Завдання навчання
Продовжувати вдосконалювати вміння дітей згинати аркуш паперу навпіл, учетверо, у різних напрямках, згладжуючи згини. Учити складати щільний квадратний папір на шістнадцять маленьких квадратів, по діагоналі, чітко сполучаючи сторони й кути, складати коло по діаметрі й склеювати його в конус.
Учити працювати по готовій викрійці, по нескладному кресленню, використати ножиці для надрізів і вирізування по контурі. Наприклад, створюючи з паперових циліндрів шляхом з'єднання фігурки тварин, людей, діти вчаться передавати різні положення, створювати нескладні композиції.
Учити виготовляти виробу із сірникових коробок шляхом різних сполучень і з'єднань.
При виготовленні іграшок-саморобок з котушок, дроту в кольоровій обмотці, поролону, пінопласту й т.п. знайомити із властивостями цих матеріалів, учити використати їх відповідно до задуманої конструкції.
Продовжувати вчити вмінню доцільно використати природний матеріал (жолуді, трава, шишки, насіння клена й т.п.) при виготовленні різних виробів, опановувати навичками з'єднання частин за допомогою клеячи, сірників.
Удосконалювати вміння дітей планувати свою діяльність, працювати цілеспрямовано, проявляючи самостійність, ініціативу, вигадку.
Проходження програми
Перші заняття доцільно присвятити повторенню пройденого матеріалу - закріпленню вміння складати папір навпіл: скажемо, вихователь пропонує зробити альбом, записну книжку. Способи виготовлення згадують самі діти.
Новим способам конструювання, наприклад навчання розподілу квадратного аркуша паперу на 16 маленьких квадратів, приділяється кілька послідовних занять із поступовим ускладненням конструкцій виробів на кожному. Так, на першому занятті діти роблять кошичок із щільного паперу. Після обстеження готового зразка (виділяються частини, визначаються форма й призначення) вихователь показує й пояснює, як складають великий квадрат, як його надрізають, як складають отриману викрійку й склеюють, як приклеюють до кошичка ручку - діти догадуються самі. На другому занятті (виріб гаража) діти закріплюють це вміння й учаться складати квадрат по діагоналі. Спосіб розподілу квадратного аркуша паперу на 16 частин не показується. Пояснюючи, вихователь використає готовий квадрат, розділений і надрізаний із двох сторін.
Виготовляючи будиночок, діти застосовують уміння, отримані на попередніх заняттях, самі роблять викрійку й склеюють її. На початку заняття вихователь показує зразок, у процесі його обстеження допомагає дітям знайти спосіб виконання, знайомий по попередніх заняттях, установити послідовність роботи.
Спосіб виготовлення виробів з паперу можна повторити через якийсь час (наприклад, при виробі відкритої коробочки), але працюють діти вже самостійно.
Конструювати виробу з готових форм шляхом склеювання діти вчаться поступово. На першому занятті вихователь показує, як із сірникових коробок роблять автобус: як склеюють коробки між собою й обклеюють їхнім папером, як кріплять колеса й т.д. Діти, дотримуючись показу й поясненню, виконують завдання. На другому занятті (основне завдання якого показати: від розташування коробок по відношенню друг до друга залежить конфігурація конструкції) вихователь пропонує дітям згадати, як вони робили автобус, потім показує кілька зразків готових виробів меблів. Обстежуючи ці вироби, діти встановлюють, зі скількох коробок зроблена кожна, як вони склеєні між собою й т.д., і вибирають предмет, що вони будуть конструювати, підбираючи при цьому відповідний матеріал.
Уміння, отримані на двох попередніх заняттях, вихователь закріплює на занятті за задумом (з коробок, картону, паперу): діти самостійно визначають, що вони будуть робити, з якого матеріалу і як. Однак на наступних заняттях, тема яких - виготовити з коробок, картону й паперу виробу більше складної конструкції (вантажівка, санки, корабель), вихователь знову обговорює з дітьми весь процес.
Такі цикли занять сприяють формуванню в дітей узагальнених способів конструювання, які потім самостійно й творчо використаються в подальших виробах.
Перш ніж діти навчаться складати коло по діаметрі, склеювати конус і вирізати по контурі, вихователь навчає їх робити парашут, мотрійку в довгому платті, потім танцюючу мотрійку. При цьому завдання поступово ускладнюється: якщо раніше діти вирізали сарафан з готового півкола, те тепер повинні зробити його з кола. Цей процес пояснює вихователь, іншу частину роботи діти виконують самі. Наприкінці року діти застосовують свої знання при виробі в'єтнамських шапочок, які прикрашають аплікацією. На цих заняттях, обстежуючи зразок, діти виділяють не тільки частини виробів, їхнє призначення, але й загальні способи виготовлення.
