8.3. Види договорів перестрахування

Ми з”ясували, що в основі перестрахування лежить договір, згідно з яким одна сторона (цедент) передає частково або повністю страховий ризик (або групу

98.

ризиків) іншій стороні – перестраховику, який в свою чергу бере на себе зобов”зання відшкодовувати цеденту відповідну частину страхового покриття.

За способом взаємозобов”язань цедента (страховика) та цесіонарія (перестраховика) договори перестрахування бувають:

- факультативними ;

- облігаторними;

- факультативно – облігаторними.

Факультативне перестрахування вважається найпростішим (добровільним видом страхування). Цей вид страхування широко використовується за умови великих ризиків. Договір факультативного перестрахування передає повну свободу страховику (цеденту) у вирішенні питання щодо передачі (повної чи часткової) певного виду ризику та умови цієї передачі. Перестраховик може прийняти цю пропозицію або відхилити її. Розмір перестрахувальних платежів за цим договором визначає ринок. За цим же видом договорів страховик повинен передати частину ризику до початку відповідальності за нього. Загальною закономірністю

факультативного перестрахування є великі затрати часу , який витрачається при підписані такого договора.

Облігаторне перестрахування використовується на довгостроковій основі. Воно передбачає передачу в перестрахування певної сукупності об”єктів , як правило, одного виду страхування, однорідних по страхових сумах, характеру об”єктів та ін. Облігаторне страхування обов”язкове для обох сторін: у відповідності з договором страховик зобов”язаний передавати (не може відмовиться), а перестраховик - зобов”язаний приймати ( не може відмовитись) на перестрахування всі ризики, які підпадають під дію договора. Цей вид страхування в відповідній мірі вигідний для страховика : якщо на його застраховані об”єкти розповсюджується дія облігаторного договора перестрахування, то вони гарантовано будуть захищені перестраховиком. З іншого боку, перестраховику вигідно те, що йому гарантований певний бізнес в любому випадку, якщо страховик підписав договір страхування.

Цей вид договору укладається на невизначений строк з правом його розірвання. Договір дуже вигідний для цедента, оскільки всі заздалегідь визначені ризики автоматично покриваються перестраховиком.

Облігаторне перестрахування дешевше від факультативного. Воно передбачає встановлення між цедентом та цесіонарієм стосунків повної взаємної довіри. Передача ризиків відбувається в рамках договору, який має ряд положень, практично ідентичних для всіх країн світу.

Якщо договір страхування укладено з умовою перестрахування, про це робиться застереження в перестраховому договорі.

В більшості випадків, договір договір перестрахування набирає сили 31 січня. Іншу дату може бути встановлено в разі створення страхової компанії або відкриття нової галузі протягом року.

Факультативно – облігаторні договори перестрахування - це договори “відкритого покриття”. За цією формою страховик (цедент) вільний у виборі (чи групи ризиків), які він хоче передати перестраховику, а також у визначенні їхнього розміру.

Перестраховик зобов”язується прийняти цедовані ризики за попердньо передбачених цедентом умовах.

99.

Перестрахові платежі за цим договором визначається на індивідуальній основі за згодою сторін або пропорційно страховим платежам, отриманим при підписанні первинного договору страхування.

Небезпека для цесіонарія за облігаторним та факультативно – облігаторним договорами полягає у тому, що децент може зроботи мішанину ризиків у страховому

портфелі і найнебезпечніші передати перестраховику. Тому ці договори повинні грунтуватися на абсолютній довірі сторін.

Коли ж участь перестраховика в кожному переданому йому покритті ризику визначається за заздалегідь обумовленим співвідношенням власної участі цедента, то таке перестрахування називається пропорційним. У практиці пропорційного страхування використовуються такі види договорів:

- ексцедентні;

- квотні ;

- квотно - ексцедентні.

