26. Загальна характеристика режимів роботи еом. Організація пакетного режиму обробки інформації. Організація діалогового режиму обробки інформації.

Режими роботи ЕОМ розрізняють залежно від можливостей користувача мати доступ до машинних ресурсів, а також особли­востей організації програмного й технічного забезпечення. Дер­жавними стандартами України виділені такі режими роботи ЕОМ: 1) пакетний; 2) діалоговий; 3) інтерактивний; 4) реального часу; 5) розподілу часу. Пакетний режим — це режим, при якому користувач не має доступу до машинних ресурсів, а обробка інформації виконуєть­ся у спеціальному підрозділі. Такий режим роботи ЕОМ викорис­товується при централізованій обробці інформації. Для організа­ції роботи ЕОМ у такому режимі створюється підрозділ, основ­ною функцією якого є обробка інформації. Оператори обчислювального центру не аналізують змісту такої відомості, вони не користуються нею у своїй професійній діяль­ності. Операторів цікавить лише процес створення відомості за допомогою ЕОМ та вчасність і коректність її друкування. Через те, що в пакетному режимі працівники, які обробляють інформацію, не виконують жодних інших професійних обов'яз­ків, вони можуть під час обробки інформації використовувати штучні методи контролю на окремих операціях технологічного процесу (наприклад, метод верифікації для контролю набору на клавіатурі) та за рахунок суто організаційних засобів забезпечити коректність і своєчасність обробки інформації.

У пакетному режимі через відсутність у користувача змоги мати безпосередній доступ до машинних ресурсів існують затрим­ки у видачі результатів користувачеві. Іноді такі затримки мо­жуть досягати кількох днів. Це пов'язано з особливостями техно­логії обробки інформації і необхідністю обробки багатьох зав­дань в одному місці по черзі

Діалоговий режим обробки інформації здебільшого викорис­товується тоді, коли ЕОМ або термінальний пристрій встановле­ний на робочому місці користувача інформації. Обробка інформації в діалоговому режимі характерна тим, що операції або групи операцій виконуються в довільній послідов­ності. У технології обробки можна чітко вирізнити операції, які пов'язані з роботою на ЕОМ, та операції, які виконуються без ЕОМ. На відміну від технології в пакетному режимі, коли ЕОМ вми­кається і завантажується черговим персоналом на початку робо­чої зміни, у діалоговому режимі присутня операція завантаження системи для роботи. Така операція передбачає підімкнення ЕОМ до електричної мережі та завантаження операційної системи й програм обробки інформації.

Інтерактивний режим роботи ЕОМ — це режим, в якому ко­ристувач має безпосередній доступ до машинних ресурсів і має вплив на процес обробки інформації. Такий вплив спричинюєть­ся до відповідної реакції системи.

Режим реального часу — це режим, в якому обробка інфор­мації ведеться зі швидкістю, близькою до швидкості процесу в реальному житті, при якому інформація обробляється. Такий ре­жим найчастіше використовується в автоматизованих системах управління технологічними процесами. У цих системах ЕОМ підімкнена до спеціального обладнання, яке автоматично реєструє стан технологічного процесу (наприклад, температуру рідини, вміст якихось речовин тощо). Обладнання передає на ЕОМ сиг­нали, які вона може аналізувати. На підставі аналізу ЕОМ фор­мує сигнали для впливу на процес, передає їх обладнанню, яке автоматично вносить зміни до стану процесу. Термін «режим реального часу» більше використовується для оцінки швидкості надходження інформації про зміни у стані ви­робництва в ЕОМ. Якщо ЕОМ застосовується для реєстрації ін­формації і всі зміни відразу заносяться на машинний носій авто­матично або автоматизовано (людиною за допомогою ЕОМ), то можна говорити про обробку в режимі реального часу. Напри­клад, на складі встановлено ПК, яка використовується для випи­сування прибуткових та видаткових документів про надходження та вибуття матеріалів зі складу та ведення картки складського обліку

Режим розподілу часу — це режим, в якому до машинних ре­сурсів одночасно можуть звертатися кілька користувачів або про­грам, і в якому обробка інформації відбувається так, що в корис­тувача складається враження монопольного володіння машинни­ми ресурсами. Для реалізації такого режиму необхідна наявність спеціального програмного забезпечення, а іноді — і спеціальних технічних пристроїв.

21.Характеристика інфологічної та датологічної моделі баз даних. Інфологічний рівень являє собою інформаційно-логічну модель (ІЛМ) предметної області, в якій виключена надмірність даних і відображені інформаційні особливості об’єкту управління, без урахування особливостей і специфіки конкретної СУБД. Мета інфологічного проектування — створити структуровану інформаційну модель ПО, для якої розроблятиметься БД. Основною складовою інфологічної моделі є атрибути, які потрібно проаналізувати і деяким чином згрупувати для подальшого зберігання в БД.Сутність інфологічного моделювання полягає у виокремленні інформаційних об’єктів ПО (таблиць), які підлягають зберіганню в БД, а також визначенні характеристик об’єктів і зв’язків між ними. Характеристиками чи властивостями об’єктів є атрибути.

Даталогічний (логічний, концептуальний) рівень формується з урахуванням специфіки і особливостей конкретної СКБД. На цьому рівні будується концептуальна модель даних, тобто спеціальним способом структурована модель ПО, яка відповідає особливостям і обмеженням вибраної СКБД. Модель логічного рівня, яка підтримується засобами конкретної СКБД, іноді називають даталогічною. Серед типів моделей, які підтримуються засобами СКБД, є ієрархічні, сіткові і реляційні  та об'єктно-орієнтовані  моделі баз даних.

22. методи створення оптимальної моделі баз даних. теорія нормалізації відношень Під оптимальною логічною моделлю баз даних розуміють модель, яка не має аномалій, пов'язаних з модифікацією БД, тобто проблем, що можуть виникнути у зв'язку із замінами, вставками і вилученнями даних із БД.

Для створення такої моделі баз даних незалежно від того, яка СУБД використовується - ієрархічна, сіткова чи реляційна, застосовується теорія нормалізації реляційних баз даних.

В основу реляційних моделей покладено поняття відношення, яке подають у вигляді двовимірної таблиці.

Реляційна БД - це набір взаємоз'язаних відношень. Кожне відношення (таблиця) в ЕОМ подається як файл. Відношення можна поділити на два класи: об'єктні і зв'язкові.

Об'єктні відношення зберігають дані про інформаційні об'єкти предметної області. Наприклад: КЛІЄНТ (код клієнта, назва клієнта, адреса, телефон) є об'єктним відношенням.

Зв'язкове відношення зберігає первинні ключі двох або більше об'єктних відношень. Ключі зв'язкового відношення мають на меті встановлення зв'язків між об'єктними відношеннями. У реляційній БД накладається ще одне обмеження — відношення мають бути нормалізованими.

Нормалізація відношень — це ітераційний зворотний процес декомпозиції початкового відношення на кілька простіших відношень меншої розмірності. Під зворотністю процесу розуміють те, що операція об'єднання відношень, здобутих у результаті декомпозиції, має дати початкове відношення.Нормалізована база даних вимагає значно менше пам’яті  для її зберігання, ніж ненормалізована база даних.