Складати квадратні форми по діагоналі, чітко сполучаючи сторони й кути, діти вчаться на заняттях по виробі човників і іграшок-забав (зайчик, що ворушить вухами; пташка, метелик, що махають крильцями).
На заняттях діти вчаться також працювати по нескладному кресленню, по готовій викрійці, виготовляючи кубики-вкладиші, будиночки, шолом, учаться виготовляти різні фігурки із циліндрів, які вони потім поєднують у маленькі композиції: лисиця й заєць, хлопчик і собака, два ведмежата й ін. Так вони освоюють уміння з'єднувати циліндри в різноманітні конструкції, так розвиваються мислення, творчість, фантазія.
Навчаючи виготовляти виробу з інших матеріалів (поролон, пінопласт, пробки й т.п.), вихователі насамперед знайомить дітей із властивостями самого матеріалу, потім пропонує дітям поторкати його й розповісти про властивості: поролон - м'який, легкий, стискується й знову приймає свою первісну форму. З поролону діти роблять на вибір снігову бабу, неваляйку, зайчика, курчати й ін.
Пояснюючи послідовність виготовлення виробів, вихователь приділяє увагу показу способу з'єднання окремих частин і повертається до цього протягом усього заняття.
До новорічного свята діти вирізують ялинкові гірлянди: складають смужки паперу в гармошку й вирізують із її кілька однакових симетричних форм.
Заняття конструюванням з паперу, картону й інших матеріалів за задумом дають можливість дітям самостійно застосовувати на практиці отримані знання, розвивають творчість, фантазію.
Методи й прийоми навчання
Навчаючи дітей конструюванню з паперу й інших матеріалів, вихователь використає в основному поетапний показ виготовлення виробів, пояснення послідовності їхнього виконання, показ способів виготовлення, обстеження готового зразка, питання з метою залучення наявного в дітей досвіду й т.д.
Вибір методів і їхнє застосування в різних сполученнях на занятті залежать від завдань навчання й досвіду, яким опанували діти.
Якщо на занятті при виготовленні виробу використається новий спосіб дії, вихователь, по-перше, дає дітям для відтворення виріб простої конструкції, по-друге, докладно показує й пояснює як сам спосіб, так і послідовність її виконання. У міру того як діти опановують цим способом, вихователь відходить від докладного пояснення й показу й більше використає готовий зразок, обстеження й питання. Так, при виготовленні виробів із циліндрів вихователь не пояснює процес виробу самого циліндра, тому що прийом виготовлення цієї форми знаком. За допомогою питань («З яких частин зроблені ці іграшки?», «Як згорнути смугу в циліндр?») змушує дітей згадати хід роботи, пояснює послідовність з'єднання частин і показує способи передачі пози (наприклад, щоб собака сидів, її передні лабети приклеюють небагато похило).
На іншім занятті по виробі парашута вихователь після обстеження готового зразка пропонує згадати, як складають квадратний аркуш паперу навпіл (сполучають сторони й кути), як складають коло навпіл (одна половина кола повинна збігтися з іншої). Діти повинні розповісти, що треба зробити, щоб вийшов парашут. Якщо вони утрудняються у відповіді або відповідають неправильно, вихователь підказує або поправляє.
Щоб привернути увагу дітей до нових видів виробів, вихователь за кілька днів до заняття в куточку ручної праці організує невелику виставку зразків майбутньої роботи. Наприклад, створює маленькі композиції, що поєднують по двох фігурки із циліндрів — лисові й зайця, двох ведмежати, людини із собачкою й т.п.— або різні іграшки, зроблені з поролону: ведмежати, снігову бабу, курчати, зайчика.
Показуючи ці іграшки, вихователь звертає увагу дітей не тільки на подібність, але й на те, з яких частин вони складаються і як ці частини скріплені між собою й т.д.
Іноді вихователь використає у своїй роботі й індивідуальний показ якогось нового прийому, способу дії. Скажемо, після того, як діти навчаться робити кульки з поролону (поступово зрізуючи кути поролонового кубика), вихователь показує всім, як ці кульки з'єднуються між собою за допомогою дроту. Коли діти приступають до роботи, вихователь показує ще раз безпосередньо тому, хто зазнає труднощів. На заняттях вихователь насамперед говорить дітям, з якою метою й для чого вони будуть робити той або інший виріб, іграшку, і обов'язково використає виріб по призначенню (у грі, як подарунок малятам, близьким, як ялинкова прикраса й т.д.).
Заняття по конструюванню вихователь проводить, використовуючи різноманітні конструктивні матеріали у всіх квадратах, чергуючи між собою.