
- •Розрахунок кінематичних характеристик точки з використанням microsoft excel
- •I. Кінематика точки
- •Приклад виконання.|
- •Розв’язок
- •II. Основні відомості про систему Microsoft Excel
- •Переміщення по листу робочої таблиці
- •Вибір діапазону комірок
- •Переміщення і копіювання інформації в таблицях
- •Введення даних
- •Робота з формулами
- •Введення формул в рядку формул і безпосередньо в комірці
- •Створення формули за допомогою миші
- •Допустимі елементи
- •Використання майстра функцій
- •Робота з графічними об’єктами
- •Робота з діаграмами в Excel
- •Створення діаграми
- •Робота з діаграмами
- •Виділення різних елементів діаграми
- •Список використаної літератури
Введення формул в рядку формул і безпосередньо в комірці
Якщо помістити курсор в будь-який комірці і ввести знак рівності, цей знак і миготливий курсор з’явиться в рядку формул. Коли ви вводите формулу, вона з’являється в рядку формули. При натисненні <Enter> Excel виконує розрахунки, що вказані у формулі, і показує результат в комірці.
Створення формули за допомогою миші
Координати комірок /вони складають головну частину формул/ можна вводити, вказуючи курсором на потрібний комірку. При введенні всієї формули вручну є ризик зробити помилку. Уникнути цього ви зможете, якщо діятимете таким чином:
Помістіть курсор в комірку, в яку хочете ввести формулу.
Введіть знак рівності ( = ).
Помістіть курсор в комірку, координати якої повинні стояти на початку формули, і клацніть кнопкою миші.
Введіть оператора /наприклад, знак "+"/ або інший символ, що продовжує формулу.
Перемістіть курсор в комірку, координати якої ви хочете використовувати в формулі, і клацніть кнопкою миші.
Повторюйте пп. 4 і 5 до тих пір, поки не закінчите створення формули.
Допустимі елементи
Формули використовуються для обчислення значень на основі комбінація інших значень. Ці "інші" значення можуть бути цифрами, координатами комірок, арифметичними операторами, а також іншими формулами. Крім того, у формули можуть входити імена інших областей робочих таблиць і координати комірок з інших таблиць. Якщо при створенні формули ви хочете використовувати одну комірку, то до формули увійдуть її координати. Якщо ж вам потрібен діапазон комірок, то він вводиться у формулу в такій послідовності: координати першої комірки діапазону, двокрапка і координати останньої комірки діапазону /наприклад, А1:F6/. Комірки з інших робочих таблиць при використанні у формулі повинні мати такий формат: ім’я робочої таблиці, знак оклику, і координати комірки /наприклад, Лист3!А8/.
У формулах можна використовувати математичні оператори. На додаток до них Excel допускає використання амперсанда (&) як оператора для об’єднання /або конкатенації/ текстових рядків. Для порівняння значень використовуються оператори порівняння.
Використання майстра функцій
Одна з найкорисніших можливостей Excel - майстер функцій. Він дозволяє уникнути необхідності постійно тримати під рукою довідник по функціях Excel /або постійно звертатися до довідки, щоб дізнатися, для чого використовується та або інша функція/.
Майстер функцій допомагає запроваджувати функцію в створювану формулу. Для того, щоб зробити це, виконайте наступне:
Помістіть курсор в комірку, в яку ви збираєтеся ввести функцію. /Якщо ви хочете ввести функцію у вже готову формулу, клацніть в тому місці рядка формул, куди потрібно вставити функцію./
У стандартній панелі інструментів клацніть на кнопці майстра функцій /вона помічена як fx / або виконаєте команду Вставка Функция.... З’явиться перше діалогове вікно майстра функцій, показане на рис. 2.3.
Рис. 2.3
У списку Категория: виберіть потрібну категорію функції. Після цього в спику Выберите функцию: з’являться функції вибраної категорії.
У списку Выберите функцию: виберіть функцію /нижче за цей список знаходиться короткий опис вибраної функції, ще нижче Справка по этой функции/, яку ви хочете ввести в формулу, і клацніть на кнопці ОК.
Залежно від типу вибраної функції з’явиться наступне діалогове вікно (рис. 2.4). Для аргументів функції введіть потрібні значення або діапазони комірок.
Клацніть на кнопці ОК, щоб додати функцію у форму.
Рис. 2.4