16. Софістика і зміщення осі філософського пошуку з космосу на людину.

Другий етап у розвитку давньогрецької філософії по­значений поворотом інтересу мислителів від космосу, сві­ту до людини. Державні інституції, закони(загальне) все більше ставало залежним від індивіда, а відбулось це завдяки демократії, людина стає творцем. Натурфілософія стає нестійкою, суперечливою, втрачає довіру, це і зумовило поворот мислителів від суб'єкта до індивіда.

Антропоцентризм (грец. anthropos —людина і centrum — центр) — філософський принцип, згідно з яким людина вважається центром Всесвіту, найвищою метою всього, що відбувається у світі.

 Софісти( 5-6 ст до н.е.) вчителі мудрості, ідеологи давньогрецької демократії – першими усвідомили людину як головну проблему філософії. Вони першими усвідомили протилежність світу і людини, субєкта і обєкта.  Софісти проголошують свободу духу напротивагу традиціям, демонструють необмежену віру в розум. Але у софістів є кілька генерацій, їхні погляди дещо різняться між собою. Наприклад, 1 генерація( Проотагор, Горгій, Продін) мислять принципами антропацентризму, Протагор назвав люди­ну  «мірилом усіх речей». Пізніші покоління стверджували, що конкретних істин не існує, є лише конкретні судження певних людей. Вони заперечували критерії, визнавали лише людину та її почуття. Софісти були хорошими ораторами, вони маніпулювали словами та громадською думкою, дбали про власний зиск.

   Бачення космосу, приро­ди крізь людський мікрокосм, з позиції людини, яка ви­ділилась з природи і протиставила себе природі як щось рівнозначне і рівноцінне їй, було новим словом софістів у філософії.

17. Античні просвітники – особливості філософської пропаганди софістів.

Софістів називають давньогрецькими просвітниками.Софісти як професійні «вчителі мудрості» були зако­номірним породженням демократії, розвиток якої зумо­вив потребу в інтелектуалах — професійних політиках, ораторах, суддях. Вони навчання мудрості перетворили на соціальне заняття, яке оплачувалось.Це філософи, які вчили поводитись із словом, через ораторські здібності навчали учнів впливати на маси, перекрнувати у прийнятті певних рішень. Для них важливою була річ СУГЕСТІЇ (навіювання) та раціональний аргумент.Вони вважали, що доброчесними не стають, а народжуються. Вони були новаторами, йщли проти інерційно пануючих принципів. Здобували прихильність у молоді.Мали суто практичні цілі і висували наперед проблеми виховання.Вони брали платню за навчання, мандруючи, навчали.Вони вважали, що там, де добре – і є Батьківщина, вони були першими космополітами. Тут виникає таке явище як ПОСТРАКІЗМ – вигнання із рідної землі.

 Як і просвітники XVIII ст., вони винесли на суд розуму вірування, традиції, моральні засади суспільства. Аналі­зуючи й критично оцінюючи їх, вони сприяли їх занепа­ду, релятивізували і розвінчували їх сакральність, набли­жаючи водночас кризу й самої полісної демократії. , софісти доводили неможливість отримання достовірних і загаль-нозначущих знань про речі, нга основі залежністі від стану органів чуття. А основним завданням філо­софії вважали не набуття знання про світ, а виховування людей, навчання їх жити. Софісти стверджували, що іс­тин стільки, скільки людей, вони мало переймалися пи­таннями істинності знання. Проте поза їх увагою не зали­шилося питання про соціально-практичний сенс знання. Це живило їх постійний інтерес до мови, ораторського мистецтва, методів і засобів переконання і заплутування суперника в дискусії. Через це терміни «софіст», «софіс­тика» набули негативного значення.

18.21 Мудрець перед лицем смерті – Сократ.

На початку V століття до н.е. в Греції філософія стає наукою і з’являється категорія мислителів, які називають себе софістами, софосами (софос – мудрець). За навчання вони брали плату. Завдяки ним філософія стає популярною. Софісти навчали в основному практичним речам: риториці та діалектиці.

Риторика – наука, що навчає правильно говорити.

Діалектика – наука, що навчає вести дискусії.

Софізм – вид судження або аргументу в якому головну роль відіграє граматичне або логічне значення слів, а не посилання на реальну дійсність.