Договір ексцедентного перестрахування грунтується на тому, що перестраховик бере на себе зобов”язання відповідати за полісами , які покривають суми, що перевищують ліміти власної участі страховика в покритті ризику. В дого-

ворі передбачається кількість лімітів , які можуть бути передані перестраховику. Максимум власної участі страховика в покритті ризику називається ексцедентом. Перевищення цього ліміту передається у перестрахування. Максимальна участь перестрахувальника у покритті ризику називається кратністю власної участі цедента.

Якщо, наприклад, власне утримання страховика (цедента) встановлено у розмірі 100 тис. грн. , а у договорі передбачено передачу на перестрахування не більше 10 лімітів, то 100 х 10 = 1000 тис. грн. Повна сума прийнятих ризиків дорівнює 1100 тис. грн.(1000 + 100).

Часто в договорі передбачаються різні ліміти, залежно від категорії ризику.

Квотний перестрахувальний договір передбачає передачу перестрахувальнику (цесіонарію) премії та збитків в однаковій пропорції в межах певного ліміту прийняття ризиків. Якщо власне утримання цедента становить, скажімо, 40%, то перестрахувальник отримує 60% премій, сплачених цеденту, і відшкодовує 60% його збитків.

Квотно - ексцедентний договір поєднує засоби двох уже названих видів договорів.

Портфель з такими договорами перестраховується квотно, а перевищення сум страхування ризиків понад встановлену квоту (ліміт) підлягає перестрахуванню на засадах ексцедентного договору.

При пропорційних договорах страхові інтереси цедента та цесіонарія збігаються. При непропорційних - цедент може домагатися певних результатів, а перестраховик - може зазнати збитків. В більшості випадків ці договори діють у

зв”язку з подіями, а не ризиками. Їхня мета - захист цедента : - від великих збитків; - від суміщення збитків; - від подій катастрофічного характеру ( ураган, землетрус, повінь та ін.).

Перестрахування відіграє важливу роль в страховій системі. В сучасній еконо- міці існують такі ризики, організувати захист від яких лише прямим страхуванням неможливо ( космічні , екологічні, великі промислові ризики та ін. ) . Про це свідчить не тільки досвід світового страхового ринку, а й сучасна вітчизнянна практика.

Здійснення перестрахування забезпечує високу якість надання страхових послуг, своєчасність і повноту відшкодування збитків. Воно сприяє підвищенню надійності

100..

страховика, а, отже, і довіри до нього з боку його клієнтів і зацікавленість їх в підтримці з ним ділових взаємовідносин.

Значні особливості мають операції перестрахування, здійснювані страхови-ками, які спеціалізуються на страхуванні життя.

Причини, які змушують страховиків, які проводять страхування життя, здійснювати перестрахування, слідуючі :

- очікування відхилення від розрахункових статистичних показників смертності населення;

- необхідність зменшення ефекту початкових витрат.

Згідно першої причини, то завжди існує ймовірність відхилення розрахункових статистичних показників смертності населення, від фактичних показ- ників. У зв”язку з територіальним розширенням страхування , збільшується така ймовірність.

Друга причина, яка підштовхує здійснювати перестрахування, це суттєві витрати, які здійснюються страховиками під час укладання договорів. Для довгострокових угод з періодичною сплатою внесків такі витрати можуть набагато

перевищувати перші внески. Перестрахування зменшує негативний вплив таких договорів на фінансовий стан страховика .

У процесі перестрахування життя використовується принцип фінансування, який передбачає використання майбутніх прибутків з метою запобігання збитковості на початку страхування. Для цього перестрахувальник відмовляється від частини майбутніх прибутків на користь перестраховика і отримує за це аванс у вигляді комісійної винагороди за перестрахування. У деяких країнах існує практика, коли аванс перестрахувальнику надається у вигляді позики, повернення якої здійснюється з майбутніх прибутків. У випадках , коли сума отриманого прибутку виявиться недостатньою для повернення позики, перестраховик отримає збитки. Така форма відрізняється від звичайної позики, яка повинна повертатися в будь – якому випадку.

Порядок укладання договорів перестрахування за межами України з перестра- ховиками – нерезидентами встановлюється законодавством.