1.4 Методика розрахунку собівартості одиниці замовлення

В даний час існують два підходи до визначення собівартості на проектних стадіях: перший спирається на знаходження витрат на виготовлення окремих конструктивних груп вироби, другий заснований на визначенні витрат по статтями калькуляції

В роботі запропонована методика, що дозволяє на стадії проектування планувати собівартість продукції на основі використання методу конкретних груп конструктивної розбивки вироби з урахуванням техніко-економічних характеристик, і включає в себе наступні позиції:

1. Планування обсягу робіт. Якщо технічний проект вже розроблений, то відомі маса конкретних груп конструктивної розбивки (ГКР), а якщо проект до цієї стадії детально не опрацьований, то за допомогою кореляційно-регресійного аналізу можна спрогнозувати зміну мас елементів груп конструктивної розбивки вироби в залежності від основних параметрів базового виробу.

2. Визначення питомих показників з урахуванням техніко-економічних можливостей підприємства. Для визначення питомих показників вартості елементів груп конструктивної розбивки виробу, необхідно, розглянути виробничий процес створення даного елементу і розбити його на технологічні роботи. Під технологічною роботою розуміється технологічно закінчений комплекс робіт.

Питомі вартісні показники, що характеризують віднесення витрат до питомій вазі ГКР вироби, структурно складаються з прямих і непрямих витрат. До прямим витратам відносяться заробітна плата виробничих робітників, матеріали, витрачаються для технологічних потреб, знос інструментів і пристосувань спеціального призначення, витрати на утримання та експлуатацію обладнання, які можуть бути прямо віднесені на який-небудь технологічний процес. До непрямим - інші витрати на утримання та експлуатацію обладнання і загальноцехового витрати:

, (11)

де - питома вартісної показник i-тої технологічної роботи.

Для підвищення точності і обгрунтування розрахунку необхідно диференціювати значення питомих вартісних показників на матеріальні і трудові.

3. Собівартість заданої технологічної роботи визначається як:

(12)

де - собівартість i - тій технологічної роботи; - обсяг робіт припадає на i-ю технологічну операцію.

4. Повна собівартість виробництва елементів груп конструктивної розбивки обчислюється з урахуванням матеріалів (), контрагентських поставок () і загальнозаводських витрат () за такою формулою (13):

, (13)

Собівартість виробу визначена сумарним значенням витрат для кожної конкретної групи конструктивної розбивки вироби. Процес виробництва кожного елемента ГКР вироби розкладений на технологічні роботи. Технічна оснащеність технологічних робіт впливає на величину витрат праці, капіталу, матеріалів на забезпечення технологічного процесу.

Використання питомих вартісних показників по кожній технологічної роботі дозволить визначити собівартість виготовлення виробу з урахуванням техніко-економічних характеристик промислового підприємства.

Розвиток ринкової економіки багато в чому визначається масштабами, якістю та ефективністю нововведень. В умовах конкурентної боротьби виникає необхідність створення системи аналізу В«якість - витратиВ», тому що серед виробників товарів перемагає той, у кого дане співвідношення більш привабливо, і не останню роль в цьому відіграє управління собівартістю. Існує багато методів управління собівартістю продукції, головним вимогою до яких можна вважати можливість контролювати ступінь відповідності функціональності об'єкта його призначенню, виявляти зайву функціональність і викликане цим підвищення витрат. У цьому зв'язку функціонально-варті... ний аналіз є найбільш оптимальним методом. Використання ФВА на передпроектних стадіях дозволить виявити збиткову (або з зайвої вартістю) частину замовлення. Якщо технологічно неможливо або економічно невигідно працювати над зниженням витрат даної частини замовлення, то її необхідно передати контрагентам або відмовитися від її виконання.

При встановленні нормативів проектованої собівартості складність окремих конструктивних груп, технологічність їх виготовлення і властивості підведення підсумків. підприємствах. Метод визначення