6. 4. Страхування депозитів та кредитних ризиків.

Система депозитого страхування (СДС) - це формування системи захисту грошових вкладів, які покладені на депозитні рахунки у комерційних банках, якщо ці банки терплять банкрудство. В усіх країнах з розвиненою ринковою економікою, існує система депозитного страхування. На початковому рівні потреба в створенні системи депозитного страхування виникла в умовах кризисного стану економіки. Запровадження цієї системи важливе для вирішення широкого кола економічних і соціальних проблем.

Аналіз ситуації свідчить, що необхідність створення системи депозитного страхування в Україні також виникла в період глибокої економічної кризи.

Системою страхування депозитів вирішуються два основні завдання :

а) захистити, перш за все, дрібних вкладників від фінансових втрат на випадок банкрутства банку;

б) попередити масове вилучення вкладів, коли банк банкрутіє і перебуває у важкому фінансовому становищі.

Разом з тим, система депозитного страхування виконує ряд допоміжних завдань:

78. а) система депозитного страхування може надати допомогу банкам, які опинилися в тяжкому фінансовому становищі;

б) розмежовує відповідальність комерційних банків за рівень ризикованості операцій, які вони здійснюють, та відповідальнсть потенційного клієнта за вибір надійного банку.

Система депозитного страхування здійснюється в різних обсягах.

- За обсягом страхового захисту СДС може бути повна, обмежена і дискреційна.

- Коли ця система встанолюється на принципі повного страхового захисту депозитів в комерційних банках, тим самим вона підвищує довіру клієнтів до банків,

стимулює вкладення вільних грошових коштів на депозитні рахунки і стримує їх від прагнення вилучити вклади, коли виникає кризисна ситуація у банківській системі.

Недоліком цієї системи (повного захисту) є те, що вона надихає банки займатися високоризиковою діяльністю, а це може призвести до значних збитків збоку СДС.

- Якщо ж використовується обмежена відповідальність СДС, то нею передбачається повний захист дрібних вкладників, які не можуть знати всіх деталей вибору надійності банку, та обмежений захист великих вкладників, які повинні знати можливості банку, якому вони довіряють значні капітали.

-Дискреційна відповідальність СДС може розглядатися як обмежена. Перевагою цієї системи є гнучкість реагування на зміни єкономічної ситуації, а недоліком -

примусовість страхової відповідальності, що в окремих випадках порушує інтереси окремих банків.

За характером вимог до участі комерційних банків у СДС ця система може бути : обов”язкова (всі комерційні банки повинні бути учасниками СДС), добровільна ( за бажанням банків) та змішана (в США держава зобов”язує всі банки, які входять до Федеральної Резервної Системи (ФРС) бути учасниками СДС, а для тих, які ни є членами (ФРС), встановлює певні вимоги, дотримання яких є обов”язковою умовою для членства в СДС).

- Обов”язкова СДС вигідна тим, що охоплюючи всі банки, забезпечує однакові гарантії клієнтам усіх банків. А слабка відповідальність клієнта за вибір надійного банка, є її недоліком.

- Добровільна СДС приваблива своєю демократичністю. Вона грунтується на договорі ( а не на законі) і дає змогу уникати суперечок між державою та банками. Недоліком її є позбавлення частини клієнтів надійного захисту через СДС.

- Змішана система має перед двома попередніми переваги в тому, що вона прагне попередити ситуації, якщо банки, які ефективно функціонують, сплачували б страхові внески, які використовувалися б на відшкодування витрат банків, управління котрими здійснювалось недостатньо ефективно. Недолік у неї такий же, як і в попередньої системи.

За принципом визначення ставки платежів до СДС ця система може грунтуватися на фіксованій чи диференційованій ставках.

- Диференційована ставка може визначатися двома чинниками :

- фінансовим станом та ступенем ризиковості операцій;

- поточною величиною фонду СДС та обсягами необхідних виплат.

- При фіксованій ставці платежі до СДС прив”язуються, як правило, до обсягу депозитів, які підлягають страхуванню. Вона вигідна своєю простотою, а вразлива тим, що банки з різним рівнем ризику здійснюваних ними операцій вносять однакові платежі.

Якщо ставка платежу основується на диференціації платежів за фінансовим станом та ризиковістю, то вона визначається для кожного банку окремо залежно від рівня фінансового стану ліквідності та ризиковості. Перевагою такого варіанта є справедливий підхід до формування фондів СДС. Організація, яка більше ризикує -

79.

більше платить, бо має більше шансів потрапити в страхову ситуацію. Недоліком є труднощі з оцінкою СДС рівня ризиковості банківської діяльності та контролем за його зміною.

- При грунтувані диференціації страхових платежів, в основі якої лежить величина фонду СДС та обсяги виплат із нього, приваблива для самої СДС тим, що дає їм можливість уникнути значних збитків, а для страхувальників - тим, що не викликає у них надмірних апетитів вирішувати свої проблеми за рахунок СДС.

По обсягу страхового захисту СДС може бути: повна, обмежена і дискреційна.

Коли система депозитного страхування СДС будується на принципах повного страхового захисту депозитів комерційних банків, а це підвищує довіру клієнтів до банків, сприяє вкладенню тимчасово вільних грошових коштів фізичних осіб на депозитні рахунки та стримує їх масове вилучення в період кризових ситуацій у банківській системі.

