- •4. Сутність розвитку персоналу та його роль у забезпеченні конкурентоспроможності працівників і організації
- •Питання для самоконтролю
- •1. Визначення потреби організації у персоналі як основа для прогнозування і планування його розвитку.
- •2. Методи визначення професійного та кваліфікаційного складу робітників в організації.
- •3. Розрахунок структури фахівців в розрізах спеціальностей і рівнів кваліфікації.
- •4. Розробка балансових розрахунків додаткової потреби у робітниках і фахівцях та джерел її забезпечення в організації.
- •Найменування організації __________________
- •Та джерел її забезпечення на 200__ рік
- •Найменування організації _________________ Балансовий розрахунок додаткової потреби організації в фахівцях у розрізі спеціальностей та джерел її забезпечення на 200__ рік
- •Ііі. Разом з усіх спеціальностей фахівців
- •Форми регламентації посадових обов'язків працівників.
- •2. Поняття та завдання ділової оцінки персоналу.
- •3. Використання результатів ділової оцінки персоналу у плануванні та організації його розвитку.
- •4. Форми та види адаптації працівників організації до умов середовища
- •Тема 9. Атестація персоналу як метод його оцінювання та розвитку
- •1. Атестація як особливий метод оцінювання персоналу.
- •2. Сучасні форми атестації персоналу організації.
- •3. Процедура проведення атестації персоналу.
- •Шкала зміни оплати праці працівника з урахуванням результатів атестації
- •4. Зарубіжний досвід проведення атестації персоналу організації.
- •Мета, типи, види, форми професійного навчання робітників.
- •Функції міністерств, відомств та організацій у забезпеченні підготовки робітників.
- •3. Організація підготовки робітників на виробництві.
- •4. Специфіка професійної перепідготовки робітників в організації
- •5. Планування підвищення рівня кваліфікації робітників в організації
- •Тема 11. Планування й організація підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців
- •1. Організація системи підвищення кваліфікації і перепідготовки керівників та фахівців.
- •2. Самостійне навчання керівників і фахівців в організації
- •3. Короткострокове підвищення кваліфікації керівників та фахівців.
- •4. Спеціалізація, довгострокове підвищення кваліфікації та перепідготовка керівників і фахівців.
- •5. Планування підвищення кваліфікації і перепідготовки керівників та фахівців в організації.
- •Тема 12. Планування трудової кар'єри і робота з кадровим резервом
- •1. Трудова кар'єра та її планування в організації.
- •Етапи кар’єри і пріоритетні потреби працівника
- •2. Професійно-кваліфікаційне просування та планування трудової кар'єри робітників.
- •3. Планування та розвиток кар'єри фахівців і керівників організації.
- •4. Формування резерву керівників.
- •5. Підготовка резерву керівників та оцінювання її ефективності.
- •Тема 13. Планування та організація соціального розвитку персоналу
- •1. Сутність соціального розвитку персоналу.
- •2. Прогнозування і планування соціального розвитку персоналу в організації та поза виробництвом
- •3. Удосконалення соціальної структури і професійно-кваліфікаційного складу працівників
- •4. Соціальне проектування персоналу нового та реконструйованого підприємства
- •Тема 14. Стимулювання розвитку персоналу
- •1. Матеріальне стимулювання розвитку персоналу.
- •2. Методи нематеріального стимулювання розвитку персоналу в умовах ринкової економіки.
- •3. Стимулювання роботодавців щодо розвитку персоналу організацій.
- •4. Зарубіжний досвід стимулювання розвитку персоналу.
Тема 11. Планування й організація підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців
1. Організація системи підвищення кваліфікації і перепідготовки керівників та фахівців.
2. Самостійне навчання керівників і фахівців в організації.
3. Короткострокове підвищення кваліфікації керівників та фахівців. Університети організацій.
4. Спеціалізація, довгострокове підвищення кваліфікації та перепідготовка керівників і фахівців.
5. Планування підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців в організації.
Ключові слова і поняття: заклади післядипломної освіти, спеціалізація, довгострокове підвищення кваліфікації, самостійне навчання, стажування, перепідготовка осіб з вищою освітою, післядипломна підготовка фахівців, інтернатура, клінічна ординатура, гнучке навчання, семінари, семінари-практикуми, круглі столи, аспірантура, докторантура, плановий контингент.
