3. Види сертифікації

В Україні діє Українська державна система сертифікації продукції (УкрСЕПРО). Форма сертифікатів відповідності в системі УкрСЕПРО встановлюються ДСТУ 3498-96 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис.

Існує два види сертифікатів УкрСЕПРО — обов'язкові (згідно з законодавством) та добровільні.

Обов'язкова сертифікація часто називається сертифікацією в законодавчо регульованій сфері, а добровільна сертифікація − в законодавчо нерегульованій сфері.

1. ОБОВ’ЯЗКОВА сертифікація продукції в Україні здійснюється у відповідності з Переліком продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні визначений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 р. № 28.

Обов’язкова сертифікація відбувається у відповідності вимогам нормативних документів, визначених законодавчими актами України або нормативними документами, а також аналогічних вимог міжнародних та національних стандартів інших держав, що введені в дію в Україні.

Відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.

Включення сертифікованої продукції до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції здійснюється на підставі:

− декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, або…

− сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності.

2. Добровільна

Добровільну сертифікацію проводять на відповідність до вимог, які не віднесені до обов'язкових, тобто в тих випадках, коли суворе дотримання вимог стандартів або іншої нормативної документації на продукцію, процеси або послуги державою не передбачено, тобто коли стандарти або норми не стосуються вимог безпеки і мають добровільний характер для товаровиробника. Якщо для зазначеної продукції встановлені обов'язкові вимоги, то їх завжди включають до вимог добровільної сертифікації.

Добровільну сертифікацію мають право проводити підприємства, організації, інші юридичні особи, що взяли на себе функції органу з добровільної сертифікації, а також органи, що акредитовані в державній системі сертифікації.

Сертифікація в законодавчо нерегульованій сфері проводиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором між замовником (виробником, постачальником) та органом із сертифікації в системах добровільної сертифікації. Допускається проведення добровільної сертифікації в системах обов'язкової сертифікації органами з обов'язкової сертифікації. Нормативний документ, на відповідність якому проводяться випробування при добровільній сертифікації, вибирається заявником. Заявником може бути виробник, постачальник, продавець, споживач продукції.

На відміну від обов'язкової сертифікації, об'єкти якої і підтвердження їх відповідності пов'язані з законодавством, добровільна сертифікація стосується видів продукції (процесів, робіт, послуг), що не увійшли до обов'язкового переліку і визначаються замовником.

Добровільна сертифікація обмежує доступ на ринок неякісних товарів за рахунок перевірки таких показників, як надійність, естетичність, економічність тощо. Рішення про добровільну сертифікацію пов'язане з проблемами конкурентоспроможності товару, просуванням товарів на ринок (особливо зарубіжний), перевагами покупців, які все більше орієнтуються у своєму виборі на сертифіковані товари.

Серед причини, що спонукають підприємства здійснювати добровільну сертифікацію, важливо відзначити:

o забезпечення задоволення потреб та надання гарантій споживачам;

o тиск з боку споживача;

o забезпечення конкурентоспроможності товарів;

o необхідність збільшення своєї частки ринку;

o полегшення просування товарів на ринки збуту;

o застосування новітніх технологій, що формують безпеку та якість продукції;

o підвищення якості продукції;

o підвищення ефективності виробництва;

o зниження витрат виробництва