5) Усі твердження правильні.

125. Іноземному інвестору отримати контроль над об’єктом інвестування в іншій країні дають змогу:

1) портфельні інвестиції;

2) прямі інвестиції;

3) міжнародні кредити;

4) гранти та пільгові кредити.

126. Міжнародні прямі інвестиції переважно здійснюють:

1) розвинуті країни;

2) країни, що розвиваються;

3) країни з перехідною економікою;

4) Усі відповіді правильні.

127. Чинниками, які визначають інвестиційний клімат у будь-якій економіці, є:

1) інститційно – правове середовище країни;

2) рівень та характер конкуренції на ринку країни;

3) панівна форма власності;

4) макроекономічна політика уряду країни;

5) Усі твердження правильні.

128. Міжнародний рух підприємницького капіталу – це:

1) позики уряду однієї країни урядами інших країн;

2) вивіз капіталу у формі надання державних і приватних позик з метою отримання доходу у вигляді процента, рівень якого заздалегідь обумовлюють;

3) кошти, які вкладають у виробничі, фінансові, торгові й інші закордонні підприємства задля отримання прибутку;

4) позики МВФ.

129. Міжнародний рух позикового капіталу – це:

1) портфельні іноземні інвестиції;

2) вивіз капіталу у формі надання державних і приватних позик з метою отримання доходу у вигляді процента, рівень якого заздалегідь обумовлюють;

3) кошти, які вкладають у виробничі, фінансові, торгові й інші закордонні підприємства для отримання прибутку;

4) державні інвестиції за кордоном.

130. До прямих інвестицій належить:

1) придбання японським інвестиційним фондом казначейських векселів Міністерства фінансів США на суму 100 млн дол.;

2) купівля італійською автомобільною компанією акцій французької автомобільної фірми на суму 20 млн дол., водночас відомо, що загальна вартість акцій цієї фірми становить 300 млн дол.;

3) придбання відомою американською фірмою “Локхід” акцій каліфорнійської компанії з виробництва хімічної продукції на суму 16 млн дол.; загальна вартість акцій цієї компанії становить 300 млн дол.;

4) створення німецькою і бельгійською компанією в Італії спільного підприємства з рівними частками у статутному капіталі.

131. Основну частину прямих інвестицій на світовому ринку капіталів контролює(ють) :

1) уряд США;

2) Міжнародний валютний фонд

3) уряди країн Європейського співтовариства;

4) міжнародні корпорації.

132. Міжнародні портфельні інвестиції – це:

1) купівля за кордоном нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау);

2) вкладення капіталу в цінні папери зарубіжних компаній у розмірах, які не забезпечують контролю над ними;

3) вкладення капіталу в цінні папери зарубіжних компаній у розмірах, які забезпечують контроль над ними;

4) вкладення капіталу у створення дочірніх компаній за кордоном.

133. Міжнародні прямі інвестиції – це:

1) купівля за кордоном нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау);

2) вкладення капіталу в цінні папери зарубіжних компаній у розмірах, які не забезпечують контролю над ними;

3) позики МВФ для врівноваження платіжного балансу;

4) вкладення капіталу в цінні папери зарубіжних компаній у розмірах, які забезпечують контроль над ними.

134. Реінвестиції – це:

1) купівля за кордоном нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау);

2) повернення у країну капіталу, вкладеного у цінні папери зарубіжних компаній;

3) вкладення капіталу у створення дочірніх компаній за кордоном;

4) повторні, додаткові вкладення коштів за кордоном, отриманих там у вигляді доходів від інвестицій.

135. До міжнародних прямих інвестицій можна віднести:

1) переказ китайськими робітниками заробітної плати з України на батьківщину;

2) залучення українськими банками депозитів в іноземній валюті;

3) розміщення українським урядом облігацій державної позики на євроринках;

4) купівлю фірмою “LG” російського приватного підприємства.

136. Яка ознака характеризує транснаціональні корпорації:

1) обов’язкова монополізація певного сегменту світового товарного ринку;

2) корпорації, в яких іноземний інвестор володіє не менш, ніж 50% акцій;

3) незначний відсоток продажу продукції за межами країни-резидента;

4) фірми, які володіють підприємствами в кількох країнах світу.

137. Яка ознака не характеризує транснаціональні корпорації:

1) річний обсяг виробництва, як правило, перевищує 100 млн.дол.;

2) наявність філій в кількох країнах світу;

3) підприємства, що належать ТНК, дотримуються єдиної стратегії розвитку;

4) незначний відсоток продажу продукції за межами країни-резидента;

5) частка активів компанії за кордоном становить не менше 25 %.

138. Головними країнами-донорами капіталу в сучасному світі є:

1) країни Східної Європи;

2) країни “Великої сімки”;

3) країни СНД;

4) країни Південної Африки;

5) країни Латинської Америки.

139. Двома головним фінансовими центрами світу нині є:

1) Лондон, Париж;

2) Лондон, Цюріх;

3) Лондон, Нью-Йорк;

4) Нью-Сторк, Токіо;

5) Лондон, Гонконг.

