4.Фарбування поверхні водними сумішами

Фарбування поверхонь вручну--важкий і трудомісткий процес, тому нині для цього застосовують машини і механізми, які полегшують працю робітників, підвищують її продуктивність і поліпшують якість робіт. Вручну виконують лише незначні обсяги робіт та ті роботи, які неможливо виконувати механізмами.

Усі апарати для механізованого фарбування працюють за принципом розпилення Фарбувальної суміші до найдрібніших частинок. Фарбувальна суміш, що вилітає з розпилювального пристрою апарата, розпилюється і рівним тонким шаром лягає на поверхні. Фарбувальні апарати і агрегати бувають з гідродинамічним (кінетичним) і пневматичним (повітряним) розпиленням малярної суміші.

До апаратів з гідродинамічним розпиленням суміші належать ручні і електричні фарбопульти, фарбувально-шпатлювальні агрегати з гвинтовим насосом і фарбувальні агрегати високого тиску. У цих апаратах малярна суміш подається під тиском до спеціального розпилювального пристрою -- форсунки відцентрового типу. Схему дії форсунки поданоФорсунка відцентрового типу зроблена так, що фарбувальна суміш надходить у внутрішню порожнину форсунки 2 через вузький канал 1, розміщений по дотичній до її внутрішньої циліндричної поверхні. Всередині форсунки фарба набирає обертального руху і завихрюється. Вилітаючи з вихідного отвору 3форсунки, фарба під дією відцентрової сили розпилюється на найдрібніші частинки і утворює конусоподібний факел. У деяких форсунках завихрювання фарби створюється за допомогою спеціального гвинтоподібного сердечника, який є в корпусі форсунки Спочатку суміш надходить у циліндричну робочу камеру форсунки 1. Проходячи по каналу, що утворився між внутрішньою поверхнею камери і гвинтоподібним сердечником 2, суміш набирає обертального руху і на виході з форсунки розпилюється.

Для розпилювання фарби у форсунках відцентрового типу повітря не використовується, тому за допомогою цих форсунок можна розпилювати лише водні ґрунтувальні і фарбувальні суміші як менш в'язкі (вапняні, силікатні тощо).

За принципом пневматичного розпилювання фарби працюють фарбувальні агрегати, за допомогою яких можна розпилювати водні та неводні фарбувальні суміші і навіть шпатлівки. У цих агрегатах фарба, вилітаючи з сопла фар борозпилювача, що є складовою частиною фарбуваль ного агрегату, розпилюється струменем стисненого по вітря.

Фарбувальна суміш під тиском надходить у фарборозпилювач і через внутрішній канал потрапляє в сопло. На виході з сопла суміш підхоплюється струменем стисненого повітря, що проходить у просторі між стінкою сопла і внутрішньою поверхнею розпилювальної головки і, вилітаючи, подрібнюється на найдрібніші частини

5.Фарбування поверхонь вручну.

При фарбуванні вручну найпоширенішим є метод фарбування поверхонь без застосування щіток. Цей метод полягає в тому, що фарбувальну суміш наносять на заздалегідь підготовлену поверхню хутряними або поролоновими валиками.

Циліндричний корпус валика (рис. 1, а) виготовляють з відрізка алюмінієвої, пластмасової або паперово-смоляної труби, товщина стінок якої становить 1—3 мм. Зовні валик обтягують натуральним або штучним хутром з волосом заввишки 10—20 мм. Для цієї самої мети можна застосовувати пористу гуму або еластичний пінополіуретан (поролон). Валик повинен вільно обертатись навколо своєї осі, яка становить одне ціле з ручкою. За конструкцією валики бувають чотирьох типів: ВП — з поролоновим покриттям для нанесення водних сумішей; ВМ — з хутряним покриттям для неводних сумішей; ВМП — для фарбування підлог; ВМУ — для фарбування внутрішніх кутів.

