4. Управління дебіторською заборгованістю.

Формування ринкових відносин в Україні характеризується значним зростанням платіжного обігу, що спричиняє збільшення ДЗ. У зв’язку з цим важливою задачею фінансового менеджменту є ефективне управління ДЗ, спрямованою на оптимізацію її розміру та забезпечення своєчасної інкасації боргу.

ДЗ поділяється на такі види:

• ДЗ за товари, строк плати яких не настав;

• ДЗ за товари, строк сплати яких минув;

• ДЗ по векселям отриманим;

• ДЗ за розрахунками з бюджетом;

• ДЗ за розрахунками з персоналом

• інші види ДЗ.

Найбільш питому вагу займає ДЗ за відвантажену продукцію (більше 80% загальної суми). Тому управління ДЗ на підприємстві пов’язано саме з її оптимізацією.

Управління дебіторською заборгованістю включає такі етапи:

1. на першому етапі здійснюється аналіз ДЗ в минулому періоді за допомогою:

Назва	Формула	Значення у формулі	Характеристика
коефіцієнт відволікання ОбА		Кво – коефіцієнт відволікання оборотних активів. Дз – дебіторська заборгованість по товарним операціям за минулий період. ЗА - загальна сума оборотних активів підприємства	Визначається в динаміці. Скорочення - позитивно в роботі підприємства, збільшення - негативно.
середній період інкасації ДЗ		Сп – середній період інкасації ДЗ; Дз – середній залишок ДЗ в аналізуємому періоді; Вд – одноденна виручка від реалізації продукції в аналізуємому періоді.	розраховується в динаміці. Зменшення є позитивним, зниження - негативним.
кількість оборотів ДЗ за період		Ко – кількість оборотів ДЗ в аналізуємому періоді; ЗР – загальна сума реалізації продукції за відповідний період; Дз – середній залишок ДЗ в аналізуємому періоді.	Розраховується в динаміці. Збільшення є позитивним в роботі підприємства, зменшення – негативним.

2. Наступний етап передбачає визначення оптимальної дебіторської заборгованості в майбутньому періоді. Визначається оптимальна сума дебіторської заборгованості за формулою:

,

Одз – оптимальна сума ДЗ в майбутньому періоді;

ОР – плановий обсяг реалізації продукції з наданням комерційного кредиту;

Кс/ц – коефіцієнт співвідношення собівартості і ціни продукції;

СПо – середній період обороту ДЗ по результатам аналізу минулого періоду;

СПП – середній період прострочки платежів по результатам аналізу минулого періоду.

В залежності від строку обороту дебіторської заборгованості може встановлюватися плата за комерційний кредит – за формулою:

, де

ПСк – річна норма процентної ставки за комерційний кредит;

ЗН – знижка, що надається покупцям за дострокову сплату продукції;

СПо – середній період обороту ДЗ по результатам аналізу минулого періоду.

Розвиток ринкових відносин та інфраструктури фінансового ринку дозволяє використовувати в практиці фінансового менеджменту ряд нових форм управління ДЗ, тобто її рефінансування або прискорений метод переводу дебіторської заборгованості в більш ліквідні оборотні активи, грошові кошти, короткострокові цінні папери.

Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є:

1. Факторинг являє собою фінансову операцію, при якій підприємство-продавець передає право отримання грошей по платіжним документам за відвантажену продукцію банку. За здійснення такої операції банк стягує з підприємства-продавця визначену комісійну плату, яка встановлюється у відсотках до суми платежу. Ставки комісійної плати диференціюються з урахуванням рівня платоспроможності покупця і передбачених строків. Крім того, банк в термін до 3-х днів здійснює кредитування підприємство-покупця у формі попередньої сплати боргових зобов’язань щодо платіжних документів.

Факторингова операція дозволяє підприємству-продавцю рефінансувати переважно частину ДЗ щодо наданого покупцю кредиту в короткі строки, скоротивши тим самим період фінансового і операційного циклів. До недоліків факторингової операції слід віднести лише додаткової витрати продавця, пов’язані з продажем продукції, а також втрати прямих зв’язків з покупцем в процесі здійснення ним платежів.

2. Облік векселів, які надаються покупцями продукції, являють собою фінансову операцію по продажу їх банку або другому фінансовому інституту, другому суб’єкту господарювання по визначеній (дисконтній) ціні, яка встановлюється в залежності від їх номіналу, строку погашень та облікової вексельної ставки. Облікова вексельна ставка включає: середню депозитну ставку, ставку комісійної винагороди, а також рівня премії за ризик в разі сумнівної платоспроможності векселедавця. Зазначена операція може бути здійснена тільки щодо переказаного векселя.

3. Форфейтинг являє собою фінансову операцію по експертному товарному кредиту шляхом передачі (індосамента) переказного векселя на користь банка зі сплатою банку комісійної винагороди. Банк бере на себе зобов’язання щодо фінансування експертної операції шляхом сплати по обліковому векселю, який гарантується наданням авалю банка держави імпортера. В результаті форфейтування заборгованість покупця по товарному кредиту трансформується в заборгованість фінансову (на користь банку). По суті форфейтинг об’єднує елементи факторинга і обліку векселів. Форфейтинг використовується при здійсненні довгострокових експортних поставок і дозволяє експортеру негайно отримати грошові кошти шляхом обліку векселів. Водночас його недоліком є значна вартість цих операцій.