Утворення або секреція молока

Утворення молока відбувається в секреторному епітелії молочної залози. Тут утворюються і виводяться жирові крапельки і білки молока і лактоза, причому синтез лактози тісно пов'язано із синтезом білків. Молоко, одержане у перші дні після отелення, називається молозивом. Воно має послаблюючі властивості і сприяє звільненню кишечника від первородного калу. Молозиво продовжує сприятливо діє на травний тракт і в наступні дні, а також допомагає організму теляти боротися з хвороботворними мікроорганізмами, що потрапляють в організм новонародженої тварини в перші часи його життя. З 5-го дня після отелення в молозиві починають зменшуватися кількість білка і мінеральних речовин, зростає вміст молочного цукру і поступово молозиво перетворюється в молоко.

Склад молока і молозива

	Молозиво	Молоко
Вода	73,8	87,4
Білок	16,3	3,2
Казеїни	5	2,8
Альбуміни	11,3	0,4
Глобуліни		0,2
Жир	5,3	3,8
Мінеральні речовини	1,2	0,7
Лактоза	3,4	4,7
Лізоцим, лейкоцити		–

Перший час після отелення удої збільшуються, а потім із 2 - 4 –го місяця вагітності навіть при правильній годівлі тварин починають знижуватися на 5 - 8% на місяць. Тривалість лактаційного періоду в корів складає в середньому 300 - 305 днів, у кіз - 240 - 300, в овець - 130 - 150, у кобил - до 270 днів. і більше, у верблюдиць - 300, у свиней - 60 - 70 днів.

Регуляція молокоутворення

Очевидно, ключовим фактором у лактогенезі є зниження в крові самок рівня прогестерону, що блокує дію пролактину і плацентарного лактогену і, отже, є інгібітором лактогенеза.

У цей період плацента звичайно секретує зростаючу кількість естрогенів, одна з функцій яких – стимуляція секреції аденогіпофізом пролактину і СТГ.

Складну функцію молокоутворення молочна залоза виконує завдяки досконалості рефлекторної регуляції. Процес молокоутворення здійснюється при участі кори півкуль мозку і ряду відділів центральної нервової системи, строго узгоджених у своїй діяльності й утворюючих єдину морфофункціональну структуру, яку можна назвати центром, що регулює секрецію і виведення молока, або лактаційним центром (І. І. Грачов, 1970). Цей центр обумовлює підготування молочної залози до лактації, пуск у хід секреторного процесу, виведення молока. Він знаходиться у взаємодії з харчовим, дихальним, сосудоруховим, статевим і іншими центрами.

Кожний із відділів центру лактації виконує свою функцію. У спинному мозку відбувається груба регуляція рухової функції молочної залози, у довгастому мозку регулюється кровопостачання різноманітних її частин. Нейрогуморальна регуляція здійснюється проміжним мозком: супраоптичними і паравентрикулярними ядрами гіпоталамуса, що при збудженні виділяють нейросекрет, який зберегається у задній частині гіпофізу. Регулююча роль гіпоталамо-гіпофізарної системи полягає у виділенні гормонів окситоцину і пролактину, що стимулюють лактогенез і виділення інгібіторів пролактину, які гальмують секреторний процес.. Подразнення чутливих рецепторів сосків передається по аферентних нервах у спинний мозок і гіпоталамус; тут утвориться окситоцин, що гуморальним шляхом діє на клітини зірчастого міоепітелію вимені. Гальмуюча дія на гіпоталамус, а отже, на синтез і виділення пролактину з гіпофіза роблять також естрогени. Вважають, що стимулом для виділення гормонів гіпофіза є зниження їхнього рівня в крові , що циркулює , у результаті витрати даних гормонів на синтез і виведення молока. У цьому полягає принцип зворотного зв'язку між центром лактації і молочною залозою. У гіпоталамусі здійснюється координація діяльності молочної залози з іншими системами організму.

Найважливіший гормон лактації – пролактин, або мамотропний гормон передньої частки гіпофіза, що не тільки посилює секрецію молока, але і сприяє росту молочної залози. Якщо надходження пролактину в кров, наприклад при поразці гіпофіза або перерезці його ніжки, припиняється, те лактація різко гальмується аж до повного припинення.

