
- •Історичний розвиток ресторану
- •1.2. Стародавній світ Греція і Рим
- •Середні віки
- •1.4. Вісімнадцяте століття
- •1.4.1. Новий Світ
- •1.4.2. Французька революція
- •1.5. Дев'ятнадцяте століття
- •1.6. Двадцяте століття
- •2.1. Австрія
- •2.2. Англія
- •2.3. Бельгія
- •2.5. Греція
- •2.7. Ірландія
- •2.9. Іспанія
- •2.10. Латвія
- •2.11. Литва
- •2.12. Люксембург
- •2.13. Нідерланди
- •2.14. Норвегія
- •2.15. Німеччина
- •2.16. Польща
- •2.17. Португалія
- •2.18. Румунія
- •2.19. Угорщина
- •2.20. Фінляндія
- •2.21. Франція
- •Паризькі кафе
- •2.22. Чехія та Словаччина
- •2.23. Швейцарія
- •2.24. Швеція
- •2.25. Афганістан
- •2.26. Країни Індокитаю (в'єтнам, Камбоджа, Лаос, Мьянма)
- •2.27. В'єтнам
- •2.28. Таїланд
- •2.29. Малайзія
- •2.31. Монголія
- •2.32.Непал, Бангладеш
- •2.33. Пакистан
- •2.34. Саудівська Аравія, Ємен
- •2.35. Грузія
- •2.36. Туреччина
- •2.41. Японія
- •2.43. Великий Магриб
- •2.44. Алжир
- •2.45. Єгипет
- •2.46. Марокко
- •2.47. Намібія, Ботсвана, Мозамбік
- •2.48. Мавританія, Нігерія, Судан, Малі, Чад
- •2.51. Аргентина
- •2.53. Бразилія
- •2.54. Венесуела
- •2.56. Гватемала
- •2.57. Гондурас, Нікарагуа, Коста-Ріка, Панама
- •2.58. Домініканська Республіка
- •2.59. Колумбія
- •2.60. Куба
- •2.61. Мексика
- •2.62. Парагвай
- •2.63. Перу
- •2.65. Канада
- •2.66. Сполучені Штати Америки
- •2.67. Австралія
- •2.68. Нова Зеландія
- •3.1. Характер професії
- •3.2. Системи сервісу
- •3.2.1. Система: один — або — постійний офіціант
- •3.2.2. Система: два офіціанти
- •3.2.3. Система: старший офіціант — або матеріально відповідальний кельнер
- •3.2.4. Французька система сервісу. (“Шеф-де-ранг систем”)
- •3.2.5. Американська система сервісу
- •Менеджер з питань розміщення в готелях
- •Ассистент менеджера з питань розміщення в готелях
- •3.3. Види сервісу
- •3.3.1. Сервіровка столів
- •3.3.2. Сервіс по-англійськи
- •3.3.3. Сервіс по-французьки
- •3.3.4. Система самообслуговування
- •3.4. Режим та види харчування
- •3.4.1. Сніданок
- •3.4.3. Вечеря (Diner)
- •4.1. Етикет країн Європи
- •4.1.1. Особливості англійського етикету
- •4.1.2. Особливості французького етикету
- •4.1.3. Особливості німецького етикету
- •4.1.4. Особливості італійського етикету
- •4.2. Особливості етикету деяких країн Північної та Південної Америки
- •4.2.1. Особливості американського етикету
- •4.2.2. Етикет країн Латинської Америки
- •4.3. Особливості етикету окремих країн Азії, Близького Сходу та Австралії
- •4.3.1. Японський етикет
- •4.3.2. Національні особливості китайського етикету
- •4.3.3. Особливості етикету Індії
- •4.3.4. Етикет арабських країн
- •4.3.5. Особливості етикету Австралії
- •Тайське меню.
- •Фрукти які використовують під час їжі в Таїланді
- •Ресторанна ієрархія
- •Ресторанна ієрархія
- •Навчальне видання
- •Ресторанне господарство
- •83023, М. Донецьк, вул. Харитонова, 10. Тел.: (062) 97-60-45; 97-60-50
2.48. Мавританія, Нігерія, Судан, Малі, Чад
Усі вищевказані країни розміщені на території пустелі Сахари, і народи, що тут проживають, ведуть, в основному кочовий спосіб життя.
Значне місце в їх харчуванні займають фініки, яких тут росте більш ніж 70 видів. З м'яких фініків виготовляють “хліб”, їх сушать у цукровому сиропі і т. д.