140. Трьома головними фінансовими центрами Азії нині є:

1) Токіо, Ер-Ріяд, Сінгапур;

2) Гонконг, Сінгапур, Ер-Ріяд;

3) Токіо, Гонконг, Пекін;

4) Дубаї, Шанхай, Сінгапур;

5) Гонконг, Сінгапур, Токіо.

141. До правових інструментів міжнародної передачі технологій не належить:

1) патент;

2) ліцензія;

3) копірайт;

4) ноу-хау.

142. До форм міжнародної передання технологій не належить:

1) торгівля ноу-хау;

2) ліцензійна угода;

3) франчайзингова угода;

4) патентна угода;

5) факторингова угода.

143. До високотехнологічної продукції належить:

1) бензин з високим октановим числом;

2) металопрокат;

3) меблі;

4) комп’ютери.

144. Ліцензія – це:

1) виняткове право автора друкованого, аудіо- чи відеотвору на показ і відтворення своєї роботи;

2) дозвіл, який видає власник технології, захищеної чи незахищеної патентом, зацікавленій стороні на використання цієї технології упродовж певного часу за визначену плату;

3) символ певної організації (підприємства), який використовують для індивідуалізації виробника товару і його ніхто не може використовувати без офіційного дозволу власника;

4) документ, що видають винахіднику, який засвідчує його авторство і виняткове право на використання винаходу.

145. Патент – це:

1) виняткове право автора друкованого, аудіо- чи відеотвору на показ і відтворення своєї роботи;

2) дозвіл, який видає власник технології,захищеної чи незахищеної патентом, зацікавленій стороні на використання цієї технології упродовж певного часу за визначену плату;

3) символ певної організації (підприємства), який використовують для індивідуалізації виробника товару і його ніхто не може використовувати без офіційного дозволу власника;

4) документ,що видають винахіднику, який засвідчує його авторство і виняткове право на використання винаходу протягом певного строку.

146. Міжнародна ліцензійна угода – це:

1) міжнародна торгівельна операція, за якою власник патенту поступається правами на використання винаходу покупцеві;

2) міжнародна торгівельна операція, за якою власник винаходу дає іншій стороні дозвіл на його використання у певних межах;

3) передача технічного досвіду і секретів виробництва, необхідних для освоєння нової техніки і технологій, вдосконалення методів управління;

4) надання великою фірмою права малій фірмі здійснювати протягом певного періоду свою діяльність під її опікою, використовуючи її обладнання, торгову марку тощо.

147. Міжнародна патентна угода – це:

1) міжнародна торгівельна операція, за якою власник винаходу поступається правами на його використання покупцеві;

2) міжнародна торгівельна операція, за якою власник винаходу дає іншій стороні дозвіл на його використання у певних межах;

3) передача технічного досвіду і секретів виробництва, необхідних для освоєння нової техніки і технологій, вдосконалення методів управління;

4) надання великою фірмою права малій фірмі здійснювати протягом певного періоду свою діяльність під її опікою, використовуючи її обладнання, торгову марку тощо.

148. Ліцензіат – це:

1) особа, яка оформляє ліцензійну угоду;

2) власник технології, який продає її іншій особі;

3) особа, що купує технологію;

4) реєстратор ліцензійної угоди.

149. Ліцензіар – це:

1) особа, яка оформляє ліцензійну угоду;

2) власник технології, який продає її іншій особі;

3) особа, що купує технологію;

4) реєстратор ліцензійної угоди.

150. Ліцензія, яка залишає власнику право використовувати об’єкт угоди і передавати його третім особам, – це:

1) патентна ліцензія;

2) разова ліцензія;

3) проста ліцензія;

4) ексклюзивна ліцензія.

151. Міжнародна інжинірингова угода – це:

1) міжнародна торгівельна операція, за якою власник патенту поступається правами на використання винаходу покупцеві;

2) міжнародна торгівельна операція, за якою власник винаходу дає іншій стороні дозвіл на його використання у певних межах;

3) передача технічного досвіду і секретів виробництва, необхідних для освоєння нової техніки і технологій, вдосконалення методів управління тощо;

4) угода на інженерно-консультаційні послуги покупцю для реалізації технічного проекту.

152. Міжнародний франчайзинг – це:

1) міжнародна торгівельна операція, за якою власник патенту поступається правами на використання винаходу покупцеві;

2) міжнародна торгівельна операція, за якою власник винаходу дає іншій стороні дозвіл на його використання у певних межах;

3) передача технічного досвіду і секретів виробництва, необхідних для освоєння нової техніки і технологій, вдосконалення методів управління тощо;

4) надання великою фірмою права малій фірмі здійснювати протягом певного періоду свою діяльність під її опікою, використовуючи її обладнання, торгову марку тощо.

