1.3 Організація робіт з підготовки автомобільної техніки до зберігання

1.3.1 Підготовка машин до зберігання

Про постановку машин на збереження видається наказ командира військової частини, у якому вказується порядок підготовки до робіт особового складу, вид збереження, марки і номери машин, порядок устаткування місць збереження і матеріального забезпечення, відповідальні обличчя за проведення робіт з підготовки до збереження, порядок контролю якості виконання робіт, склад і задачі комісії з перевірки машин, підготовлених до збереження.

На підставі наказу заступник командира частини по озброєнню розробляє план постановки машин на збереження, у якому передбачається підготовка особового складу, терміни виконання робіт, забезпечення підрозділів матеріалами і засобами обслуговування, підготовка й устаткування місць збереження, терміни готовності машин, порядок контролю якості робіт і перевірка командуванням частини готовності машин до збереження. На підставі плану розробляється план-графік постановки машин на збереження, за планом частини проводяться практичні заняття, на яких вивчаються обсяг і послідовність виконання робіт і правила безпеки при підготовці машин до збереження

Роботи з технічного обслуговування і консервації машин виконуються на ПТОР, пунктах ЩТО і місцях збереження. При цьому на ПТОР, пунктах ЩТО виконуються в повному обсязі роботи з технічного обслуговуванню і консервації агрегатів, складальних одиниць і систем, захист яких від корозії і старіння не може бути порушена чи погіршена при переміщенні машин до місця збереження.

На місцях збереження завершуються роботи з консервації машин Для цього використовується необхідне технічне устаткування ПТОР чи пересувний пункт консервації (ППК). Роботи з консервації повинні виконуватися в теплу, безвітряну, суху погоду в умовах, що виключають улучення в агрегати вологи і пилку. Допускається проводити консервацію у холодні години доби під навісом, у сховищах при відносній вологості повітря не більш 80%.

При температурі повітря нижче плюс 5°С роботи з консервації повинні виконуватися в опалювальних приміщеннях, а переміщення машин до місць стоянок вироблятися на буксирі.

При постановці машин на тривале збереження роботи з консервації рекомендується виконувати спеціалізованими бригадами Так, при підготовці до тривалого збереження автомобілів створюють дві бригади. Бригада №1 у складі механіка-регулювальника, автоелектріка, автослюсаря і водія виконує роботи з консервації і герметизації систем і агрегатів автомобіля, а бригада №2 у складі автослюсаря, маляра і водія виконує роботи з частковому чи повному фарбуванню автомобіля, розвантаженню коліс, підвіски, підготовки до збереження ЗІП: тенту, перевірці вогнегасників і пломбуванню машини.

Для допоміжних робіт спеціалізовані бригади можуть підсилюватися особовим складом підрозділів. Відповідальність за стан і підготовку машин до збереження покладається на командирів частин і підрозділів, а також на начальників пологів військ і служб, у веденні яких смороду знаходяться.

На машини, поставлені на тривале збереження, складається акт закладки (освіження) матеріальних засобів, а у формулярі (паспорті) і картці машини робиться відповідна запис.

Машини, підготовлені до короткочасного збереження, перевіряються командирами підрозділів, підготовлені до тривалого збереження - комісією, призначеної командиром військової частини.

Підготовка автомобільної техніки до тривалого і короткочасного збереження підрозділяється на два етапи.

Перший етап - це роботи, виконувані на ПТОР, майданчику ЩТО.

Вони включають:

-технічне обслуговування, проведене при підготовці машин до збереження;

-спеціальні роботи (консервація), виконувані на місці збереження.

При підготовці автомобільної техніки до тривалого збереження проводитися ТО-2 з урахуванням додаткових робіт, передбачених інструкціями з технічного обслуговування, проведеному через 6-10 років.

При підготовці автомобільної техніки до короткочасного збереження проводитися чергове ТО-1 чи ТО-2, а якщо після попереднього ТО-1, ТО-2 пройшло менш 3 місяців - щоденне технічне обслуговування.

