Інформаційні ресурси

Інтернет-ресурси

• http://www.dnop.kiev.ua ‑ Офіційний сайт Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляду).

• http://www.mon.gov.ua ‑ Офіційний сайт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

• http://www.mns.gov.ua ‑ Офіційний сайт Міністерства надзвичайних ситуацій України.

• http://www.social.org.ua ‑. Офіційний сайт Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

• http://www.iacis.ru ‑ Официальный сайт Межпарламентской Ассамблеи государств–участников Содружества Независимых Государств (МПА СНГ).

• http://base.safework.ru/iloenc ‑ Энциклопедия по охране и безопасности труда МОТ.

• http://base.safework.ru/safework ‑ Библиотека безопасного труда МОТ.

• http://www.nau.ua ‑Інформаційно-пошукова правова система «Нормативні акти України (НАУ)».

• http://www.budinfo.com.ua ‑ Портал «Украина строительная: строительные компании Украины, строительные стандарты: ДБН ГОСТ ДСТУ».

• http://www.oxpaha.ru ‑ ОХРАНА. Интернет-газета о безопасности.

• http://www.tehdoc.ru ‑ Интернет-проект «Техдок.ру» - ресурс, посвященный вопросам охраны труда и промышленной безопасности.

• http://www.tehbez.ru ‑ Проект «Охрана труда в предпринимательстве», создан в рамках «Комплексной программы развития и поддержки малого предпринимательства в г.Москве».

• http://www.kodeks-luks.ru ‑Нормативные документы в области охраны труда:

• http://www.gazeta.asot.ru ‑ Электронная версия газеты «Безопасность Труда и Жизни».

• http://www.asot.ru ‑Центральный сайт Ассоциации специалистов по охране труда (РФ).

ІСР №1.

Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі

(2 год.)

1.Основні законодавчі акти з охорони праці.

2. Нормативно-правові акти з охорони праці та стандарти.

3. Нормативні акти, що діють у межах підприємства

4. Опрацювання розділу «Охорона праці» у колективному договорі, угоді.

Мета заняття: Ознайомитися з державними нормативними актами з охорони праці, з порядком укладання колективного договору і питаннями в галузі охорони праці, що включаються в нього.

Нормативно-правові акти з охорони праці — це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання. До найважливіших нормативно-правових актів з питань охорони праці відносять нормативні-правові акти про охорону праці (НПАОП). Залежно від сфери дії, нормативні акти діляться на міжгалузеві і галузеві державні нормативні акти про охорону праці та нормативні акти про охорону праці окремих підприємств.

Вимоги щодо охорони праці регламентуються також державними стандартами України з питань безпеки праці, будівельними та санітарними нормами і правилами, правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), нормами технічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи із сфери їх дії.

Необхідно зазначити, що Держнаглядохоронпраці підготував і видав окремою книжкою державний реєстр нормативних актів про охорону праці (Реєстр НПАОП), який містить перелік правил, норм, стандартів та інших документів з питань охорони праці.

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі НПАОП і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що Діють в межах підприємства, установи, організації.

Нормативні акти про охорону праці підприємства діють тільки на даному підприємстві. Вони опрацьовуються на підприємстві, затверджуються його керівником і спрямовуються на побудову чіткої системи управління охороною праці на підприємстві та створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Відповідно до Рекомендацій Держнаглядохоронпраці щодо застосування „Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві", затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 12. 12. 1993 року № 132, до основних нормативних актів підприємства належать:

• Положення про систему управління охороною праці на підприємстві.

• Положення про службу охорони праці підприємства.

• Положення про комісію з питань охорони праці підприємства.

• Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці.

• Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці.

• Положення про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму.

• Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативних актів про охорону праці.

• Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників.

• Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт.

• Загальнооб'єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки.

• Перелік робіт з підвищеною небезпекою.

• Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці.

• Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певні категорій лікувально-профілактичного харчування.

• Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інші рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах.

• Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Визначений перелік не є повним, а власник може затверджувати нормативні акти про охорону праці, що виникають із специфіки виробництва та вимог чинного законодавства.

Для опрацювання, узгодження, затвердження нормативних актів підприємства за наказом власника створюється комісія чи робоча група, визначаються терміни, виконавці та керівники. Розробляється план опрацювання нормативного акту, який затверджується власником. Проект нормативного акту підприємства про охорону праці узгоджується зі службою охорони праці цього підприємства та юрисконсультами, з іншими зацікавленими службами, профспілками. Реєстрація та облік нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства, здійснюються у порядку, встановленому власником, якщо інше не передбачено законодавством.

