Ураження органів-мішеней:

• Гіпертрофія лівого шлуночка: 

- визначена за критеріями ЕКГ (індекс Соколова-Лайона > 38 мм, критерій тривалості Корнелла > 2440 мм х мс; 

- визначена за критеріями ЕХОКГ (індекс маси міокарда для чоловіків ≥ 125 г/м² і для жінок – ≥ 110 г/м²).

• Ультразвукові ознаки потовщення стінок судин (товщина комплексу інтима-медіа сонної

артерії ≥0,9 мм) або наявність атеросклеротичної бляшки

• Невелике підвищення рівня креатиніну плазми (у чоловіків 115-133 мкмоль/л, або 1,3-1,5 мг/дл; у жінок – 107-124 мкмоль/л, або 1,2-1,4 мг/дл) 

• Мікроальбумінурія (30-300 мг/добу, відношення альбумін/креатинін у сечі ≥ 22 мг/г, або 

≥ 2,5 мг/ммоль, у чоловіків та ≥ 31 мг/г – у жінок)

Супутні захворювання:

• Цукровий діабет

• Цереброваскулярні (ішемічний інсульт, геморагічний інсульт, транзиторна ішемічна атака)

• Хвороби серця (інфаркт міокарда, стенокардія, перенесена операція коронарної реваскуляризації, серцева недостатність)

• Хвороби нирок (діабетична нефропатія, ниркова недостатність – підвищення рівня креатиніну плазми у чоловіків понад 133 мкмоль/л, або 1,5 мг/дл; у жінок – понад 124 мкмоль/л, або 1,4 мг/дл)

• Ураження периферичних судин 

• Важка ретинопатія (геморагії або ексудати, папілоедема)

У 7-й доповіді Американського національного об’єднаного комітету (2003) до переліку основних серцево-судинних факторів ризику додатково введено мікроальбумінурію, або рівень клубочкової фільтрації (обчислений) менш ніж 60 мл/хв. 

Диференційний діагноз гіпертонічної хвороби слід проводити з нейроциркуляторною дистонією по гіпертонічному типу, а також симптоматичними гіпертензіями різного генезу перш за все з: ренопаренхіматозною (хр. гломерулонефрит, первинний хр. пієлонефрит) АГ, з реноваскулярною (атеросклероз ренальної артерії) і ендокринною АГ (хвороба Іценко-Кушинга).

Основні принципи лікування

1.Лікування (немедикаментозне і медикаментозне)необхідно починати якомога раніше і проводити його постійно, як правило, все життя. Поняття «курсове лікування» до антигіпертензивної терапії неприйнятне.

2.Всі особи з підвищеним АТ підлягають немедикаментозному лікуванню, або модифікації способу життя. Дієтичні рекомендації займають важливе місце серед немедикаментозних методів корекції АГ.

3.Схема лікування повинна бути простою, по можливості – за принципом «одна таблетка на день». Це збільшує кількість хворих, що реально лікуються.

4.Перевагу слід надавати антигіпертензивним препаратам тривалої дії, в т. ч.– ретардним формам, оскільки це попереджує значні коливання АТ протягом доби, а також зменшує кількість призначених таблеток.

5.Хворі літнього віку з ізольованою систолічною гіпертензією підлягають лікуванню так само, як із систоло-діастолічною.

7.У хворих із вторинною гіпертензією першочерговим завданням є лікування її причини. Артеріальна гіпертензія також підлягає обов'язковій корекції.

Як зазначає комітет експертів ВООЗ, для поліпшення прогнозу хворого з артеріальною гіпертензією більш важливим є зниження артеріального тиску, ніж характер препаратів,що застосовуються для цього.

Немедикаментозне лікування називають також модифікацією способу життя,тому що його основа – це усунення шкідливих звичок (паління, надмірного вживання алкоголю),збільшення фізичної активності, обмеження солі в їжі тощо).

Розглядаючи лікування необхідно повторити фармакотерапію артеріальних гіпертензій, звернути увагу на класифікацію гіпотензивних препаратів.

Препарати першої лінії:

діуретики

інгібітори АПФ

антагоністи кальцію тривалої дії

антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ

бета адреноблокатори

Препарати другої лінії:

альфа1 адреноблокатори

алкалоїди раувольфії

центральні α-2 агоністи (клонідін, гуанфацин, метилдопа)

агоністи імідазолінових рецепторів (моксонідин)

Докази ефективного зниження ризику серцево судинних захворювань при застосуванні препаратів другої лінії значно менші порівняно з препаратами першої лінії.

Особливості лікування різних видів симптоматичних артеріальних гіпертензій такі:

• при гострому гломерулонефриті призначають препарати раувольфії, альфа-метилдофи як самостійно, так і разом із салуретиками;

• при хронічному гломерулонефриті ті ж засоби. А у випадках помірного порушення функції нирок ще й октадін та гангліоблокатори;

• у хворих з нефропатією вагітних вважають за доцільне задовольнятись тіазидними сечогінними;

• при синдромі Кушинга - препарати антиальдостеронової дії.

Повне одужання при симптоматичних артеріальних гіпертензіях можливе лише у випадку своєчасного усунення основного етіологічного фактору гіпертензії. Коли ж добитися повного видужання не вдається, прогноз залежить від форми артеріальної гіпертензії, її толерантності до гіпотензивної терапії, та від особливостей перебігу основного захворювання.