153. Ноу-хау – це:

1) міжнародна торгівельна операція, за якою власник патенту поступається правами на використання винаходу покупцеві;

2) міжнародна торгівельна операція, за якою власник винаходу дає іншій стороні дозвіл на його використання у певних межах;

3) технічний досвід і секрети виробництва, необхідні для освоєння нової техніки і технологій, вдосконалення методів управління тощо;

4) надання великою фірмою права малій фірмі здійснювати протягом певного періоду свою діяльність під її опікою, використовуючи її обладнання, торгову марку тощо.

154. Рееміграція робочої сили – це:

1) виїзд працездатного населення з країни за кордон;

2) в’їзд працездатного населення в країну з інших країн;

3) щоденні поїздки працездатного населення до місця роботи за кордон;

4) повернення емігрантів на батьківщину на постійне проживання.

155. “Відплив умів” – це:

1) виїзд працездатного населення з країни за кордон;

2) в’їзд працездатного населення в країну громадян з інших країн;

3) повернення емігрантів на батьківщину на постійне проживання;

4) переміщення працездатного населення через кордони національних економік із зміною місця постійного проживання або періодичним поверненням до нього;

5) усі відповіді неправильні.

156. До позитивних наслідків міжнародної трудової міграції для країн імміграції належать:

1) економія державних видатківна освіту, підвищення кваліфікації, соціальні програми;

2) підвищення конкурентоспроможності продукції за рахунок нижчої оплати праці іммігрантів;

3) стимулювання виробництва і зайнятості за рахунок додаткового попиту іноземних працівників;

4) усі відповіді правильні.

157. Урядам країн, що розвиваються, вигідно стимулювати еміграцію, тому що:

1) емігранти повертаються збагачені знаннями і капіталом;

2) емігранти зменшують рівень безробіття в країні;

3) емігранти переказують кошти на батьківщину і матеріально забезпечують свої родини;

4) усі відповіді правильні.

158. До неекономічних чинників міжнародної міграції населення належить:

1) диференціація вартості робочої сили в межах окремих країн;

2) стан національного ринку праці;

3) дискримінація за національними та расовими ознаками;

4) структурна перебудова економіки;

5) усі відповіді правильні.

159. Щоденні поїздки до місця роботи за кордон передбачає такий тип міграції населення як:

1) постійна;

2) тимчасова;

3) сезонна;

4) маятникова.

160. Чиста міграція показує:

1) різницю між потоками еміграції та імміграції;

2) суму потоків еміграції та імміграції;

3) кількість мешканців держави, що залишили країну та змінили її громадянство упродовж року;

4) кількість громадян країни, які прибули з інших держав та отримали її громадянство та (або) право на тимчасове місце проживання упродовж року.

161. Громадянин України Петренко, який залишив батьківщину та отримав дозвіл на постійне місце проживання в Канаді, є:

1) емігрантом — у Канаді та іммігрантом — в Україні;

2) іммігрантом — у Канаді та емігрантом — в Україні;

3) туристом;

4) емігрантом — в обох країнах;

5) особою без громадянства.

162. До традиційних центрів імміграції не належить:

1) Австрія, США, Канада;

2) Кувейт, Південно-Африканська Республіка, Росія;

3) Куба, Китай, В’єтнам;

4) країни Латинської Америки ( Венесуела, Аргентина).

5) Франція, Німечинна, Люксембург.

163. Непрямим інструментом еміграційної політики держави є:

1) запровадження еміграційних квот;

2) валютна та банківська політика заохочення валютних переказів з-за кордону;

3) лімітування видачі закордонних паспортів;

4) заборона на виїзд певних категорій працівників;

5) встановлення термінів обов’язкової роботи в країні після отримання освіти за державні кошти.

164. Прямим інструментом еміграційної політики держави є:

1) надання пільг за валютними переказами;

2) митна політика, що передбачає пільги для реемігрантів;

3) заборона на виїзд певних категорій працівників;

4) валютна та банківська політика, орієнтована на заохочення валютних переказів з-за кордону.

165. Повернення емігрантів на батьківщину – це:

1) імміграція;

2) міграція;

3) еміграція;

4) рееміграція.

166. Виїзд працездатних громадян із країни за кордон – це:

1) імміграція;

2) міграція;

3) трудова еміграція;

4) рееміграція.

167. В’їзд працездатного населення в країну з-за кордону – це:

1) імміграція;

2) міграція;

3) еміграція;

4) рееміграція.

168. Вільне переміщення робочої сили між країнами передбачене в межах інтегральних об’єднань:

1) ЄС;

2) НАФТА;

3) АСЕАН;

4) МЕРКОСУР;

5) СНД.

169. Питома вага працівників – мігрантів найвища у складі робочої сили в:

1) країнах Західної та Північної Європи;

2) США, Канаді та Австралії;

3) нафтодобувних країнах Близького Сходу;

4) країнах Латинської Америки.

170. Активне сальдо платіжного балансу збільшиться, якщо в країні:

1) знижуються реальні процентні ставки;

2) зростають темпи інфляції;

3) підвищуються темпи економічного зростання;

4) відбуваються усі названі процеси;