7.2. Особисте страхування в економічній системі держави.

Страхування - це економічна категорія , яка входить в економічну систему держави . Страхування , як і фінансові відносини в цілому , зумовлено рухом грошових коштів у процесі розподілу і перерозподілу грошових доходів та нагромаджень усіх суб”єктів виробничої діяльності незалежно від форм власності і організаційно правових форм . А це означає, що в основі страхування лежить можливий рух грошової форми вартості .

Для характеристики ринкового змісту страхування в сучасних умовах можна привести такі його ознаки:

Страхування викликає грошові перерозподільчі відносини, причиною яких є наявність страхового ринку , можливість настання подій , які здатні викликати матеріальні або інші втрати .

В основі особистого страхування лежить замкнутий перерозподіл страхових платежів між учасниками особистого страхування через спеціальний страховий фонд . Але , очевидні і розбіжності між ними, тому що об”єктами страхових відносин в особистому страхуванні є працездатність, здоров”я, життя людей , тобто воно пов”язане з відтворенням робочої сили .

7.3. В чому полягає суть страхування життя

Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає

обов”язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку

дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.

Необхідно окремо підкреслити, що згідно ст. 38 Закону України “Про страхування”, страховики, які отримали ліцензію на страховання життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Отже страховик має право займатися або тільки страхуванням життя, або всіма іншими видами страхування. Це викликано тим, що страхування життя - це вид страхування, в якому передбачаються страхові випадки - смерть застрахованої особи, або його дожиття до визначеного віку. Людина або помре підчас дії договора страхуванн, або буде жить. Зрозуміло, що при таких умовах страховий випадок настане завжди і завжди страховик буде зобов”язаний платити відшкодування застрахованому.

Для такого страховика виникають питання : коли може настать страховий випадок “смерть” і яким повинний бути інвестиційний дохід компанії, щоб забезпечити виплату по страховому випадку “дожиття”.

87.

Це обумовлює принципово інший, ніж для ризикових видів страхування, підхід до формування і обліку резервів, визначення доходу і оподаткування.

Такий вид страхування більше нагадує банківський вклад . До речі, під гарантію страхування життя банки надають кредити фізичним особам.

Обсяг відповідальності по договорах страхування життя, згідно з діючим законодавством України, передбачають одноразову або розділену виплату страхової суми, якщо настане один з таких випадків: а) дожиття застрахованого до закінчення строку дію договору страхування; б) смерть застахованного від любої причини в період дії договору страхування (або рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою); в) досягнення застрахованим визначеного віку : пенсійного ( пенсійне страхування) або віку, передбаченого договором страхування (варіант “дожиття”).

Як видно із переліку страхових подій, страхові виплати по них повинні створювати повну страхову суму. Часткових виплат страхової суми договорами страхування життя не передбачається. Але в нашій країні і за кордоном розповсюджена практика об”єднання в одному страховому полісі двох видів страхового покриття: характерного для договорів страхування життя і характерного для договорів страхування від нещасних випадків. Отже

до обсягів відповідальності по довгострокових договорах страхування життя, крім дожиття і смерті, включаються також втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку ( травмування, гостре отруєння та ін. ). Такий комбінований поліс страхування життя передбачає, крім виплат повної страхової суми по факту дожиття чи смерті, виплату частини страхової суми в випадку тимчасової чи постійної втрати працездатності .

Саме комбіноване страхування життя (так зване “змішане страхування життя”) завжди користувалося великою популярністю серед населення, адже воно забезпечувало, з одного боку, страховий захист життя і здоров”я на любий випадок,

а з іншого боку - накопичення коштів за період дії договора з обов”язковою виплатою повної страхової суми застрахованому чи його спадкоємцям. Згідно з діючими вимогами вони повинні укладатися на строк не менше трьох років.

Різноманітність видів страхування в межах цієї підгрупи зв”язане з конкретною зацікавленістю страхувальника при укладанні договору. Інтерес страхувальника забезпечити майнові інтереси своєї сім”ї на випадок його смерті - сприяє укладанню договорів довічного страхування, якими передбачаються страхові виплати на користь сім”ї у вигляді допомоги на поховання.

Розповсюджені і договори страхування життя не самих страхувальників, а третіх осіб , які в таких договорах називаються застрахованими особами , наприклад, дітей (змішане страхування дітей, страхування до вступу до шлюбу). При укладанні договорів страхування життя (за винятком пенсійного страхування) страхувальниками можуть бути виключно фізичні особи. Страхування життя має також і ту особливість, що всі види страхування, які входять в цю підгрупу, здійснюються тільки в добро - вільній формі.

Всі інші види страхування, в тому числі і особистого, відносяться до так званого ризикового страхування. Страхування від нещасних випадків, медичне страхування і страхування на випадок хвороби - це також види особистого страхування. При укладанні договорів по цих видах страхування обов”язково необхідно називати застраховану особу. При укладанні договорів особового страхування за рахунок підприємств повинні бути також перераховані призвіща всіх застрахованих.

88. Страховиком може бути як фізична так і юридична особа (наприклад,підприєм- ство , яке страхує своїх працівників), а застрахованими - тільки фізичні особи.