5 Заняття Тема: «Спілкування та управління конфліктами»

Мета: актуалізація уявлень учасників про важливі особистісні якості, що сприяють ефективному та безконфліктному спілкуванню, вдосконалювати комунікативні вміння педагогів.

Хід тренінгу

1.Вправа «Самопрезентація»

На демонстраційному стенді розміщене слово «ім’я». Як бачите воно розташоване вертикально, і кожна літера починає певну фразу, потрібно представитись за цим алгоритмом:

І – ім’я моє…

М – мої найкращі якості…

Я – я вважаю, що в спілкуванні важливо…

2.Вправа «Ланцюжок асоціацій»

Коли ми чуємо якусь інформацію, то кожен по різному її сприймає. І на будь-яку фразу або слово у нас можуть виникнути різні асоціації.

Спробуємо пограти у ланцюжок асоціацій. Я назву будь-яке слово, яке і буде першим словом у нашому «ланцюжку». (Спілкування, друзі, розмова, телефонний дзвінок, родина, любов)

3. Вправа «Розшифруй рису характеру»

Вправа, яку ми з вами виконаємо в колі, має на меті виявити ті риси характеру, які заважають нам бути гарними співрозмовниками. Вам пропонуються зачитати прислів’я та назвати рису характеру, про яку в ньому йдеться.

• В одне вухо входить, а в інше виходить (неуважність)

• Моя хата скраю, нічого не знаю (байдужість)

• Наговорив сім міхів горіхів, гречаної вовни, та всі неповні (брехливість)

• Бачить чуже під лісом, а не бачить свого під носом (заздрощі)

• Якби міг, то в ложці води втопив би (злість)

• Найшла коса на камінь: коса не втне, камінь не подасться (впертість)

• На словах милості просить, а сам за халявою ніж носить (підступність)

• Задер носа, й кочергою не дістанеш (пихатість, гордість)

• Заліз у чужу солому, та ще й шелестить (зухвалість)

Після того, як названі всі риси характеру, учасники «викидають» їх до кошика «непотрібних речей». Так звільняються від негативних рис, які можуть заважати спілкуванню.

4. Гра «Безлюдний острів» (додаток)

5. Притча «Усе залишає свій слід»

Жив колись один дуже запальний і невгамовний молодий парубок. Одного разу батько дав йому мішечок із цвяхами й наказав щоразу, коли той не стримає свого гніву, вбивати один цвях у стовп огорожі.

У перший день у стовпі було декілька десятків цвяхів. Наступного тижня хлопець навчився стримувати свій гнів, і щодня число забитих цвяхів почало зменшуватися. Юнак зрозумів, що легше контролювати свій гнів, ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав день, коли хлопець жодного разу не виявив гніву. Він розповів про це своєму батькові, і той сказав, що цього дня, коли синові вдасться стриматися, він може витягнути зі стовпа по одному цвяху.

Минав час, і настав день, коли він міг повідомити батькові про те, що у стовпі не залишилося жодного цвяха. Тоді батько взяв сина за руку і підвів до огорожі:

- Ти непогано впорався, але бачиш, скільки в стовпі дірок? Він вже ніколи не буде таким, як раніше. Коли говориш людині щось зле, у неї залишається такий же шрам на душі, як і ці діри на стовпі. І неважливо, скільки разів після цього ти вибачишся – шрам залишиться.

Додаток