Колективний договір — угода, яку укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою) і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів — представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом.

Колективний договір укладається відповідно до чинного законодавства (ст.10—20 Гл.2 КЗпП України, ЗУ "Про колективні договори і угоди" та ін.) та узятих сторонами зобов'язань і має на меті регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, а також узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, а також у структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.

Зміст колективного договору визначають сторони. У ньому передбачаються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

• зміни в організації виробництва і праці;

• забезпечення продуктивної зайнятості;

• нормування оплати праці;

• встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (премій, доплат, надбавок та інші);

• встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

• участь трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

• встановлення режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

• умов і охорони праці;

• забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

• гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих.

У колективному договорі можна передбачити додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Колдоговір набирає чинності від дня підписання його сторонами або від дня, зазначеного в ньому, і діє до часу укладання нового або перегляду чинного, якщо інше не передбачено договором. На новостворених підприємствах, в установах, організаціях колективного договору має укладатися у тримісячний строк після реєстрації або після рішення про заснування їх, якщо реєстрація не передбачена. Договір поширюється на всіх працівників незалежно від того, чи є вони членами профспілки. Контроль за виконанням колективного договору здійснюється безпосередньо сторонами, які його уклали, або уповноваженими ними представниками. Щорічно в строки, передбачені колективного договору, сторони, що його підписали, звітують про його виконання.

Завдання: розробити розділ «Умов і охорони праці» у колективному договорі, угоді (на прикладі підприємства).

На основі набутих теоретичних знань студент повинен

знати:

• види державних, міжгалузевих та галузевих нормативно-правових актів з охорони праці;

• види нормативних актів, що діють у межах підприємства;

• види міжнародних нормативних актів, що пов’язані з безпекою праці;

• порядок опрацювання і затвердження нормативних актів;

• вимоги до колективного договору та його зміст.

вміти:

• розшифровувати коди НПАОП;

• розробляти нормативні акти, що діють в межах підприємства;

• розробити розділ «Умов і охорони праці» у колективному договорі, угоді.

Питання для контролю:

1. Назвіть види державних, міжгалузевих та галузевих нормативно-правових актів з охорони праці, розшифруйте їх коди.

2. Назвіть види НАОП, що діють у межах підприємства.

3. Назвіть види міжнародних нормативних актів, що пов’язані з безпекою праці.

4. Назвіть порядок опрацювання і затвердження нормативних актів з охорони праці.

5. Охарактеризуйте вимоги до колективного договору та його зміст.

Література:

1. Законодавчі та нормативні акти з охорони праці. Том 1. ПДАА, Полтава., 2004.

2. Кодекс законів про працю. Пост. ВРУ від 25.04.94р.

3. Закон України "Про колективні договори і угоди".

4. НПАОП 0.00-4.03-04 «Положення про Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці». Наказ Держнаглядохоронпраці від 08.06.2004 р. № 151.

5. Федоров М.І., Костенко О.М., Дрожчана О.У. Охорона праці: Нормативні акти і документація з охорони праці, що діє у межах підприємства. Том 2. –Полтава: ПДАА, 2004.

6. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці. Київ, 2003.С.94-119.

7. Жидецький В.П. Основи охорони праці. Львів, 2006, с34-38

8. Федоров М.І., Лапенко Т.Г., Дрожчана О.У. Охорона праці в галузі. –Полтава:ПДАА, 2005. С. 35-41.

ІСР № 2.

Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й аварій.

(4 год.)

1. Мета та основні параметри Плану.

2. Аналітична частина плану: аналіз небезпеки підприємства (об’єкта).

3. Оперативна частина ПЛАС

Мета заняття: Ознайомитися з порядком розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій (далі - ПЛАС), вимогами до їх складу, змісту та форми, процедури затвердження й перегляду ПЛАС.

Потенційно небезпечні підприємства, а також підприємства, що мають потенційно небезпечні об'єкти (ПНО), повинні розробляти плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й аварій (ПЛАС).

Метою плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій є планування дій (взаємодії) персоналу підприємства, спецпідрозділів, населення, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо локалізації і ліквідації аварій та пом'якшення їх наслідків.

План локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій - нормативний документ, який містить заздалегідь розроблену систему узгоджених дій, які виконуються працівниками підприємства, аварійно-рятувальними та іншими службами при виявленні загрози чи виникненні аварійних ситуацій і аварій;

ПЛАС розробляється підприємством або відповідними організаціями під керівництвом головного інженера (технічного керівника) або іншої особи, яку визначає керівник (власник) підприємства своїм наказом, і затверджується керівником (власником) підприємства.

ПЛАС погоджується з відповідними територіальними органами Держгірпромнагляду та МНС, а для аварій на рівні "В" - з територіальними підрозділами органів виконавчої влади та, при потребі, з органами місцевого самоврядування.

ПЛАС розробляється відповідно до прогнозованих аварійних ситуацій та аварій на підприємстві і повинен охоплювати всі джерела небезпеки, визначені при ідентифікації ПНО або об’єктів підвищеної небезпеки (ОПН) та відповідно до переліку виробництв (цехів, дільниць) і окремих об’єктів, що розглядаються, і за певних обставин можуть ініціювати виникнення аварійної ситуації та аварії (НС). У аналітичній частині визначаються рівні можливих аварій (НС). Крім того, при складанні ПЛАС необхідно враховувати можливі порушення виробничих процесів, пов`язані з відключенням електроенергії, припинення подачі газу тощо

Технічні засоби і матеріали, передбачені у ПЛАС для здійснення заходів з рятування людей та ліквідації аварій (аварійних ситуацій), повинні бути в належному стані і необхідній кількості та розташовані у місцях, які відображені у ПЛАС.

ПЛАС переглядається кожні 5 років.

ПЛАС складається:

• з аналітичної частини, яка розробляється для всього підприємства, з відповідними додатками

• оперативних частин, які розробляються по кожному рівню аварії на кожну небезпечну технологічну дільницю, будівлю, де використовуються (зберігаються, переробляються) небезпечні речовини або відбуваються небезпечні виробничі процеси, пов`язані з можливим вибухом, пожежею, утворенням зон небезпечного забруднення, розповсюдженням у повітрі парів небезпечних хімічних (отруйних) речовин (у залежності від масштабу аварії вони можуть бути для трьох рівнів: А, Б, В), з відповідними додатками;

• наказ по підприємству "Про призначення відповідальних керівників робіт і створення штабу з локалізації та ліквідації аварій на підприємстві";

• лист підприємства до начальника територіального підрозділу МНС України стосовно погодження переліку виробництв, для яких розробляється ПЛАС;

• лист підприємства до начальника територіального підрозділу МНС України стосовно призначення відповідального керівника робіт щодо локалізації та ліквідації аварії на рівні "В";

• лист начальника територіального підрозділу МНС України стосовно призначення відповідального керівника робіт щодо локалізації та ліквідації аварії на рівні "В";

• перелік об’єктів, для яких розробляється ПЛАС, погоджений територіальними органами Держгірпромнагляду та МНС України;

• призначення відповідального керівника робіт щодо локалізації та ліквідації аварії на рівні "В";

• рішення Міського голови (Голови відповідної адміністрації) про призначення відповідального керівника робіт щодо локалізації та ліквідації аварії на рівні "В";

• інші додатки та документи, необхідні для забезпечення виконання ПЛАС під час аварії, які не входять до складу аналітичної та оперативних частин.

Кожна частина ПЛАС повинна мати титульний лист з підписами осіб, їх розробляють, погоджують і затверджують.

Завдання: розробити або удосконалити(по завданню викладача) один з елементів плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій чи аварій (Додаток А)

Додаток А

Приблизний порядок дій

з удосконалення одного з елементів попередження, локалізації, ліквідації аварійних ситуацій, аварій, небезпек, надзвичайних ситуацій, критичних значень параметрів, небезпечного режиму роботи, вражаючих чинників тощо на об’єкті.

Етап 1.

1.1. Провести аналіз небезпеки підприємства (об'єкта) на основі докладного розгляду його стану згідно з вимогами міжгалузевої і галузевої нормативної документації, рекомендацій довідкової і науково-технічної літератури, а також з урахуванням аварій і аварійних ситуацій, що відбувалися на ньому та аналогічних підприємствах (об'єктах).

