
- •Історичний розвиток ресторану
- •1.2. Стародавній світ Греція і Рим
- •Середні віки
- •1.4. Вісімнадцяте століття
- •1.4.1. Новий Світ
- •1.4.2. Французька революція
- •1.5. Дев'ятнадцяте століття
- •1.6. Двадцяте століття
- •2.1. Австрія
- •2.2. Англія
- •2.3. Бельгія
- •2.5. Греція
- •2.7. Ірландія
- •2.9. Іспанія
- •2.10. Латвія
- •2.11. Литва
- •2.12. Люксембург
- •2.13. Нідерланди
- •2.14. Норвегія
- •2.15. Німеччина
- •2.16. Польща
- •2.17. Португалія
- •2.18. Румунія
- •2.19. Угорщина
- •2.20. Фінляндія
- •2.21. Франція
- •Паризькі кафе
- •2.22. Чехія та Словаччина
- •2.23. Швейцарія
- •2.24. Швеція
- •2.25. Афганістан
- •2.26. Країни Індокитаю (в'єтнам, Камбоджа, Лаос, Мьянма)
- •2.27. В'єтнам
- •2.28. Таїланд
- •2.29. Малайзія
- •2.31. Монголія
- •2.32.Непал, Бангладеш
- •2.33. Пакистан
- •2.34. Саудівська Аравія, Ємен
- •2.35. Грузія
- •2.36. Туреччина
- •2.41. Японія
- •2.43. Великий Магриб
- •2.44. Алжир
- •2.45. Єгипет
- •2.46. Марокко
- •2.47. Намібія, Ботсвана, Мозамбік
- •2.48. Мавританія, Нігерія, Судан, Малі, Чад
- •2.51. Аргентина
- •2.53. Бразилія
- •2.54. Венесуела
- •2.56. Гватемала
- •2.57. Гондурас, Нікарагуа, Коста-Ріка, Панама
- •2.58. Домініканська Республіка
- •2.59. Колумбія
- •2.60. Куба
- •2.61. Мексика
- •2.62. Парагвай
- •2.63. Перу
- •2.65. Канада
- •2.66. Сполучені Штати Америки
- •2.67. Австралія
- •2.68. Нова Зеландія
- •3.1. Характер професії
- •3.2. Системи сервісу
- •3.2.1. Система: один — або — постійний офіціант
- •3.2.2. Система: два офіціанти
- •3.2.3. Система: старший офіціант — або матеріально відповідальний кельнер
- •3.2.4. Французька система сервісу. (“Шеф-де-ранг систем”)
- •3.2.5. Американська система сервісу
- •Менеджер з питань розміщення в готелях
- •Ассистент менеджера з питань розміщення в готелях
- •3.3. Види сервісу
- •3.3.1. Сервіровка столів
- •3.3.2. Сервіс по-англійськи
- •3.3.3. Сервіс по-французьки
- •3.3.4. Система самообслуговування
- •3.4. Режим та види харчування
- •3.4.1. Сніданок
- •3.4.3. Вечеря (Diner)
- •4.1. Етикет країн Європи
- •4.1.1. Особливості англійського етикету
- •4.1.2. Особливості французького етикету
- •4.1.3. Особливості німецького етикету
- •4.1.4. Особливості італійського етикету
- •4.2. Особливості етикету деяких країн Північної та Південної Америки
- •4.2.1. Особливості американського етикету
- •4.2.2. Етикет країн Латинської Америки
- •4.3. Особливості етикету окремих країн Азії, Близького Сходу та Австралії
- •4.3.1. Японський етикет
- •4.3.2. Національні особливості китайського етикету
- •4.3.3. Особливості етикету Індії
- •4.3.4. Етикет арабських країн
- •4.3.5. Особливості етикету Австралії
- •Тайське меню.
