5. Причини виникнення державності у сх.Слов’ян

Візантійські і готські історики другої половини VI ст. виділяли дві групи слов'ян, що мешкали в Центральній і Східній Європі: склавіни і анти. Завдяки цим даним було скла-дено західну і східну гілки слов'янства. В II - VII ст. відбулися міграційні процеси. Анти в IV - V ст. заселили землі поміж Дніпром і Дністром. Протягом VI - VII ст. вони зосереджу-валися на правому березі Дніпра. Доба VI - IX ст. в історії східного слов’янства харакгеризу-ється глибокими і якісними суспільними змінами. Система господарювання східних слов'ян базувалася головним чином на землеробстві, допоміжну роль відігравали розвинуте скотарс-тво та сільські промисли. Протягом

6. - VII ст. значно удосконалюється техніка землеробст-ва. Саме на цей час припадає поява залізних наральників, серпів, мотик, ручних жорен. Під-вищення продуктивності праці сприяла процесу розпаду родової общини й переходу до су-сідської територіальної. Відбувається розклад родово-общинного ладу й формування класо-вого суспільства.

У IV - VII ст. у східнослов’янських племен значного поширення набувають реме-сла - залізообробне, ювелірне, еосторізне, гончарне та ін. Відокремлення ремесла від сільсь-кого господарства, зародження товарного виробництва у VII - IX ст. сприяли активізації не тільки внутрішнього обміну, а й розширенню зовнішньої торгівлі. Поступово з розкладом родоплемінного ладу і появою класів у VIII - IX ст. набирає силу процес об’єднання окремих племен у союзи, а потім виникають державні утворення. За вірою слов'яни були язичниками. Найвищими серед богів вважали Сварога, Даждьбога, Перуна.

Отже, зміни, що відбулися у суспільному житті східних слов'ян у VI - IX ст. (удосконалення техніки й технології землеробства, піднесення ремесла, пожвавлення торгів-лі, розклад родовообщинного ладу, класова диференціація, виділення дружини на чолі з кня-зем у шттособлену ппий і пей OR3BV кпппооапію. (Ьопмувяння спільної KvnbTvrwr поява тіеоніих руської держави.

5. Причини і значення прийняття християнства

Князь Володимир був видатним державним діячем і полководцем, одним: із засновників Давньоруської держави. Він увійшов в історію і як Володимир Хреститель, що запровадив на Русі християнство , зробив його офіційною релігією Київської держави.

Запровадження християнства на Русі Володимиром Великим було підготовлене попереднім історичним розвитком східнослов’янських земель. Візантійські джерела повідомляють, що власне Київська земля була хрещена князем Аскольдом у 860 р. Християнкою була бабуся Володимира - Ольга. Серед дружинників його діда Ігоря також були християни. Реформа язичницьких культів - проголошення Перуна верховним богом Київській Русі - не сприяла державному будівництву, усталенню привілеїв панівної верстви суспільства, розвиткові писемності й культури, налагодженню зв'язків з іншими, в абсолютній більшості християнськими, країнами. Тому в середині 80-х рр. X ст. київський князь помалу схиляється до думки щодо прийняття іншої, якісно нової релігії - християнства. Проте він виявляв інтерес і до інших релігій - ісламу, іудаїзму.

Незадовго до прийняття нової віри сталася низка важливих політичних подій. У 987 р. у Візантії розпочалося повстання проти Василія II. Імператор попросив допомоги в київського князя Володимира. Той погодився, але за умови: імператор віддасть за нього свою сестру Анну. Василій II не мав вибору, тому пристав на вимогу. Володимир,

у свою чергу, зобов'язався прийняти християнство. Коли минула небезпека, імператор не поспішав виконувати обіцянку. Тоді Володимир оголосив війну Візантії, рушив на Херсонес і захопив його. Імператор змушений був відправити до Херсонесу сестру. Як свідчить літопис, Володимир прийняв хрещення в соборі св. Василія і обвінчався з царівною. Християнство прийняло також його найближче оточення.

Навесні 988 р. відбулося масове хрещення киян, що поклало початок хрещенню всієї країни. Процес християнізації в Київській державі проходив повільно, а нерідко і з труднощами, однак за Володимира більшість населення країни навернулася, принаймні формально, у нову віру. Християнство принесло нову культуру й докорінно змінило світосприймання та самовиявлення населення Київської Русі. Запровадження християнства мало прогресивний характер. Завдяки цьому Київська Русь прилучилася до європейської цивілізації, пожвавилися міжнародні зв’язки нової християнської країни, зріс її авторитет у Європі як могутньої держави. Надзвичайно піднісся й авторитет самого князя.

Таким чином, у період князювання Володимира Великого Київська Русь досягла значного політичного, економічного й культурного розвитку і стала однією з найбільших держав Європи. Вчені порівнювали її з великою Франкською імперією Каролінгів.