1.2. Дослідити умови виникнення аварій на основі аналізу особливостей роботи як окремого обладнання (апаратів, машин тощо), так і їх групи (технологічних блоків), а також з урахуванням небезпечних властивостей речовин і матеріалів, що використовуються у виробництві.

1.3 Виявити потенційні види небезпеки для кожної одиниці обладнання (апарата, машини) і процесу, що проходить у ньому.

До видів небезпеки, що розглядаються, належать: пожежа; вибух (усередині обладнання, будівлях або навколишньому середовищі); розрив або зруйнування обладнання; викид шкідливих речовин; сполучення перелічених видів небезпеки.

1.4. Визначити наявність на об’єкті небезпечних речовин, небезпечних режимів роботи обладнання і об'єктів.

До небезпечних речовин належать: вибухопожежонебезпечні речовини; шкідливі речовини.

Небезпечні режими характеризуються такими технологічними параметрами, як тиск, вакуум, температура, напруга, склад технологічного середовища тощо.

1.5. Провести оцінку ризиків виникнення надзвичайних ситуацій та визначення можливих джерел надзвичайних ситуацій, уточнення зон: можливих руйнувань будівель, споруд та особливо важливих об'єктів господарювання, шляхів сполучення і комунікаційних мереж; можливого катастрофічного затоплення, осередків пожеж, радіоактивного, хімічного або іншого зараження; надзвичайних екологічних ситуацій; визначення можливих втрат персоналу, сил та засобів об’єкта.

1.6. Встановити кількісні та якісні показники виведення з ладу транспортних засобів, промислових, громадських і житлових будинків та споруд, комунальних і енергетичних мереж, засобів зв'язку, магістральних нафто-, газо-, або інших трубопроводів, залізничних вузлів, портів, мостів, шляхопроводів тощо;

Під час аналізу потрібно визначити можливі ситуації, у тому числі й малоймовірні, з катастрофічними наслідками, які можуть виникати на об’єкті.

Етап 2. Прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій та можливих аварій.

2.1. Скласти схему сценарію можливого виникнення й розвитку аварії. Сценарій має починатися з події (стадії), що утворює безпосередню загрозу виходу технологічного процесу з-під контролю й виникнення аварії.

При цьому слід ураховувати параметри стану речовин (температура, тиск, агрегатний стан тощо) і стан обладнання, які відповідають як нормальному технологічному режиму, так і режимам, які можливі при настанні й розвитку аварії. На кожній стадії розвитку аварії потрібно:

• оцінити кількість небезпечних речовин, яка може взяти участь в аварії, що прогнозується;

• встановити вражаючі чинники, що притаманні виду небезпеки або реалізується під час аварії;

• оцінити наслідки впливу вражаючих чинників аварії на сусідні об'єкти й людей з урахуванням властивостей цих об'єктів і їх взаєморозташування: визначаються масштаби зон руйнування, ураження людей і зараження території;

• визначити безпечні зони й місця можливих сховищ, шляхи евакуації, що не потрапляють під вплив вражаючих чинників аварії.

2.2. Розробити інформаційно-аналітичну модель оцінки надзвичайних ситуацій, блок-схему сценарію виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій на території об’єкта, що досліджується (у тому числі з використанням комп’ютерних технологій).

2.3. Розробити на об'єктовому рівні блок-схему моніторингу, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій, стану довкілля, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу та води небезпечними речовинами, мікроорганізмами, епізоотії, епіфітотії тощо. Чітко визначити структуру, взаємозв’язок складових, окреслити завдання, функції, обов’язки окремих підрозділів тощо.

Етап 3. Оцінка достатності існуючих заходів, які перешкоджають виникненню і розвитку аварій та основи захисту об’єкта у надзвичайних ситуаціях.

3.1. Виконати оцінку достатності існуючих заходів, які перешкоджають виникненню і розвитку аварії, а також технічних засобів локалізації аварій. Обгрунтувати механізм удосконалення одного з елементів, заходів, наявних засобів з урахуванням реальних можливостей і ресурсів об’єкта, накопиченого персоналом підприємства досвіду дій під час аварійних ситуацій, а саме:

• схем інженерно-технічного захисту споруд, будівель, території об'єкту;

• інструментів, матеріалів, засобів індивідуального захисту, які мають бути використані при локалізації аварії, із зазначенням місць їх зберігання;

• систем контролю за станом техногенної безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки;

• систем технологічного контролю і діагностики безаварійної зупинки виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці);

• інструкцій щодо послідовності уведення в дію систем протиаварійного захисту, відключення апаратів і механізмів, відключення електроенергії та інших енергоносіїв, режиму роботи вентиляції і систем очищення повітря, порядку використання засобів рятування людей і ліквідації аварії;

• шляхів під'їзду, місць встановлення й маневрування спецтехніки; засобів зв'язку й оповіщення; евакуаційних виходів і маршрутів евакуації; безпечних зон тощо.