Спеціальні роботи (консервація), виконувані при технічному обслуговуванні, включають роботи, якість яких не може бути погіршена,або порушена при переміщенні машин до місця збереження.

Спеціальні роботи (консервація), виконувані на місці збереження, завершують роботи з консервації машин.

При підготовці машин до короткочасного збереження консервація агрегатів, складальних одиниць і механізмів не виробляється.

При підготовці машин до тривалого збереження консервація виробляється робоче-консерваційними оліями і рідинами, консерваційними і робоче-консерваційними змащеннями, а також захисними покриттями з герметизацією складальних одиниць і агрегатів.

При консервації корпусних машин і рухливої майстерень, крім того, здійснюється герметизація корпусів і кузовів зі статичним осушенням влагопоглиником (селікагелем) повітря усередині загерметизированних об’ємів.

Застосовуються два методи герметизації - "заклеювання" і "напівчохол".

Герметизація методом "заклеювання" застосовується для машин, що мають цілком закритий суцільнометалевий зварений (літій) корпус, а також для кузовів типу К-66Н, КМ-66, КМ-131, К-131, КП-10, КУНГ. Сутність цього методу полягає в заклеюванні вологонепроникним матеріалом (тканина ТТ і т.п.) і ущільненні спеціальною замазкою (ЗЗК-ЗУ чи В-20А) всіх отворів і щілин у корпусі (кузові) машини з розміщенням усередині герметизированного об’єму силікагеля.

Технологія герметизації корпусів машин і спеціальних кузовів методом "заклеювання" включає:

-підготовку поверхні в місцях проклейки тканини (стрічки);

-герметизацію отворів, щілин, люків, за винятком люків (дверей), через які буде завантажуватися силікагелем усередину герметизируйомого об’єму;

-завантаження усередину (кузова) силікагелем;

-установку датчика приладу для контролю вологості, чи гідрометра контрольного мішечка;

-герметизацію люка (двері), через який завантажувався силікагель.

При застосуванні методу "заклеювання" щілини шириною до 10 мм і отвору діаметром до 20 мм герметизируються замазкою.

Рисунок 1.1 - Загальний вид майстерні МТО-АТ з герметизацією методом «заклеювання».

Герметизація методом "напівчохол" застосовується для машин із суцільнометалевим, звареним корпусом і полягає в укритті верхньої (надгусеничної) частини машини міцним влгонепроникненим плівковим покриттям - напівчохлом. Усередині герметизируйомого обсягу міститься влагопоглотитель, а відчини і щілини в неукритій частині корпуси промащуються замазкою.

Напівчохли поставляються централізовано в готовому виді і розраховані на багаторазове використання.

Технологія герметизації корпусів машин методом "напівчохол" включає:

-герметизацію люків, отворів і щілин на тій частині корпуси, що не укрита напівчохлом;

-підготовку корпуса до укриття напівчохлом;

-підготовку місць приклейки напівчохла;

-розміщення мішечків із силікагелем і кріплення їх;

-установку датчика приладу для чи контролю вологості контрольного мішечка;

-укриття машини напівчохлом і його приклейкою;

-контрольний вимір обводнювання силікагелю.

1 – вологонепроникне плівкове покритя-півчохол

Рисунок 1.2-Загальний вид транспортера-тягача МТ-ЛБ, підготовленого до тривалого збереження з герметизацією корпуса методом «напівчохол».

Машини, загерметизировані методом "напівчохол", розміщаються тільки в сховищах з метою захисту плівки від вітру і безпосереднього впливу атмосферних опадів.

Роботи з герметизації виконуються при температурі навколишнього повітря не нижче мінус 10°С та при відсутності атмосферних опадів.

Обводнювання силікагелю перевіряється зважуванням контрольних мішечків із силікагелем, розміщених усередині герметизированних об’ємів за допомогою приладу контролю вологості ПКВ-2М й гігрометри МВ-68.

Результати перевірки обводнювання силікагелю заносяться в картку машини тривалого збереження. Силікагель, обводнювання якого більше 26%, повинний бути замінений.