- •Фрукти які використовують під час їжі в Таїланді
- •Ресторанна ієрархія
- •Ресторанна ієрархія
- •Навчальне видання
- •Ресторанне господарство
- •83023, М. Донецьк, вул. Харитонова, 10. Тел.: (062) 97-60-45; 97-60-50
4.1.1. Особливості англійського етикету
Установлюючи контакти з англійцями і ведучи з ними бесіди, слід пам'ятати, що вони не дуже люблять розмови про глобальні проблеми, на відміну від американців, які мають пристрасть до різних доктрин. Англійці воліють мати справу з конкретними питаннями сьогоднішнього чи завтрашнього дня, залишаючи "космічну дипломатію" майбутнього вченим і журналістам. Англійцям притаманні якості, що підходять для дипломатії. Це, наприклад, їхня схильність до замовчування, натяків. Англійці прагнуть уникати категоричності. Улюбленими їхніми зворотами є: "мені здається", "я думаю", "можливо, я неправий", їх характеризує схильність до можливості уникати однозначних відповідей "так" і "ні", що створює іноді труднощі в розумінні їх іноземцями. У такому стилі (ні "так", ні "ні") складаються часто і дипломатичні документи. В англійській мові одне слово може мати багато значень, і тому розуміння того, що насправді хотів сказати англієць і чого він сказати не хотів, буває нелегкою справою. Англієць винятково ввічливий і вимагає такого ж ставлення і до себе; мовчазний, із незнайомими людьми не буде розмовляти й обговорювати якісь питання; він може бути замкнутим і його треба "розговорити". У той же час англієць дуже чутливий до натяків, добре розуміє гумор, але не любить "брудних" жартів і тому іноді їх засуджує.
Усе це відображається й в етикеті. "Мовчання — ознака згоди", — говоримо ми. Для англійців мовчання означає просто небажання відповідати. Воно в жодному випадку не означає згоду з вами. Культурних, освічених англійців відрізняє вишуканість мови, їм подобається, коли цю вишуканість оцінюють і відповідають тим самим. Англійським дипломатам притаманний високий професіоналізм, уміння вибрати найкращий час для переговорів. Вони наполегливо підвищують свою кваліфікацію — стажуються у військових коледжах, університетах, банках, різних фірмах тощо.
Англійці дуже холоднокровні — у критичних ситуаціях поводяться впевнено, не перебільшують небезпеки, спокійно реагують на зміну обстановки, їхній досвід поведінки в екстремальних ситуаціях заслуговує вивчення.
Особливого значення англійці надають етикету (він помітно відрізняється від загальноєвропейського). Англійці або йдуть на порушення етикету, якщо отримають від цього вигоду, або, навпаки, доводять його правила до крайнощів. Щодо поведінки і ділового етикету, перебуваючи в Англії, треба пам'ятати, що шотландців, ірландців, уельсців прийнято називати британцями, а не англійцями. На запитання "How do you do", не говоріть про своє здоров'я, а відповідайте таким же питанням. Якщо ваш співрозмовник має дворянське звання, його варто називати "сер" чи "лорд"; зустрічаючись із членом королівської родини, довідайтеся про його титул. Рукостисканням під час зустрічі користуються рідко, як правило, просто вітаються. Щодо поведінки за столом, то тарілки прибираються стюардом тільки після того, як ви покладете ніж і виделку. Жінкам руки, як правило, не цілують, їхнє вбрання не хвалять — це вважається непристойним. За умовами першого відвідування нових знайомих прийнято того ж дня надіслати лист подяки, що свідчитиме про ваше бажання продовжити контакт. Закурити за столом можна тільки після тосту "за Королеву" і з дозволу господині (чи господаря). Зазвичай курять за кавою.
У Великобританії дуже суворі вимоги до пунктуальності. Перед початком ділової зустрічі запитайте в партнера, на який проміжок часу він розраховує. Це свідчення того, що ви цінуєте його час.
Обмін рукостисканнями прийнятий тільки під час першої зустрічі, у ході подальших контактів англійці обмежуються усним вітанням. В англійських оселях не прийнято обмінюватися візитними картками. У гостях жодного разу не звертайтеся до незнайомих людей, поки вам їх не відрекомендують.
В Англії дотримуються суворих правил, вибираючи одяг для візитів. На обід приходять у смокінгу, на офіційний вечір одягають фрак. Англійці не люблять, коли за столом виникають локальні розмови. Ваша промова повинна бути звернена до всіх присутніх, а не тільки до найближчих сусідів. У свою чергу, всі повинні слухати того, хто говорить. Проголошувати тости і цокатися тут не прийнято.
Про англійський стиль контактів, бесід і переговорів можна навести слова американського генерала А. Ведемейра, який брав участь у низці найважливіших американських переговорів: "Особливо виділялося вміння англійців використовувати фрази і слова, що мали більше одного значення і допускали більше, ніж одне тлумачення... Коли йшлося про державні інтереси, совість наших англійських партнерів у переговорах стала еластичною" .