3.2. Запропонувати шляхи вдосконалення дій сил реагування на надзвичайні ситуації, їх технічного оснащення та підвищення ефективності управління, що передбачає:

• комплекс заходів інженерного, медичного, психологічного, біологічного, радіаційного та хімічного захисту;

• забезпечення готовності захисних споруд цивільного захисту до укриття населення у надзвичайних ситуаціях;

• розроблення типового алгоритму дій щодо запобігання, реагування і локалізації надзвичайних ситуацій (за їх видами), включаючи регламент дій сил реагування;

• удосконалення методів проведення рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій (за видами робіт);

• удосконалення або створення нових телекомунікаційних мереж та систем зв'язку і оповіщення щодо надзвичайних ситуацій;

• поліпшення форм і методів оцінки обстановки та управління під час надзвичайних ситуацій, а також шляхів підвищення ефективності систем управління;

• удосконалення науково-методичного та нормативно-правового забезпечення заходів у сфері запобігання та реагування на надзвичайні ситуації;

• виконання робіт з першочергового життєзабезпечення постраждалого персоналу та населення.

Етап 4 Створення, підготовка, належне утримання в готовності до дій у надзвичайних ситуаціях і при аваріях необхідних органів управління об’єкта та оптимально достатньої кількості і спеціалізації сил та засобів цивільного захисту, а саме:

• встановити перелік посадових осіб, відповідальних за виконання конкретних дій з попередження аварій та надзвичайних ситуацій;

• викласти дії посадових осіб, персоналу об’єкта й спецпідрозділів щодо локалізації і ліквідації аварій, надзвичайних ситуацій на відповідних стадіях їхнього розвитку;

• запропонувати порядок здійснення зв'язку зі спецпідрозділами, органами державного нагляду й органами місцевого самоврядування забезпечити узгодженість дій персоналу об’єкта, населення (при потребі) і цих спецпідрозділів;

• запропонувати схему оповіщення посадових осіб, які мають бути терміново сповіщені про аварійну чи надзвичайну ситуацію; список робітників, що залучаються до локалізації аварії чи надзвичайних ситуацій, осіб, що дублюють їхні дії за відсутності перших з будь-яких причин, із зазначенням місць їх постійної роботи, проживання й телефонів;

• представити план підготовки керівного складу органів управління, підготовки фахівців і населення до дій щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, а також навчання персоналу об'єктів підвищеної небезпеки;

• представити план заходів із вдосконалення існуючих методів комплектування, навчання і тренування аварійно-рятувальних формувань для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;

• представити план заходів зі створення та функціонування ефективної системи документування під час аварій та надзвичайних ситуацій;

• запропонувати модель (програму заходів) щодо систематизації нормативно-правової документації, посібників, наочного приладдя, тренажерів та імітаторів для учбових і тренувальних занять;

• проаналізувати діючі або запропонувати власні ідеї та пропозиції щодо Концепції безпечного проживання населення в районах з високим ризиком аварій та надзвичайних ситуацій.

Етап 5. Порядок подання інформації у режимі аварії, підвищеної готовності та у режимі надзвичайної ситуації.

5.1. Розробити порядок дій оперативно-чергових (диспетчерської, охоронної) служб об'єктового рівня при виникненні аварії, пожежі, надзвичайної ситуації. Вказати терміни, порядок проведення, кількість залучених органів місцевого, регіонального, державного рівня, куди здійснюється подання інформації про загрозу або виникнення надзвичайної ситуації.

5.2. Проаналізувати систему (через засоби масової інформації) інформування про аварії, пожежі, надзвичайні ситуації та обстановку, що склалася, і необхідні дії.

5.3. Проаналізувати існуючу систему організації оповіщення населення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій і порядок подальших дій та запропонувати можливі шляхи її вдосконалення.

