4. Рух сечі по сечоводах. Регуляція виведення сечі Виведення сечі

Сеча по сечоводах направляється в сечовий міхур завдяки перистальтичним скороченням (1 – 6 сокр./мін. 20 - 30 мм/с).

Сечоводи впадають у сечовий міхур так, що при його заповненні їхнє устя стискується.

Накопичується в сечовому міхурі, що має три шари гладкої мускулатури - внутрішній і зовнішній рівнобіжний довгої осі, середній - кільцевий. Є два сфінктера. Внутрішній сфінктер має гладку мускулатуру, а зовнішній - поперечнострокату.

Рефлекс сечовипускання

При заповненні сечового міхура відбувається подразнення рецепторів, імпульси досягають попереково-крижового відділу спинного мозку. Парасимпатичні нерви розслаблюють сфінктер і скорочують гладку мускулатуру сечового міхура. Симпатичні нерви скорочують сфінктер і розслаблюють мускулатуру міхура.

Особливості сечовиділення в птиць

У птиць сеча потрапляє в клоаку, немає сечового міхура, немає петлі Генле. Усмоктування води відбувається в основному в клоаці.

У гусаків можна зібрати до 2 л, у курок до 1 л сечі. Реакція сечі в птиць різна і залежить від кількості і якості кормів – при голодуванні вона має лужну реакцію, після годівлі - кислу. На відміну від сечі ссавців у сечі птиць до 70% загального азоту виділяється у виді сечової кислоти. З азотистих речовин у сечі птиць мається сечовина, аміак, гуанін, креатин, амінокислоти, причому кількість сечовини незначно. З неорганічних речовин у сечі птиць маються солі кальцію, калію, натрію, фосфору, хлору. Сірка э в основному у виді сульфатів і невеличка кількість у виді парних сірчаних кислот.

5. Фізіологія шкіри. Фізіологія потових залоз. Регуляція потовиділення Фізіологія шкіри

Шкіра виконує ряд важливих функцій. У ній розташовані термо-, барорецептори (тельця Руфині - тепло, колби Краузе - холод, клітини Меркеля, тельця Мейснера - дотик, тельця Фаттер - Паччини - тиск, вільні нервові закінчення - біль а також болеві рецептори. Приходячи зовнішнім покровом усього тіла тварини, вона охороняє тканини, що лежать глибше, від зовнішніх несприятливих впливів. Через здорову, непошкоджену шкіру не можуть проникнути мікроорганізми. Вона служить одним із головних регуляторів внутрішньої температури тіла. Крім того, шкіра грає важливу роль як видільний орган, через її в результаті подихи відбувається виділення вугільної кислоти і водяних парів.

За рахунок великого числа кровоносних судин у шкірі забезпечується депонування крові. При розширенні судин вона вміщає понад 10 % крові.

Фізіологія потових залоз

Видільна функція шкіри забезпечується в основному потовими залозами. З потім виділяється велика кількість води, солей, сечовини, і інших продуктів обміну.

Число залоз у коней складає приблизно 1500 на 1 см² поверхні у всіх частинах шкіри, крім крупа; у значної рогатої худоби - 700 - 1000 на 1 см², але їх загальна поверхня , що значно менше, ніж у коней.

До складу поту в коней входить 94% води, 0,70% білків, 0,14% сечовини і 5% приски. До 80% тепла виділяється через шкіру. Віддача тепла відбувається за рахунок теплопровідності та тепловипромінювання (до 70%). На випаровування 1 г поту з поверхні шкіри витрачається 2,42 кДж.

Регуляція потовиділення

Потовиділення являє собою рефлекторний процес, що виникає внаслідок подразнення теплових рецепторів шкіри. Секреторними нервами потових залоз є симпатичні нерви. Передача збудження з нервових волокон на клітини здійснюється ацетилхоліном. Потові залози кожної ділянки шкіри іннервує від відповідних сегментів спинного мозку. Крім спинномозкових центрів потовиділення регулюється і з боку довгастого мозку, що, у свою чергу, регулюється вищими вегетативними центрами гіпоталамуса. Впливає на потовиділення і кора головного мозку.

Регуляція потовиділення відбувається і гуморальним шляхом. Підвищення температури тіла при м'язовій роботі або при патології збуджує центри теплорегуляції, що призводить до посилення потовиділення.