- •1. Антична колонізація Північного Причорномор’я.
- •2. Археологічна периодизація історії України.
- •3. Археологічна періодизація кам’яного віку. Періодизація кам'яної доби
- •4. Археологічна періодизація ранньозалізного віку.
- •7. Археологія як галузь історичної науки.
- •9. Військова справа у скіфів.
- •10.Вельбарська культура
- •11.Городоцько-здовбицька культура.
- •12. Господарство і матеріальна культура сарматів.
- •13. Господарство Скіфів
- •14. Господарство та житлобудівництво трипільських племен.
- •15. Дендрохронологічний метод в археології.
- •16. Етапи розвитку трипільської культури.
- •Середній етап
- •Пізній етап
- •17. Етнічний склад носіїв черняхівської культури.
- •18. Загальна характеристика античних міст Північного Причорномор’я.
- •20. Загальна характеристика Гальштацької культури
- •21.Загальна характеристика городищ
- •22. Загальна характеристика залізного віку. Освоєння заліза і значення цієї події
- •23.Загальна характеристика Латенського часу на тереторії України
- •24. Загальна характеристика мезоліту
- •Природне середовище
- •25.Загальна характеристика мідного віку. Загальна, характеристика мідного віку. Соціально-економічні зрушення за доби енеоліту в межах України.
- •26.Загальна характеристика могильників
- •27. Загальна характеристика неоліту на території України.
- •Природні передумови неолітичної революції
- •28.Загальна характеристика пізнього палеоліту.
- •Природне середовище прильодовиків'я
- •29.Загальна характеристика поселень.
- •30.Загальна характеристика раннього палеоліту.
- •31. Загальна характеристика ранньозалізного віку.
- •Освоєння заліза і значення цієї події
- •32.Загальна характеристика римського часу на території України.
- •33.Загальна характеристика селищ.
- •34.Загальна характеристика середнього палеоліту.
- •35. Загальна характеристика слов’янських ранньосередньовічних культур в Україні (VI-X ст. Н.Е.).
- •36. Загальна характеристика стоянок.
- •37.Загальна характеристика черняхівської культури.
- •42. Культура шнурової кераміки в Україні
- •43.Культурний шар: шляхи формування і методи дослідження.
- •44. Лужицька культура.
- •45.Мезоліт Прикарпаття і Волині.
- •46.Методи археологічних досліджень.
- •47. Населення буго-дністровської культури.
- •48. Населення зарубинецької культури.
- •49. Населення культури кулястих амфор.
- •50. Населення культури лійчастого посуду. Культура лійчастого посуду
- •Поселення
- •Господарство
- •Кераміка
- •Найбільші археологічні знахідки
- •51. Населення липицької культури.
- •52. Населення пшеворської культури.
- •53.«Неолітична революція» та її значення в археології.
- •Природні передумови неолітичної революції
- •54. Пам’ятки палеолітичної доби Закарпаття.
- •55. Пам’ятки палеоліту Криму та Північного Причорномор’я.
- •56. Пеньківська культура.
- •57.Племена кімерійців на території України.
- •58.Племена скіфів.
- •59.Племена чорноліської культури.
- •60. Польові археологічні дослідження, їх завдання і методи.
- •61.Поморська культура.
- •62. Поняття «археологічна культура».
- •63. Поняття «археологічна пам’ятка».
- •64. Порівняльно-типологічний метод.
- •65.Поховальний обряд сарматських племен.
- •66. Поховальний обряд скіфів.
- •67. Празька культура.
- •68.Радіовуглицевий метод в археології.
- •69.Райковецька культура. Райковецька культура
- •70. Розвиток техніки і господарства в добу мезоліту.
- •71.Сарматські племена на території України.
- •72.Стжижовська культура.
- •73.Стратиграфічний метод в археології.
- •74. Тшцінецько-комарівська культура.
- •75. Характерні особливості енеолітичної доби.
61.Поморська культура.
— археологічна культура 6—2 ст. до н. е. на тер. Польщі і суміжних з нею областей Білорусії та України. Для П. к. характерні неукріплені поселення з наземними житлами стовбової конструкції і напівземлянками, безкурганні могильники з трупоспаленнями переважно в глиняних посудинах — урнах. На урнах часто є зображення людського обличчя, урни стоять у кам'яних скринях (звідси ін. назви П. к.— культура лицьових урн, культура скриньових поховань). Осн. заняттями населення П. к. були землеробство і скотарство. Суспільний лад — родовий. Більшість дослідників вважає, що носіями П. к. були слов'яни.
62. Поняття «археологічна культура».
Археологічна культура- група споріднених пам’яток, які належать до одного відрізку часу і займають певну територію. Спорідненість пам’яток визначається за комплексами знахідок та іншими проявами матеріальної і духовної культури. Окремі культури називають за назвою місцевості, де було вперше відкрито й досліджено її пам’ятки (трипільська, черняхівська), за типом поховань (ямна, катакомбна, зрубна), за формою або орнаментом кераміки тощо.
Археологічна культура є етнографічною категорією, оскільки вона передбачає певну
групу її носіїв- плем’я, народність. Групи споріднених культур утворюють етнокультурні області. В окремі епохи термін "археологічна культура " може збігатися з хронологічним поняттям періоду, пори.
Говорить, наприклад, мустьєрська культура, або пора.
63. Поняття «археологічна пам’ятка».
Археологічна пам’ятка класифікують за місцями проживання стародавньої людини – стоянки, поселення, селища, городища, міста; за приналежністю до різних видів діяльності – шахти, копальні, майстерні, кузні, ливарні тощо.
64. Порівняльно-типологічний метод.
Суть його полягає у виділенні серед археологічних знахідок типів речей з власними лише їм ознаками. Є, наприклад, вістря стріли свідерського типу, скіфський меч-акінак, горщик києворуського
типу тощо. Типи речей часто ділять на підтипи та інші номенклатурні одиниці. Типи речей з різних археологічних об’єктів порівнюють між собою, встановлюють їх відмінність, схожість або тотожність. Порівнюють і цілі комплекси речей, власних тій чи іншій пам’ятці. Схожість речей пояснюється однаковим функціональним призначенням їх або генетичною спорідненістю населення, що виготовляло ці речі. Наявність спільних типів речей також свідчать про один і той самий час існування тих пам’яток, де їх виявлено. Отже, застосування типологічного методу дає можливість виділяти археологічні культури і датування їх.
Типологічний метод уперше найповніше застосував у своїх працях шведський археолог О. Монтеліус, який виділив так звані типологічні ряди розвитку окремих речей(кам’яних, металевих). У цих рядах він простежував шляхи розвитку форми речей і їх відносну хронологію.
Основним недоліком типологічного методу є, перш за все, акцентування уваги дослідника на окремих найвиразніших знахідках комплексів і недостатнє використання при узагальненнях масового матеріалу. Цю хибу методу можна усунути застосуванням статистичних способів опрацювання матеріалів.