5.4. Проаналізувати організацію оповіщення персоналу виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці) й диспетчера підприємства (об'єкта) про аварію або загрозу її виникнення, включення протиаварійних систем, відключення електро-, газо-, водо- комунікацій пошкодженої дільниці, повну або часткову зупинку виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці) та запропонувати можливі шляхи її вдосконалення.

Етап 6. Стійкість роботи об’єкта в надзвичайних ситуаціях.

6.1. Розробити методику оцінки стійкості об’єкта до вражаючих факторів стихійних лих, виробничих аварій, пожеж та інших надзвичайних ситуацій.

6.2. Визначити основні фактори, які впливають на стійку роботу об’єкта. Оцінка стійкості роботи об’єкта у відповідності до особливостей розміщення і діяльності. Основні напрямки і необхідні заходи підвищення стійкості роботи об’єкта.

6.3. Розробити комплексний план економічних, організаційних, інженерно-технічних, спеціальних та інших запобіжних заходів з метою забезпечення роботи підрозділів об’єкта з урахуванням ризику виникнення надзвичайної ситуації, відповідно до профілю професійної діяльності об’єкта.

Етап 7. Створення та використання фінансових ресурсів для ліквідації аварійних та надзвичайних ситуацій.

7.1. Розробити методику розрахунку можливих економічних та матеріальних втрат, що можуть бути завдані аварією, пожежею, вибухом чи надзвичайною ситуацією.

7.2. Запропонувати алгоритм вирішення задачі мінімізації матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення прийнятного рівня ризику на потенційно небезпечних об’єктах.

7.3. Запропонувати шляхи удосконалення економічного механізму запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та підвищення рівня захищеності об'єктів підвищеної небезпеки.

7.4. Розробити модель щодо оптимізації розподілу матеріальних і фінансових ресурсів, які направляються на заходи попередження аварійних і надзвичайних ситуацій.

7.5. Запропонувати механізм прогнозування збитків від природно-техногенної небезпеки та надзвичайних ситуацій.

На основі набутих теоретичних знань студент повинен

знати:

• порядок розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, вимоги до їх складу, змісту та форми, процедуру затвердження й перегляду ПЛАС;

• небезпечні чинники та їх вплив на персонал підприємства, будівлі та технологічне обладнання;

• технічні засоби і матеріали, передбачені для здійснення заходів з рятування людей та ліквідації аварій;

• вимоги до розроблення аналітичної та оперативної частини ПЛАС;

• обов'язки власника (керівника) підприємства щодо локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій.

вміти:

• проводити аналіз небезпек підприємства (об'єкта) на основі докладного розгляду його стану згідно з вимогами міжгалузевої і галузевої нормативної документації

• прогнозувати сценарії виникнення аварій та масштаби їх наслідків;

• визначати дії персоналу підприємства й спецпідрозділів щодо локалізації і ліквідації аварій на відповідних стадіях їхнього розвитку.;

• розробляти першочергові заходи, спрямовані на запобігання та попередження виникнення аварії, її розвитку, рятування людей, ліквідацію аварії, узгодження дій персоналу на початковій стадії виникнення аварії та порядок їх взаємодії під час ліквідації аварії.

Питання для контролю:

1. Назвіть порядок розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, вимоги до їх складу, змісту та форми, процедуру затвердження й перегляду ПЛАС.

2. Назвіть вимоги до розроблення аналітичної та оперативної частини ПЛАС.

3. Наведіть типову схему постадійного аналізу умов виникнення і розвитку аварій.

4. Назвіть перелік виробництв (цехів, відділень, виробничих дільниць) і окремих об'єктів, для яких розроблюється ПЛАС.

Література:

1. НПАОП 0.00-4.33-99 «Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій. Наказ Держнаглядохоронпраці від 17.06.1999 р. № 112.

2. Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” від 15 травня 2003 року № 762-ІV.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 956 “Про ідентифікацію та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки”.

4. Положення про моніторинг потенційно небезпечних об’єктів, затверджене наказом МНС України від 06.11.2003 р. № 425, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.2003 за № 1238/8559.

5. Методика ідентифікації потенційно небезпечних об’єктів, затверджена наказом МНС України від 23.02.2006р. № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 р. за N 286/12160.

6. Русаловський А.В. Правові та організаційні питання охорони праці: Навч. посібник. –5-те вид., допов. І перероб. К.: Університет «Україна», 2011. –С.145-148.

ІСР № 2А