де­мографію, працю, особисті доходи, соціальну інфраструктуру. Орієнтуючись на цю класифікацію можна виділити групи регіонів які потребують різного ступеня і напрямку державно­го втручання у соціальну сферу регіону.