7 Діагностика окремих систем та вузлів автомобілів
Для засвоєння теоретичних положень попередніх розділів та поглиблення знань щодо практичного застосування методів діагностики в даному розділі будуть розглянуті конкретні методики діагностики окремих систем, їх елементів та вузлів. Необхідно зазначити, що для економії місця деякі методики діагностики будуть освітлюватися детальніше, а відносно інших методик розглядаються тільки основні їх цілі.
7.1 Діагностика нейтралізаторів
7.1.1 Загальні положення
Перед трикомпонентним каталітичним нейтралізатором стоїть завдання перетворення в безпечні речовини шкідливих складових ВГ — оксиду вуглецю (CO), оксидів азоту (NОx) і вуглеводнів (СН), що утворюються при згоранні робочої суміші. В результаті старіння або пошкодження нейтралізатора ефективність його роботи знижується. Тому необхідний контроль за ефективністю роботи каталітичного нейтралізатора.
Мірою ефективності дії каталітичного нейтралізатора є його здатність до накопичення кисню. На даний час для всіх типів шарів трикомпонентних каталітичних нейтралізаторів (несучий шар «Wash-Сoat» з оксидами цирконію в якості компонента, що накопичує кисень, і благородними металами в якості безпосереднього каталітичного матеріалу) була можлива демонстрація існуючої кореляції між здатністю накопичення кисню і ефективністю дії нейтралізатора.
Залежно від жорсткості вимог до зниження шкідливих речовин у ВГ використовуються один або декілька роздільних каталітичних нейтралізаторів, найчастіше розташованих під днищем кузова, поодинці або поєднанні з одним або декількома каталітичними нейтралізаторами попереднього очищення, встановленими поблизу двигуна. Первинне регулювання складу робочої суміші здійснюється за допомогою лямбда-зонда перед першим каталітичним нейтралізатором після двигуна. У сучасних конструкціях прийнято використовувати додаткові лямбда-зонди, розташовані за первинним та/або головним каталітичними нейтралізаторами, які служать, по-перше, як додаткова настройка основного лямбда-зонда (основних лямбда-зондів), а по-друге, використовуються для реалізації функцій системи ОВD. Основний принцип діагностики каталітичного нейтралізатора полягає в порівнянні сигналів від лямбда-зондів, встановлених до і після каталітичного нейтралізатора.
7.1.2 Діагностика первинного каталітичного нейтралізатора
В системах, в яких додатковий лямбда-зонд розташовується безпосередньо за первинним каталітичним нейтралізатором, цей нейтралізатор можна діагностувати окремо. Діагностика здійснюється таким чином:
- встановлена величина для замкнутої системи лямбда-керyвання модулюється з певною частотою і амплітудою (рис. 7.1). Зміни вмісту кисню у ВГ, що виникають в результаті цих коливань в процесі управління, демпфіруються в каталітичному нейтралізаторі за рахунок поглинання кисню в шарі, що накопичується, або його звільнення, тобто задній зонд посилає сигнал з дуже незначною амплітудою (рис. 7.2, верхня крива сигналу).
Рисунок 7.1 – Діагностика первинного каталітичного нейтралізатора
В протилежність цьому первинний каталітичний нейтралізатор, що втратив здібність до накопичення кисню в результаті пошкодження або старіння, генерує сигнал з великою амплітудою зміни напруги, оскільки в цьому випадку майже відсутнє демпфірування (рис. 7.2, нижня крива сигналу). На базі даних про амплітуду сигналу, шляхом фільтрації сигналу (у спеціальному процесі) можна розрахувати втрату здатності нейтралізатора до накопичення кисню і, отже, зробити висновок про ефективність його дії.
Рисунок 7.2 – Діагностика первинного каталітичного нейтралізатора