МІСТ

Введення

1. Теоретичні аспекти формування портфеля замовлень

1.1 Поняття про портфелі замовлень

1.2 Оцінка ринкового потенціалу продукції

1.3 Методика формування портфеля замовлень

1.4 Методика розрахунку собівартості одиниці замовлення

2. Аналіз формування портфеля замовлень в ТОВ В«ВегаВ»

2.1 Коротка характеристика підприємства

2.2 Аналіз економічної діяльності підприємства

2.3 Аналіз ємності ринку і портфеля замовлень

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Зростання конкуренції, підвищення вимог до якості продукції та послуг з боку клієнтів і, що є наслідком цього, зростання невизначеності на багатьох ринках змушують все більше число підприємств орієнтувати свою виробничо-господарську структуру і систему управління на роботу за замовленнями споживачів.

Частка підприємств, що використовують позамовному систему роботи, постійно зростає. Однак традиційні методи управління портфелем замовлень, в основному, орієнтовані на етапи виробництва і реалізації наукомісткої продукції і практично не розглядають етапи її проектування. Це різко підвищує рівень ризику при виробничої діяльності підприємства, пов'язаної з створенням наукоємної продукції.

У цьому зв'язку наукові дослідження, спрямовані на формування ефективного портфеля замовлень, що забезпечує максимально можливу рентабельність кожного замовлення на підприємстві на основі методичного забезпечення, що дозволяє врахувати оцінку ринкового потенціалу наукомісткої продукції на етапі її проектування і розрахунок мінімуму витрат на етапі виготовлення продукції, є актуальними.

Метою цієї курсової роботи є аналіз формування портфеля замовлень на ТОВ В«ВегаВ».

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішені наступні завдання:

1. розглянуті теоретичні аспекти формування портфеля замовлень;

2. дано короткий аналіз діяльності ТОВ В«ВегаВ»;

3. проведено аналіз портфеля замовлень ТОВ В«ВегаВ».

Таким чином, об'єктом дослідження є ТОВ В«ВегаВ», предметом - Формування портфеля замовлень на ТОВ В«ВегаВ».

1 Теоретичні аспекти формування портфеля замовлень

1.1 Поняття про портфелі замовлень

Основним параметром позамовному роботи на підприємстві сьогодні є наявність клієнтів, вимоги яких істотно варіюються по обсягами продукції, робіт послуг, ступеня їх індивідуальності та умовам виконання замовлень, що вимагає від підприємств правильного вибору типів виробництва з технологічних переділів, що випускається номенклатури готової продукції та типових вузлів і деталей.

Поряд з цим підприємствам доводиться вирішувати завдання поєднання гнучкості в роботі з клієнтом і, при цьому, забезпечувати досягнення максимальної економічної ефективності виробничої діяльності, що перетворюється в проблему пошуку ефективних методів управління замовленнями на підприємстві.

У цьому зв'язку визначено пріоритетний вид конкурентної стратегії для підприємств - стратегія лідерства за витратами. Основою конкурентної переваги для лідера по витратах є мінімізація витрат при виробництві продукції. Факторами конкурентоспроможності продукції є показники ціни, якості та часу виготовлення. Проте дані фактори, безпосереднім чином, повинні бути ув'язані з ринковим потенціалом підприємства.

Відомо, що інженерні рішення при проектуванні і виготовленні виробів носять багатоваріантний характер. Задані експлуатаційні якості вироби можуть бути забезпечені при різній величині суспільних витрат праці, рівень яких зумовлюється при конструюванні вироби та проектуванні технологічних процесів його виготовлення.

У цьому зв'язку прийнято таке визначення поняття В«замовленняВ». Замовлення - це документарно оформлене вимога клієнта про отримання (або виробництві) товару або послуги, що задовольняє його потреби, яке приймається до розгляду або виготовлення підприємством на основі його конкурентоспроможності, можливості подальшого просування на ринок і комерціалізації у встановлені терміни з дотриманням всіх договірних зобов'язань, встановлених клієнтом. В цьому визначенні акцентовано увагу на вимогах і зобов'язаннях, виникають у момент появи замовлення у замовника і виконавця, їх документальному закріпленні, а також обов'язки обох сторін.

Таким чином, в процесі дослідження показано, що при формуванні ефективного портфеля замовлень, що забезпечує максимально можливу рентабельність кожного замовлення на підприємствах у процесі прийняття рішень необхідно в якості критерію відбору використовувати розрахунок мінімуму витрат на виготовлення продукції на етапі її проектування, що дозволяє враховувати не тільки потенціал підприємства, але й характеристики нового виробу.

1.2 Оцінка ринкового потенціалу продукції

Для оцінки ринкового потенціалу продукції застосовується коефіцієнт оцінки ринкового потенціалу вироби, який являє собою узагальнений показник сукупності техніко-економічних і споживчих параметрів і розраховується як:

, (1)

де К - коефіцієнт оцінки ринкового потенціалу виготовляються виробів, - коефіцієнт економічної перспективності изготавливаемого i-го вироби, - коефіцієнт ергономічності i-го виробу; - питомий показник обсягу виробленого i-го виробу.

Кожен елемент, так званої, групи конструктивної розбивки вироби (далі по тексту - ГКР) відповідно до функціонально - вартісним аналізом виконує певну функцію, яка і визначає його призначення в рамках даного виробу. Кількісні зміни цієї функції будуть визначати значення відносних параметрів і.

Коефіцієнт економічної перспективності проектованого виробу визначає значення витрат на досягнення нового технічного рівня по відношенню до існуючих на ринку виробам, що розглядаються в якості основних конкурентів на період виходу продукції на ринок і розраховується як:

, (2)

де С i - собівартість проектованого i-го виробу, - планована ціна проектованого i-го виробу, - ринкова ціна існуючого i-го вироби - конкурента, - коефіцієнт науково-технічного рівня розробки по відношенню до аналогів.

Коефіцієнт науково-технічного рівня розробки оцінюється на підставі патентних досліджень по визначальним характеристикам і параметрам вироби і розраховується як:

, (3)

де і - значення відповідних j-их параметрів, виражені в відносних одиницях, - питома вага (важливість) j-го параметра, n - число порівнюваних параметрів, відповідних числу груп конструктивної розбивки.

Показник ергономічності оцінює принципові зміни в конструкції виробу, що поліпшують споживчу привабливість виробу. Він є відносним показником, що враховує кількісні зміни в проектованому виробі. Для ідеальної моделі цей коефіцієнт буде приймати значення, рівні 1. Цей коефіцієнт дозволяє враховувати параметри нововведень, які не мають чисельного виразу і не враховуються в коефіцієнті науково-технічного рівня розробки. До них можна віднести такі показники, як естетичні, споживчої привабливості і т.д.

Надходження замовлення на підприємство означає виготовлення виробником певного кількість виробів. Від обсягу виробленої продукції залежить, і обсяг отримуваного прибутку. Чим менше обсяг замовлення, тим більше витрат на його виробництво. Таким чином, при розгляді можливості виготовлення нового продукту необхідно врахувати його питома вага в портфелі замовлень, що розраховується як:

, (4)

де - обсяг замовлення; m - кількість замовлень в портфелі.