Література

1. Менеджмент. Теорія та практика. Тарнавська Н.П. Пушкар Р.М. Тернопіль, 1997р.

1. Глогусь.О. Логістика. Навчальний посібник. Тернопіль. 1998р.

1. Логистика. Учебное пособие длявузов. АтенинаМ., 1999.

4 Вісник Тернопільської академії народного господарства. Випуск №6, 2002р.

6. Виробничий менеджмент. Навчальний посібник. Я.Д.Плоткш. Ї.Н.Бащенко. Львів, 1999р.

6. Організація виробництва. М.Г.Хопчан. Навчальний посібник Тернопіль, ТАНГ-2003рік.

Тема 7 : „ Конкурентноздатність і продуктивність організації ”

1. Поняття конкурентноздатності організації.

1. Рівні конкурентноздатності організації.

1. Взаємозв'язок продуктивності та конкурентоспроможності організації.

Висновки

Список літератури

1. Поняття конкурентноздатності організації

Конкурентоспроможність — споживчі властивості товару (послуги), які відрізняють його від товару-конкурента за ступенем їх відповідності конкретним потребам, вимогам конкурентного ринку з урахуванням витрат на їх задоволення [3:813].

Конкурентоздатність - це виражена компетентність фірми. її вміння робити щось ліпше від конкурентів.

Початок створення теорії порівняльних переваг належить до кінця XIIII -початку XIX ст., коли в працях Д.Рікардо були викладені основні положення теорії порівняльних витрат. В основі теорії лежить ідея про те, що в процесі обміну перевагу отримують ті країни, які виробляють продукцію з меншими витратами. Завдяки цьому вони виграють на світовому ринку, що й приводить до спеціалізації країн на виробництві товарів з відносно меншими, ніж у інших, витратами.

Трансформацію теорії порівняльних витрат в теорію порівняльних переваг пов'язують з працями шведського економіста Е. Аек-шера (1919 р.) та його учня Б. Оліна (1935 р.). Суть висновків, отриманих цими вченими, зводиться до наступного: країна експортує товари, у виробництві яких найбільш ефективно використані надлишкові фактори виробництва, та імпортує товари з дефіцитними факторами виробництва. Математичний опис цієї теорії належить П. Самуельсону та В. Столперу (40-ві роки XX ст.).

Подальший розвиток теорії порівняльних переваг даний в працях В.Леонтьєва (70-ті роки Х ст.). Його висновки, які отримали назву "парадокса Леонтьєва", були прямо протилежними до висновків Хе киї ера- Ол іна. Леонтьєв показав (на статистичних матеріалах 1947 р.) що, незважаючи на існуючу думку про надлишковість капіталу в США, в експорті цієї країни переважали трудомісткі товари.

Нові тенденції у розвитку світової торгівлі в останні десятиліття вимагали перегляду цілого ряду традиційних поглядів. Найбільш значними в 90-ті роки були дослідження М.Портера, професора Гарвардської школи бізнесу, який розробив теорію конкурентних переваг. М.Порте [5] детально аналізує різні підходи до пояснення причин конкурентоздатності окремих організацій та національної економіки країни. Він приходить до висновку, що конкурентна паревага організації на внутрішньому та світовому ринках суттєво залежить від чинників, що сформувалися в країні базування організації. Розглядаючи такі чинники, як наявність робочої сили, природних ресурсів, формування про­текціоністської політики уряду відносно вітчизняних фірм, відмінності в практиці управління фірмами тощо, М Портер приходить до висновку, що жоден з них, взятий окремо, не дозволяє досить переконливо відповісти на питання, що ж саме визначає успіх організації у конкурентній боротьбі. Відповідаючи на це запитання, він виходить з основоположного принцип): Конкурентоздатність відображає продуктивність використання ресурсів. Даний принцип дієвий як на рівні окремої фірми, так і на рівні економіки країни в цілому. Враховуючи це, можна стверджувати, що для забезпечення власної конкурентозатності організації повинні постійно піклуватися про найбільш повне та ефективне використання наявних, а також придбаних для майбутнього виробництва усіх видів ресурсів.

Слід виділити одну важливу обставину. Конкурентоздатність фірми може бути оцінена лише в межах групи фірм, що належать до однієї галузі, або фірм, які виробляють товари-субститути (замінники). Конкурентоздатність можна виявити лише шляхом порівняння фірм як в масштабах країни, так і в масштабі світового ринку.

Отже поняття конкурентноздатності організації досить складне і трактується неоднозначно. У загальному вигляді конкурентоздатність організації може бути визначена як її порівняльна перевага відносно інших організацій даної галузі в конкретній країні та за її межами. Галузь доцільно розглядати як групу (сукупність) фірм, товари (послуги) подібні до такої міри, що вступають у конкуренцію, обслуговуючи однакові потреби однорідних типів покупців.

Конкурентоспроможність організації слід оцінювати лише у тривалому періоді. Вона означає наявність важливих відмінностей даного підприємства від підприємств-конкурентів за рівнем ефективності господарської діяльності, формами вияву яких є здатність пристосовуватись до умов економічної кон'юнктури та задовольняти своїми товарами та послугами потреби споживачів.

Найважливішими факторами, які впливають на конкурентоспроможність підприємства, є впровадження досягнень науки і техніки у виробництво, зростання обсягів виробництва та місткості ринку, вдосконалення системи діючих на підприємстві стимулів до праці та ін. Значною мірою вона залежить від позицій конкуруючих підприємств.

Головні елементи конкурентоспроможність є рівень цін, якість продукції, умови сервісу, термін гарантії виробу, обсяги післяпродажних послуг у процесі використання виробів, реклама та ін.

Відмінності між підприємствами-конкурентами за рівнем ефективності господарської діяльності визначають, аналізуючи показники стратегії їх розвитку. До таких показників належать динаміка активів, динаміка продажу і динаміка прибутків.

Активи — сукупність майна, фондів (машин, устаткування, будівель, споруд, матеріальних запасів, вкладень у цінні папери, в банки, патенти та ін.), в які вкладено ресурси підприємців.

Динаміка активів — відношення приросту загальної суми активів у звітний період до загальної суми активів попереднього періоду.

Динаміка продажу — відношення приросту продажу товарів і послуг у поточному році до обсягу продажу в попередньому році.

Динаміка прибутків — відношення приросту прибутків у поточному році до обсягу прибутків у попередньому році [7:93-94].

Конкурентоспроможність товару — відповідність товару вимогам ринку, можливість збуту його на конкретному ринку

Щоб товар легко продавався на ринку, він повинен задовольняти дві вимоги: мати відповідні споживчі властивості, тобто бути корисним для особистого або суспільного вжитку, і відзначатися конкурентоздатністю, щоб придбання саме цього товару уявлялося покупцеві вигіднішим і зручнішим, ніж іншого з такими ж функціями або такого ж у іншого продавця.

Між споживчими властивостями товару та конкурентоздатністю його існує закономірність; кожний конкурентоздатний товар наділений споживчими властивостями, але не кожен товар з такими властивостями конкурентоздатний.