Покриття валика типу ВМ має вигляд чохла з внутрішнім діаметром, що відповідає зовнішньому діаметру корпусу, і завдовжки на 12—15 мм більше за довжину корпусу. До початку роботи чохол натягують на корпус і відкритий кінець його затягують нитками. Такий валик надходить на будівництво у комплекті з п'ятьма чохлами.

Покриття валика типу ВП становить порожнистий циліндр у вигляді трубки, виготовлений на заводі з поліуретану з внутрішнім діаметром, що відповідає діаметру корпусу валика. У зібраному вигляді поліуретанова трубка натягується на корпус валика.

Рис. 1 Пристрої для безщіткового фарбування:

а — хутряний валик. б — бачок з сіткою

Пневматичний валик Із внутрішньою подачею фарби:

1 - чохол. 2 - корпус валика, 3 — фарбопровід, 4 - клапанний пристрій, 5 — штуцер для приєднання матеріального шланга

Робочий корпус валиків має довжину 100,:200 і 250 мм. Маса його у зібраному вигляді залежить від застосовуваного матеріалу і становить 300—410 г.

Для змочування валиків фарбувальною сумішшю і зберігання її під час роботи використовують спеціальний бачок (рис. 1, б) або відро з сіткою. Сталева сітка з отворами розмірами від 5X5 до 10Х10 мм призначена для віджимання надмірної кількості суміші з валика. Сітку встановлюють похило так, щоб одна третина її була над рівнем суміші. Найкраще застосовувати бачок з похилим дном, що дає змогу повністю використовувати суміш.

Змочивши валик фарбувальною сумішшю, його двічі-тричі прокочують по сітці, після чого починають фарбувати поверхню. Суміш наносять, прокочуючи валик по поверхні вертикальними рухами зверху вниз так, щоб кожна наступна смуга фарби перекривала попередню на 2—3 см. Після нанесення фарби на невелику ділянку поверхні фарбову плівку розтушовують рівномірними вертикальними рухами того самого валика. Після фарбування поверхня набуває шорсткуватої фактури, подібної до тієї, що утворюється від торцювання.

Завдяки такому методу фарбування поверхонь збільшується продуктивність праці маляра, стає зайвим торцювання поверхні, є змога приховати незначні дефекти поверхні, що залишились після її підготовки.

Валики можна використовувати для фарбування поверхонь водними і олійними сумішами.

Фарбують поверхні також пневматичними валиками, до яких фарбувальна суміш подається по шлангу під певним тиском. Для цього валик підключають до фарбонагнітального агрегату або балонного фарбопульта. За принципом дії пневматичні валики бувають із внутрішньою або зовнішньою подачею фарби.

Пневматичний валик із внутрішньою подачею фарби (рис. 2) складається з циліндричного валика, фарбопроводу і ручки з клапанним пристроєм. Дірчастий корпус порожнистого валика зовні обтягують чохлом із штучного хутра або пористої гуми.

Під час роботи фарбувальна суміш під тиском 0,5 МПа із фарбонагнітального бачка або фарбопульта по шлангу підходить до ручки валика. Після натискання на важіль клапанного пристрою 4 суміш по фарбопроводу заходить всередину валика і, просочуючись крізь отвори у ньому, змочує чохол.

Для нанесення водних фарбувальних сумішей користуються чохлом із пористої гуми, для неводних сумішей — чохлом із штучного хутра. До початку роботи в основі хутряного чохла потрібно зробити 30—40 отворів діаметром 2—3 мм.

Пневматичним валиком поверхню фарбує ланка у складі двох малярів. Один з них, йдучи попереду, щіткою відводить верхню межу фарбування, фарбує окремі ділянки поверхні, які не можна фарбувати валиком (у кутках, біля наличників і плінтусів, за радіаторами тощо). Другий робітник наносить фарбувальну суміш валиком, рівномірно пересуваючи його вздовж стіни зверху вниз і знизу вгору. Кожна попередня смуга фарби повинна перекриватись новою смугою на 2—3 см. Фарбуючи поверхні олійними фарбами, валик можна пересувати не лише у вертикальному напрямі, а й у горизонтальному.