Населення цих країн розводить корів, кіз, овець і верблюдів, які дають їм молоко і м'ясо. Національна страва — “осіні” — каша з борошна сорго або проса, в яку додають масло та сироватку. Для приготування супів використовують сир.Птицю та рибу майже не споживають.
Малоприємна і не дуже приваблива на перший погляд їжа відповідає життєвим потребам кочівників.
Ураховуючи, що туристи із цих країн, як правило, це жителі міст і ведуть осідлий спосіб життя, їм можна пропонувати страви кавказької, болгарської та румунської кухонь.
2.49. Туніс
Хоча Туніс багато років був колонією Франції, традиції місцевої кухні тут збереглися краще і арабські страви займають значне місце в житті тунісців. Це проявляється в широкому використанні рису, бобових, баранини, козлятини, птиці та яєць. Свинина не використовується.
Використовується багато сортів сиру, особливо бринзи, молочнокислі продукти, овочі, мигдаль, фініки, маслини, лимони, гранати. Багато м'ясних страв готують на відкритому вогні. Хліб споживають пшеничний, переважно у вигляді паляниць.
З прохолоджувальних напоїв популярні шербет, фруктові соки з льодом, холодна вода з льодом. З гарячих напоїв — чай і менше кава.
2.50. Ефіопія
Ефіопи, як і всі жителі тропічних районів, люблять гостру їжу. Багато страв вони приправляють дуже наперченим соусом “ван”.
Повсякденна їжа населення — ячмінна каша зі згірклим вершковим маслом і великі млинці з рідкого дріжджового тіста. Часто споживають ящірок, змій, нутрощі та хвости крокодилів, яйця черпах. Смажать м'ясні страви в основному на вертелі.
М'ясо верблюда, масло та сир з верблюжого молока є продуктами, які піднімають тонус людини. Ефіопи їдять смажених у пальмовій олії павуків особливого виду та сарану. Овочі майже не споживають, зате їдять багато каш з проса. Готують страви з серцевини дерев, популярні плоди хлібної пальми.
В Ефіопії п'ють молоко, медовий напій, ячмінне пиво, з гарячих напоїв —каву.
2.51. Аргентина
Аргентина — країна скотарства, тому тут споживають багато м'яса, особливо яловичини. За технологією приготування страв аргентинська кухня дуже нагадує кавказьку. М'ясо та рибу для других страв не панірують у сухарях.
Європейські та місцеві екзотичні овочі та фрукти тут ростуть поруч. З овочів особливо цінується батат (аналог нашої картоплі, тільки солодкий на смак). Ніжні качанчики кукурудзи є національною стравою не тільки Аргентини, а і всієї Латинської Америки.
У країні виробляють багато сирів. Тут можна покуштувати не тільки європейські сорти сирів, але і типово аргентинські — тафі, тандія, кесілло. Десерти такі ж, що і в Європі. Дуже популярне желе з айви.
Національний напій — „мате”, який готують з листя дерева плекс. Його п'ють за столом з будь-якого приводу, він настільки характерний для Аргентини, як кава для Бразилії. Дуже популярний свіжий тростинний сік “паноша”.
Аргентина — країна виноградарства. Вживання їжі тут завжди супроводжується добрим вином. Виробляється багато пива, майже всіх європейських сортів. Технологію їх виготовлення привезли емігранти.
Туристи з Аргентини люблять легкий сніданок - найкращий європейський варіант. Перші страви споживають обмежено. Після обіду та вечері п'ють міцну каву. В Аргентині час прийому їжі набагато пізніше, ніж в інших країнах: сніданок - близько 14:00, а обід - близько 22:00. Бари, буфети і кафе відкриті цілодобово.
2.52. Болівія
Кухня Болівії має багато схожих рис з кухнями Чилі та Перу. До суто національних страв належать густі супи, їх готують з кукурудзи та “купнуа” (злака, подібного до пшениці). „Плато пасемо” — найрозповсюдженіша страва. Вона складається з кукурудзи, бобів, смаженого сиру, картоплі, туїта (це особливий вид високогірної картоплі) та гострого соусу. До прийому їжі випивають склянку пива.
У Болівії багато річкової та озерної риби, з якої готують смачні страви. Оригінальні страви готують тут з м'яса кролика.
Національний напій — пиво. Є кілька сортів вина. Дуже розповсюджений напій типу бренді, який отримують шляхом перегонки вина.
З аперитивами вживають соковиті пироги з м'ясом. З гарячих напоїв болівійці п'ють каву з молоком.