1. Організація системи підвищення кваліфікації і перепідготовки керівників та фахівців.
Структура післядипломної освіти керівників та фахівців включає: підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів, післядипломну підготовку осіб з вищою освітою (рис. 1).
Рис. 1. Структура післядипломної освіти керівників і фахівців з вищою освітою
Перепідготовка осіб з вищою освітою – це одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю при засвоєнні освітньо-професійної програми підготовки молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста чи магістра в межах одного чи різних освітніх напрямів та досвіду практичної роботи, що не обумовлює підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня фахівця.
До перепідготовки фахівців також належать одночасне навчання студентів вищих навчальних закладів за двома спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів в одному чи різних навчальних закладах.
Післядипломна підготовка фахівців – це одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю при засвоєнні освітньо-професійної програми підготовки фахівців на базі раніше засвоєної освітньо-професійної програми підготовки молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста в межах одного освітнього напряму та досвіду практичної роботи з підвищенням освітньо-кваліфікаційного рівня.
Здійснення планування і організації підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників й фахівців в організації повинне забезпечувати вирішення таких завдань:
своєчасне задоволення потреби в кваліфікованих керівниках і фахівцях, гнучке реагування на зміни, що відбуваються на національному та світовому ринках;
створення умов для постійного підвищення рівня кваліфікації керівників і фахівців, безперервного розвитку їх трудового потенціалу, поглиблення інтелектуального й розширення загальнокультурного кругозору, одержання необхідних професійних знань, умінь і навичок;
забезпечення одержання нової кваліфікації та спеціальності на основі раніше здобутої спеціальності у вищих навчальних закладах та досвіду практичної діяльності;
впровадження гнучкої системи безперервної освіти і самоосвіти керівників та фахівців, забезпечення професійного розвитку персоналу протягом усього їх періоду роботи;
сприяння виробничій адаптації керівників і фахівців до професійної діяльності в умовах упровадження новітніх досягнень науково-технічного прогресу, вдосконалення соціально-економічних відносин.
Підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців може відбуватися як (форми):
– спеціалізація;
– довгострокове підвищення кваліфікації;
– короткотермінове підвищення кваліфікації;
– стажування.
Спеціалізація проводиться з метою отримання працівником додаткових спеціальних знань, умінь та фахових навиків в межах спеціальності, якою він уже володіє. Як звичайно, спеціалізація здійснюється у відповідних навчальних закладах за професійним спрямуванням виробничої діяльності працівника без присвоєння кваліфікації та зміни освітньо-кваліфікаційного рівня. Тривалість спеціалізації становить не менше 500 год., після завершення якої працівникові видається диплом про перепідготовку.
Довгострокове підвищення кваліфікації здійснюється передусім для керівних працівників та фахівців, щойно прийнятих на роботу, або в разі їх переміщення по службі. У загальному порядку для керівних працівників та фахівців таке навчання має проводитися залежно від виробничої потреби, але не рідше одного разу на п'ять років. Зазвичай навчання здійснюється в закладах післядипломної освіти, а його тривалість установлюється від 72 до 500 год. Довгострокове підвищення кваліфікації підтверджується відповідним свідоцтвом.
Короткотермінове підвищення кваліфікації – це поглиблене вивчення керівними працівниками та фахівцями підприємства певного напряму діяльності. Проводиться періодично залежно від виробничої потреби, а саме: модернізації, перепрофілювання чи структурної перебудови підприємства, значних змін у нормативно-правовій базі, яка регулює його діяльність, тощо. Тривалість навчання становить не більше 72 год. Підтвердженням такого навчання є посвідчення або довідка.
Стажування проводиться на підприємствах як в Україні, так і за її межами задля того, щоб працівники засвоїли вітчизняний і зарубіжний досвід та набули практичних умінь і навиків для виконання обов'язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня. Тривалість стажування залежить від мети й виробничої потреби та становить не більше 10 місяців. Після закінчення стажування працівникові видається довідка довільної форми.
Окрім перелічених форм підвищення кваліфікації, підприємства в разі виробничої потреби можуть застосовувати й інші форми, такі як: семінари, семінари-практикуми, семінари-наради, «круглі столи», тренінги тощо.
