32.Загальна характеристика римського часу на території України.

33.Загальна характеристика селищ.

34.Загальна характеристика середнього палеоліту.

Період середнього палеоліту датується 450/300-50/30 тис років тому. Його заключний етап (130/100-50/30 тис. років)часто називають мустьєрською епохою і пов'язаний він з поширенням неандертальців. На період середнього палеоліту припадають значні кліматичні зміни, викликані більш тривалими і суровими зледеніннями. Ще в середині ашельської пори в кліматі Європи сталися значні зміни – почалося похолодання. В науці його пов’язують з періодичними зледеніннями (гляціалами), що утворилися в північних шиторах: гюнцьким, міндельсьм, рісським і вюрмським. Між ними були так звані інтергляціали – періоди, коли клімат зазнав деякого пом’якшення. Льодовитий період тривав до кінця палеолітичної епохи. Мустьєрська пора припадає на кінець рісського зледіння і ріс-вюрмського інтергляціалу. Рісське (його ще називають дніпровським) зледеніння було найбільшим. Вважають, що льодовик у цей час спустився з півночі Європи далеко на південь і досяг широти сучасного Дніпропетровська. Рівень світового океану на кілька метрів був нижчий, ніж тепер, і материки з’єдналися між собою. На території Європи, аж до південних її районів, поряд з мамонтом і шерстим носорогом водилися такі види арктичної фауни, як північний олень, песець та інші.

За мустьєрського часу жили неандертальці – представники людини нового фізичного типу – кремезні, невисокого зросту (160 см) , з об’ємом мозку близько 1400 см .Вони мали дуже похилий лоб з великим надорбітальним валиком, нижню щелепу без підборідного виступу; лицева частина черепа значно виступала вперед.

У мустьєрську пору триває розвиток техніки обробки кременю та виготовлення знарядь праці. Поряд з ручними рубилами, що в цей час дещо зменшуються в розмірі (так звані біфаси), з’являються також гостроконечники і скребла. Гостроконечники були вістрями до списів, скребла використовувались як ножі. Якщо раніше крем’яні вироби (рубила) виготовлялися з природнього уламка кременю, то тепер для формування гостроконечників і скребел спочатку робилися спеціальна заготовка у вигляді відщепа або пластини. Ці заготівки сколювались із спеціально підготовлених ядрищ – нуклеусів. Найбільш поширеною формою мустьєрського нуклеуса був дископодібний, з якого сколювали широкі з великою ударною площадкою і відбивним бугорком відщепи. Пластини сколювали і з нуклеусів іншої форми: черепахоподібних, клиноподібних, торцевих тощо .Кожен такий нуклеус формувався для того, що зняти з нього одну велику і міцну пластину.

Наявність на відщепах і пластинах ударної площадки і відбитого бугорка, хвильовидність зламу – характерні ознаки штучного їх сколювання. Щоб перетворити відщеп або пластину в гостроконечник, скребло чи якесь інше знаряддя, поверхню заготовки ретушували, тобто сколювали з неї у потрібних місцях ударами відбійника чи натисками ретушера дрібні лусочки доти, доки не виникало готове знаряддя. Основним заняттям людей мустьєрської пори було полювання на великих тварин –мамонтів, носорогів, бізонів, північних оленів тощо. В культурному шарі Старосільської стоянки в Криму серед решток тварин, на яких полювали її мешканці, переважають кістки дикого осла. Винятковою є знахідка в культурних шарах стоянки Заскельна VI ( Колосовська) у Криму решток дельфінів, адже систематичне використання морських ресурсів розпочалося значно пізніше, вже в кінці пізнього палеоліту.

Холодний клімат кінця ашельської і мустьєрської пори змушував людей широко користуватися вогнем, який неандертальці вже, мабуть, уміли штучно добувати. В печері Крапіна в Хорватії біля вогнища пізнього ашелю - мустьє виявлено веретеноподібні палички з обпаленими кінцями. Вважають, що за допомогою цих знарядь тертям чи свердлінням тут добували вогонь. Оволодіння способами штучного добування вогню було дуже важливим кроком у розвитку культури людства.

У мустьєрську холодну пору починається інтенсивне заселення печер .Людині, очевидно, довелося витримати у зв’язку з цим нелегку боротьбу з попередніми мешканцями – печерними хижаками (гієною, ведмедем). Там, де не було придатним для життя печер, виникають штучні житла. Рештки одного з них досліджено на стоянці Молодове І на середньому Дністрі. Воно мало округлу форму, було обкладене навколо кістками мамонтів, мабуть, перекривалось шкурати диких тварин.

Мустьєрських стоянок і місцезнаходжень на території України виявлено і досліджено значно більше, ніж ашельських. Нині їх налічується близько 300.

На підставі вивчення знахідок з мустьєрних стоянок ( крем’яних знарядь праці) вчені вважають, що розселення на території сучасної України йшло з півдня і південного заходу в обхід Чорного моря – через Кавказ та Центральну Європу.

Про соціальну організацію суспільства раннього палеоліту відомо небагато. Основною соціальною одиницею тоді була дородова община з невпорядкованими шлюбними відносинами всередині самої общини (ендогамний шлюб). Община ґрунтувалася на кровно-родинних зв’язках, вона ж виступала і як єдиний господарський колектив, наприклад, при облавному полюванні.

Можна говорити про високу згуртованість колективів і взаємодопомогу, що існувала всередині цих колективів. У печері Шанідар (Ірак), наприклад, знайдено поховання дорослого чоловіка, в якого ще за життя була ампутована права рука вище ліктя, а на лицевій частині черепа виявлено сліди від важких ран, що зажили ще за життя. Ця людина, хоч і не була вже придатна до фізичної праці, проте жила в колективі довгий час.

В мустьєрську епоху з’являються перші поховання. Рештки кількох поховань неандертальської людини виявлені в Криму, у тому числі в печері Кіїк-Коба, та під навісом скелі Заскельна VI (Колосовська) поблизу м. Білогірськ. Покійників клали у скорченому стані, обкладали кістками тварин, що вказує на виникнення якихось початкових форм первісної релігії і вірувань.

Деякі дослідники вважають, що вже за мустьєрської епохи могли складатись і ранні форми образотворчого мистецтва. З неандертальськими стоянками пов’язані знахідки природних фарбників (вохра) та найдавніших прикрас, а також і ранні форми образотворчого мистецтва.