Пролактин постійно є присутнім у крові тварин, що лактують, але рівень вмісту гормону не постійний. Під час доїння його вміст різко збільшується, особливо в початковий період, потім відбувається поступове зменшення. Концентрація пролактину в крові підвищується вже в момент підготовки до доїння (умовно-рефлекторна фаза), наприкінці доїння його рівень знижується майже до нульових значень (А. Г. Тараненко, 1986)

Гормони щитовидної залози посилюють лактацію. Тиреоідні гормони стимулюють морфогенез молочної залози, сприяють настанню лактації і підвищують секреторну спроможність клітин молочної залози. Під впливом тироксину підвищується концентрація імунних глобулінів, фосфорних сполук і загального кальцію в молоці. Тиреоїдектомія, навпаки, приводе до зниження лактації й вмісту ліпідів у молоці.

У механізмі дії тиреоидних гормонів важливе значення мають тиреотропні гормони гіпофіза стимулююче утворення і виділення тироксину і трийодтиронина. Вважають, що тироксин усилює активність ферментних систем переносу електронів і фосфорильовання у мітохондріях, збільшуючи синтез білків в них. Введення коровам синтетичного тироксину в дозі 10-30 мг збільшує добові удої на 1,9-3,8 л, жирність – на 0,8-1,7 %, білки - на 0,14-0,18 %.

Надниркові залози також беруть участь у регуляції секреції молока. Видалення надниркових залоз викликає глибокі порушення функції молочних залоз. Гормон надниркових залоз адреналін може безпосередньо впливати на молочну залозу. Він скорочує м'язові утворення стінок цистерн і протоків, змінює процес утворення жиру і білка в молоці. Прогестерон - гормон жовтого тіла – гальмує лактацію. При вагітності плацента виробляє велику кількість естрогенів, що підвищують рівень білкового обміну, синтез білків в тканинах молочної залози і рівень молочного жиру. До кінця вагітності молочна залоза підготовлена для утворення молока, але лактогенез затримується під впливом естрогенів і прогестерону, що гальмують утворення пролактину, без якого молоко не продукується. У молоці мається невеличка кількість прогестерону, що змінюється в залежності від часу статевого циклу і вагітності. У нестільних корів його менше 2 нг/мл, у вагітних - від 2 до 11 нг/мол.

Після отелення і видалення з пологових шляхів плаценти утримання естрогенів і прогестерону в крові різко падає, а їхній гальмуючий вплив на гіпофіз припиняється, тому останній починає продукувати значну кількість пролактину. Секреція молока (спочатку молозива) починається після родів і продовжується протягом усього періоду лактації.

На регуляторні механізми лактації впливає характер системи утримання дійних корів. При рівних інтервалах між доїннями і триразовою годівлею тварин найбільша інтенсивність молокоутворення припадає на першу половину світлового дня, а найменша – на нічний час. Це пов'язано з денною активністю тварин, із сонячною радіацією, реакцією тварин на зовнішні подразники середовища, що викликають підвищення обміну речовин.

Лактація підтримується і стимулюється не тільки систематичним спорожненням вимені, але і визначеною настроєністю центральної нервової системи, або так називаною домінантою лактації, на її виникнення діють різноманітні зовнішні фактори. При позитивному впливі зовнішніх чинників і їхньому визначеному сполученні утвориться позитивний зворотній зв'язок і формується домінанта; це веде до збільшення молочної продуктивності.

Домінантний стан нервових центрів кори і підкіркових утворень виражається повноцінною реалізацією рефлексу молоковіддачі і появою (х-хвиль у корі півкуль мозку частотою 9-12 Гц. У випадку порушення домінанти лактації, наприклад при сильних шумах (більш 120 д), високому рівні вакууму в доїльних стаканах (більш 380 мм рт. ст.) і інших негативних чинниках, у корі півкуль виникають орієнтовно-оборонна реакція, десинхронізація а-ритму і виникнення високочастотного р-ритму (О. М. Голиков, Е. І. Любимов, 1969). У тварини утвориться негативний зворотний зв'язок, у результаті гальмується молокоутворення і погіршується виведення молока.