10 Лекції з фізіології сільськогосподарських тваринх фізіологія тварин Тема: видільні процеси (2год)

УДК 619:612 (075.8)

Архангельська Марина Вікторівна, к.с.-.г. н.,

доцент кафедри морфології і фізіології тварин

ПЛАН

1. Виділення і його значення для організму. Будова й еволюція органів виділення

2. Склад сечі і його діагностичне значення. Теорії сечоутворення

3. Регуляція діяльності нирок

4. Рух сечі по сечоводах. Регуляція виведення сечі

5. Фізіологія шкіри. Фізіологія потових залоз. Регуляція потовиділення

6. Сальні залози і їхнє значення

1. Виділення і його значення для організму. Будова й еволюція органів виділення

У процесі обміну речовин в організмі утворюються речовини, що не можуть бути використані в подальших процесах обміну речовин даного організму. Організм звільняється від них шляхом виділення - екскреції. Екскреторна функція характерна для багатьох систем організму. Так, легені виділяють СО₂ і Н₂О; через травний тракт виділяються мінеральні речовини і жовчні пігменти, деякі лікарські речовини. Стосовно цих органів ми говоримо про екскреторну функцію – виділення з організму кінцевих продуктів обміну і чужорідних речовин. Завдяки наявності потових залоз екскреторну функцію має і шкіра.

Для виділення кінцевих продуктів обміну в організмі є і спеціалізована видільна система, що складається з нирок, сечоводів, сечового міхура сечівника і сечостатевого каналу.

Видільні органи і їхня роль

Роль видільних органів в організмі різноманітна.

1. Виведення з організму кінцевих продуктів обміну, в першу чергу аміаку, сечовини та сечової кислоти.

2. Регуляція водно-сольового обміну, підтримка сталості осмотичного тиску у внутрішньому середовищі і підтримка сталості іонного складу організму.

3. Підтримка рівня деяких метаболітів.

4. Участь у підтримці сталості температури тіла.

5. Захист організму від випадково потрапивших і шкідливих речовин.

6. Регуляція еритропоезу.

7. Регуляція кров'яного тиску.

Видільна функція у тваринному світі видозмінювалася на різних етапах еволюційного процесу. Вже в найпростіших є спеціальні органоїди – пульсуючі вакуолі, що виконують видільну функцію

У плоских черв’яків, що не мають вторинної порожнини тіла функцію виділення виконують протонефридії, а у тварин, що мають вторинну порожнину тіла є незамкнуті трубочки – метанефридії.

У комах видільну роль відіграють мальпігієві судини, які впадають у кишечник.

У примітивних хребетних з'являються нирки різної структури, які ускладнюються в процесі еволюції і достигають найбільшого удосконалення у птахів та ссавців.

Будова нирок

Нирки – парні органи, розташовані в більшості тварин у поперекової області під тілами хребців. На медіальному краї нирки розташоване поглиблення, так звані ворота нирки. Тут проходять головні кровоносні судини, нерви, лімфатичні судини і сечовід. З воріт хід веде в розширену порожнину – ниркову миску, поверхня якої вистелена слизовою оболонкою з багатошаровим перехідним епітелієм.

Структурним елементом нирок є нефрон.

Кількість нефронів у нирці

Вид	Кількість нефронів в одної нирці, млн. шт.	Загальна поверхня нефронів обох нирок, м2
Корова	4	40 м2
Свиня	0,7	7,2
Вівця	0,5	3,5
Кішка	0,2
Кроль	0,14	0,4

У людина в нирках близько 2 млн. нефронів. Їх загальна поверхня 40 - 50 м², загальна довжина канальців доходить до 70 - 100 км.

Нефрон вистелений епітелієм. Різні відділи нефрону мають епітелій:

1. Капсула - плоский;

2. Проксимальний каналець - циліндричний;

3. Спадне коліно петлі – сплощений;

4. Висхідне коліно - кубічний;

5. Збірна трубка - плоский.

Поверхня клітин в деяких відділах покрита ворсинками, що збільшує поверхню майже в 40 разів.

У нирці мається декілька типів нефронів: суперфіціальні поверхневі, інтракортикальні та юкстамедулярні.

Кровопостачання

Для утворення сечі необхідно високий артеріальний тиск, тому кровопостачання нирок має визначені особливості.

Кров надходить у нирки по нирковій артерії, що відходить від черевної аорти. Артерія в нирці ділиться на велику кількість дрібних судин - артеріол, що приносять кров до клубочку (приносні артеріолі), які потім розпадаються на мережу капілярів судинного клубочка (20-40 капілярів). Зливаючись, капіляри утворять відводну, діаметр якого в 2 разу менше діаметра приносної. З кожного 1 л плазми крові, що протікає через капіляри клубочка, утвориться 190 – 200 мл ультрафільтрату.

Тиск крові в капілярах судинного клубочка вище, чим у всіх капілярах тіла. Воно дорівнює 9,33 – 11,30 кПа (70 — 90 мм рт. ст., що складає 60 – 70% від тиску в аорті. У капілярах, що обплітають канальці нирки тиск невеликий – 2,67 – 533 кПа (20 – 40 мм рт. ст).

Двом видам нефронів (кортикальним та юкстамедулярним) відповідає дві відносно незалежні системи циркуляції крові. – кортикальна і медулярна. Для юкстамедулярних нефронів характерно те, що виносні артеріоли мають більший діаметр, ніж приносні, не утворять повторної навколоканальцевої капілярної мережі.

Біля 90% усієї кількості крові, що протікає через нирки, проходить через коркову речовину, маса якого складає 70% маси нирки.

Вся кров , що циркулює , проходить через нирки за декілька хвилин. У свині масою 90 – 100 кг протягом доби через нирки проходить до 1,5 тис. л крові.

Функції нирок:

1. Сечоутворення.

2. Підтримка кров'яного тиску.

3. Підтримка осмотичного гомеостазу, іонного складу крові і кислотно-лужної рівноваги.