10.4. Страхові тарифи.

Страхові платежі, які надходять за договорами страхування є основним джерелом доходів страхової організації. Вони повинні забезпечити виконання

зобов”язань перед страхувальниками в разі настання страхових випадків, компенсацію витрат на ведення страхової справи та отримання прибутку.

Страховий платіж(страховий внесок, страхова премія) – це плата за стра-

хування, яку страхувальник зобов”язаний внести страховику згідно з договором страхування. Величина страхового платежу залежить від встановленого

страхового тарифу, який є ставкою страхового платежу з одиниці страхової суми.

Страховий тариф складається з двох частин: нетто – частини і наванта- ження. Нетто – частина призначається для формування страхових резервів, які використовуються страховиком з метою забезпечення виплат страхових сум і страхового відшкодування. Навантаження забезпечує покриття витрат страховика, пов”язані із здійсненням страхування. У складі навантаження також передбачаються накопичення страховика - його прибуток.

Структура страхового тарифу формується з :

Брутто – ставка, до складу якої входять:

- нетто – частина,- це відрахування до страхових резервів;

- навантаження, - це витрати на ведення страхової справи + прибуток;

Страхові тарифи (нетто – частина) з видів страхування, інших, ніж страхування життя при добровільній формі страхування, обчислюються страховиком актуарно (згідно системи матиматичних і статистичних методів обчислення страхових тарифів) на підставі відповідної статистики настання

страхових випадків. Наявність достовірних статистичних даних є важливою умовою для розрахунку економічно обгрунтованих страхових тарифів.

Розрахунок нетто - частини страхового тарифу здійснюється на підстві показника збитковості страхової суми, який визначається як відношення суми страхових відшкодувань за відповідний період до загальної суми всіх застрахованих об”єктів.

Збитковість страхової суми можна визначити і іншим методом, як добуток окремих показників(частота страхових випадків, спустошливість одного страхового випадку, відношення ризиків):

- частота страхових випадків розраховується як відношення кількості страхових випадків до числа застрахованих об”єктів;

- спустошливість окремого страхового випадку – відношення кількості пошкоджених об”єктів до числа страхових випадків;

- відношення ризиків - відношення середнього страхового відшкодування за одним об”єктом до середньої страхової суми одного застрахованого об”єкта.

115. Для визначення можливого підвищення рівня збитковості страхової суми в окремі несприятливі роки нетто – частина збільшується на “ризикову надбавку”, яка розраховується на підстві статистичних даних.

Розрахування нетто – тарифів за договорами страхування життя (накопичувальне страхування) здійснюється з урахуванням статистичних законо- мірностей страхових ризиків протягом дії договору страхування та величини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів резервних фондів зі страхування життя.

Математичною моделлю страхових ризиків (випадкових процесів смертності, дожиття, непрацездатності та хвороби при переході застрахованих осіб з однієї вікової категорії в іншу) є регіональні таблиці дожиття та смертності і відповідні регіональні чи селективні (за статтю, станом здоров”я,

тривалості хвороби, професією, регіоном проживання тощо) статистичні таблиці, які формуються страховиками.

Зважаючи, що умови страхування життя передбачають страхові виплати в разі дожиття застрахованого до закінчення терміну дії договору або смерті застрахованого, повна нетто – ставка складається з нетто – ставки для виплати в разі дожиття та нетто – ставки для виплати в разі смерті.

Обчислення тарифу для здійснення змішаного страхування життя: до повної нетто – ставки включається нетто – ставка для виплати у разі настання нещасного випадку, яка розрахована на підставі збитковості страхової суми.

Розрахунок навантаження здійснюється виходячи із запланованих витрат на ведення страхової справи та очікуваних надходжень страхових платежів. Для цього необхідно визначити фактичні витрати на проведення страхування, використовуючи бухгалтерську та статистичну звітність. Розподіл зазначених витрат за видами страхування здійснюється пропорційно сумі надходжень страхових платежів із цих видів страхування. Навантаження встановлюється у відсотках до величини нетто – платежів.

Загальний страховий тариф є брутто – ставкою. Його визначають за формулою:

В = N : (100 –D) . 10

де В – брутто – ставка;

N - нетто - ставка;

D - питома вага навантаження у брутто – ставці.

Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін, якщо інше не передбачено актами чинного законодавства.

Зокрема, добровільне страхування майна громадян від знищення і пошкодження будівель стихійного лиха чи загибелі тварин внаслідок хвороби, нещасних випадків і стихійного лиха здійснюється за тарифами, затвердженими відповідними нормативно – правовими актами (у відсотках до страхової суми):

- будівлі в міській місцевості - 0,18 - 0,4 ; - будівлі в сільській місцевості –0,2 – 0,5;

- велика рогата худоба - 2 -5 ; - коні - 3 -7.

Обов”язкове страхування по страхових тарифах, затверджених постановою Кабміну України. Нормативно – правовими актами регулюється і структура тарифу. Встановлено, що норматив витрат на ведення страхової справи у сфері обов”язкового страхування не повинен перевищувати:

• з обов”язкового державного страхування - 6 % (відсотків) розміру тарифу;

• з інших видів обов”язкового страхування:

а) обов”язкового особистого страхування - 15% (відсотків);

116. б) обов”язкового страхування майна та відповідальності 20% (відсотків.

Питання для самоперевірки

1. Дайте визначення страхових тарифів і структури їх..

2. Який розмір нормативу витрат на ведення страхової справи у сфері обов”язкового страхування дозволяється у відношені до страхових тарифів ?

3. Як ведеться облік розрахунків із страхувальниками і страховими

посередниками?

4. Як ведеться аналітичний облік страхових платежів?

117.