1.3 Методика формування портфеля замовлень

Загальноприйнятого стандарту по формуванню ефективного портфеля не існує. Тому для підприємства необхідно розробити відповідну методику, яка відповідає специфіці галузі і сприяє прийняттю адекватних управлінських рішень.

Коригування безлічі замовлень проводиться по можливості обробки тієї ... або іншої одиниці планування, в якості яких виступають операції по обробці на k-ом устаткуванні. Можливість обробки увазі не тільки можливість виконання на обладнанні тієї чи іншої операції, але й існування на складі відповідної оснастки, технологічної документації та необхідного технологічного процесу. В Відповідно до цього введемо поняття матриці можливості обробки конкретної групи конструктивної розбивки вироби b i на будь-якому k-ом устаткуванні з безлічі:

, (5)

де при можливості обробки булева змінна = 1, а при неможливості = 0. Дану матрицю корегують кожен раз при надходженні в портфель замовлень якої нової деталі.

здійсненне кожної операції визначається наступним виразом:

, (6)

де - число операцій для i - го виробу. Якщо дане нерівність виконується, то дану операцію можна виконати хоча б на одному робочому місці, якщо ж воно не виконується хоча б для однієї операції з наявних , То це означає, що даний виріб не може бути виконано повністю.

Якщо умова не виконується для першої операції, то це означає, що аналізованих виріб не може бути виготовлене на даному підприємстві. Якщо ця умова не виконується, на якій або іншої операції, тоді підприємство отримує можливість виготовити напівфабрикат. Для машинобудівного підприємства будемо вважати можливим виготовлення всього вироби.

За матриці можливості обробки кожної групи конструктивної розбивки вироби можна коректувати портфель замовлень за критерієм його здійснимість, виключаючи ті елементи, які не можуть бути виконані на даному підприємстві. Таким чином, відбувається коригування портфеля замовлень по можливості їх виконання на даному обладнанні.

На наступному етапі планування відбувається коригування безлічі замовлень по напруженості замовлень і за термінами випуску.

За матриці можливості обробки можна знайти приблизний час обробки складових вузлів вироби, причому час транспортних операцій приймається постійною величиною, розрахованою по виробу як середньозважена величина:

, (7)

де - час виконання технологічної операції, яке задано по технічному завданням вироби; - величина партії виробів; - час міжопераційних перерв, з включенням часу на транспортування кожного вузла.

В основному реалізується позамовний метод планування, тому завжди існує директивний термін виконання конкретного виробу. Таким чином, в портфель замовлень можуть бути включені тільки ті вироби, терміни виконання яких, менше або дорівнюють директивним термінам, встановлених замовником, то є:

(8)

При оцінці виробничої діяльності підприємства необхідно обмежити загальну трудомісткість виконання замовлень. Підприємство має у своєму розпорядженні на період планування певної виробничою потужністю, яка при ідеальному варіанті повинна бути повністю використана. Так як, в роботі не приймається в розрахунок можливість виготовлення напівфабрикатів у рамках даного виробництва і розглядається тільки виготовлення кінцевої продукції, то введено обмеження по виробничим потужностям:

, (9)

де - трудомісткість виробництва i-го виробу, - розрахункова виробнича потужність підприємства на період планування.

Ще одним показником формування портфеля замовлень є собівартість проектованого виробу, яку можна визначити, використовуючи конкретні групи конструктивної розбивки вироби. Процес виробництва кожного елемента ГКР вироби розкладений на технологічні роботи, вхідними параметрами яких є матеріальні і трудові ресурси.

Таким чином, завдання формування ефективного портфеля замовлень, забезпечує максимально можливу рентабельність кожного замовлення на підприємстві і дає можливість враховувати не тільки потенціал підприємства, але і характеристики нового виробу можна описати таким чином:

(10)

На малюнку 1.1 представлений алгоритм розв'язання вищеназваної завдання.

Малюнок 1.1 - Алгоритм формування ефективного портфеля замовлень, забезпечує максимально можливу рентабельність кожного замовлення на етапі проектування

В результаті підприємство отримує портфель замовлень, сформований тільки з реально здійсненних проектів, скоригованих з вищепереліченим умовам.