
- •16. Софістика і зміщення осі філософського пошуку з космосу на людину.
- •17. Античні просвітники – особливості філософської пропаганди софістів.
- •Життєвий шлях Сократа
- •Філософський метод Сократа
- •Метод Сократа
- •Етика Сократа
- •Значення Сократа для подальшого розвитку людства
- •19. Особливості філософського стилю Сократа – іронія і маневтика.
- •20. Переоцінка Сократом традиційних цінностей.
- •22. Філософія кініків. Діоген Сінопський.
- •23Філософія класичного періоду - Афінська школа
- •24. «Друга навігація» Платона та її наслідки для античної філософії.
- •25. Вчення Платона про ідеї
- •26 Світ ідей платона
- •27. Гносеологічні погляди Платона – теорія амнезису.
- •28. Проблема людини у Платона – дуалізм душі і тіла.
- •29. Діалог Платона Федон.
25. Вчення Платона про ідеї
Платон розвинув і систематизував погляди Сократа. Платона характеризує пізнавальна воля до умоосяжної простоти, виявлення сутності за множинністю єдиного. Примат загального перед конкретним. Душа вища за тіло. Ідея, за матерію. Як і його вчитель, він поділяв суще на світ вічних нерухомих, неділимих, тотожних собі ідей і на світ мінливих, подільних чуттєвих речей. Це і є 2 навігацією Платона.Своєрідне відкриття метафізики – надчуттєвого пізнання світу, який не має матеріального характеру.
Щоб пояснити, що річ красива, філософ вдавався до фізичних пояснень(смак, колір, фігура).Ідея краси визначає, що є гарним, а що – потворним. Будь-яка річ фізичного світу має свою причину, вона є вищою і останньою. 2 Навігація призводить до 2х планів буття: феноменального та духовного(інтелектуального, раціонального).
Ідея – це певна ідеальна сутність, що і снує у метафізичному просторі. Ідея у кінцевому підсумку утворює перманентну модель кожної речі. Світ речей існує лише тому, що існує світ ідей, бо вони мали праречі. Місце, де знаходяться ідей Платон називає – ГІПЕРУРАНІЄЮ, наднебессям. Ідея постає у 3 аспектах: першопричина, зразок, ціль.Усі ці ідеї пребувають в ієрархічному взаємозв'язку.
Існує піраміда ідей: 1. Ідей, вищі за категорію життя: блага, істини, краси, справедливості; 2. Ідеї фізичних явищ і процесів: спокій, рух, звук, колір, вогонь; 3. Ідеї, що існують для окремих розрядів істот: людина, тварина; 4. Ідеї для предметів, створених людським ремеслом: стіл, вікно, картина; 5. Ідеї відношень – Рівності.
За Платоном, ідеї є праобразом речей. Процес пізнання речей він зводить до пригадування. Людська душа, на його думку, є безсмертною. До втілення в людину вона жила у світі ідей, безпосередньо споглядала ідеї. Втілена в людину, душа через відчуття сприймає речі,які нагадують їй ідеї. Тому пізнання зводиться до пригадування. Завдяки такій інтерпретації пізнання Платон подолав релятивізм і суб'єктивізм софістів. Ідеї (добра, істини, прекрасного тощо) у всіх людей однакові, оскільки живить їх одне джерело — світ вічних ідей.
26 Світ ідей платона
Світ ідей є зовсім не хаотичною сукупністю прототипів усього сущого. Ейдоси знаходяться у взаємному зв'язку і впорядкованості. Це виражається, по-перше, в тому, що серед самих ідей вища над усіма ними - ідея Блага, якою усі причетні, змістовно підпорядковані і, тим самим, впорядковані. Кожен эйдос служить вираженням Блага, і весь світ ідей являється, по суті, представленням його у впорядкованому різноманітті конкретних прототипів. Цим пояснюється, зокрема, і те, чому існування будь-якої речі не може мати іншого сенсу і спрямованості, окрім як спрямованості до своєї ідеї - адже буття є благо, і тому існування того або іншого сущого спрямовано до доступної для нього міри блага, яка і втілена у відповідному эйдосе.
По-друге, світ ідей є божественним: само вище Благо як джерело усіх благ є Бог; так само як і світ твориться Богом згідно з ідеями - вони служать зразками, відповідно до яких Творець створює усе існуюче, і як такі Ейдоси з'являються як думки Бога, що творить всесвіт. Зрозуміло само собою, що Божественному мисленню властива найвища впорядкованість, гармонія і зв'язність; ці ж якості, через сказане, з необхідністю характеризують і світ ідей. Таким чином, платонівський світ эйдосов зводить воєдино Бога, благо і буття, і в той же час - що не менш важливе - встановлює співвіднесена цієї вищої реальності з кожним конкретним сущим, зі всякою частиною відчутного, нас навколишнього світу. Затвердженням причетності всякого конкретного сущого буттю в його достовірності і изначальности Платон зробив справжній онтологічний переворот.
|