Обмежена відповідальність СДС передбачає повний захист дрібних вкладників, які не можуть знати всіх тонкощів вибору надійного банку, та обмежений захист великих вкладників, які виходячи з свого становища повинні

нести відповідальність за вибір банку, якому вони довіряють свої капітали. В цьому перевага даної системи захисту, а недоліком її є те, що в умовах високого рівня інфляції важко визначити мінімальний рівень повного покриття.

Дискреційна відповідальність СДС може розглядатися як обмежена, але в кризові періоди банківської системи база страхової відповідальності СДС розширюється, а в період їх стабілізації - звужується. Перевагою цієї системи є

гнучкість реагування на зміни економічної ситуації, а недоліком - примусовість страхової відповідальності, що порушує інтереси окремих банків.

За мірою участі держави у фінансовому забезпеченні страхових виплат СДС може створюватись як відкрита кредитна лінія центрального банку ( у нас НБУ) не тільки на основі державних гарантій, але й тоді, коли таких гарантій немає.

В першому варіанті передбачається наявність відкритої ЦБ кредитної лінії на користь СДС, якою вона може скористатися, при умові, що власних поточних коштів

не вистачає для виконання її функцій. Система страхування депозитів, яка створена на використанні державних гарантій, приваблива як для банків, так і для СДС, тому що вона гарантує платоспроможність СДС без додаткового залучення банківських коштів до фонду, або без додаткового обмеження відповідальності його перед страхувальниками. Безумовно, це в інтересах банків - членів СДС. Недоліком є те, що держава покриває збитки, пов”язані з недоліками в діяльності банків чи організації, яка займається страхуванням депозитів, а це не стимулює їх дбати про ефективність власної діяльності.

Досвід країн, які досить тривалий час користувалися СДС, показує, що не може бути одного варіанту системи, прийнятої й однаково ефективної на довго.

Для України страхування депозитів - справа нова, але вже те, що формування її розпочалося, - факт безумовно позитивний. Значення цієї діяльності для економіки

важко переоцінити. Країна, яка не може подолати кризу неплатежів, не має механізму захисту тимчасово вільних грошових коштів населення, які воно довіряє банкам. За діючим в Україні законодавством у разі банкрутства банку в першу чергу покриваються борги перед бюджетом, в другу - перед юридичними особами і в останню перед фізичними особами. А тим, хто останній, коштів для розрахунків не вистачає.

Щоб захистити інтереси фізичних осіб - депозиторів комерційних банків, які поверхово обізнані з тонкощами банківської справи, в Україні введене обов”язкове

80.

страхування депозитів фізичних осіб, яке передбачене постановою НБУ від 28. 05. 96 р. № 125 “Про тимчасовий порядок формування комерційними банками фонду страхування вкладів фізичних осіб”.

Структурою, яка покликана здійснювати цей вид страхування в Україні, є Міжбанківський фонд обов”язкового страхування вкладів фізичних осіб.

Про впровадження страхового захисту депозиторів - фізичних осіб варто згадати тому, що він викликає певний інтерес з двох причин. По - перше, дуже важлива логіка

процесу формування механізму страхування депозитів. По –друге, навіть негативний досвід цінний для тих країн, які ще не мають СДС.

Для формування страхового фонду передбачався такий механізм. По – перше, всі комерційні банки повинні бути учасниками страхування депозитів фізичних осіб. По – друге, банки повинні були сплатити перший внесок у розмірі 1% статутного фонду банку станом на 1. 02. 96 р. У разі порушення цієї вимоги НБУ мав застосовувати санкції у вигляді підвищення норми обов”язкових резервів. Після першого внеску банки мають робити щоквартальні відрахування в розмірі 0,5% залишків депозитних вкладів фізичних осіб. При нагромадженні такої суми страхових

внесків, яка гарантуватиме відшкодування розміру вкладів, перерахування страхових внесків до страхового фонду припиняється і відновлюється тільки у разі зростання розміру залишків вкладів.

У випадку банкрутства банку, фізичним особам, які мали депозитні рахунки у ньому, сплачується вішкодування у розмірах фактичних залишків вкладів на дату

оголошення банку банкрутом або прийняття рішення про ліквідацію його.Коли на депозитному рахунку фізичної особи сума залишку не первищує в еквіваленті 300 ЕКЮ,

відшкодування здійснюється в розмірі 100%, якщо ж сума залишку становить в еквіваленті 300 – 500 ЕКЮ - у розмірі 80%. Повернення вкладів здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування відповідних сум на рахунок вкладника у комерційний банк України, вказаний ним у заяві.

На відшкодування мають право усі фізичні особи, які мають ощадні вклади, депозити, ощадні сертифікати до запитання, строкові та інші вклади як у

національній, так і в іноземній валютах. Валютні вклади відшкодовуватимуться в національній валюті за курсом НБУ.

Але реалізацію цієї постанови НБУ було призупинено в зв”язку з необхідністю врегулювання багатьох проблем, які виникли у зв”язку з запровадженням обов”язкового страхування депозитів:

** відрахування до страхового фонду має бути віднесено до витрат комерційних банків і не оподатковуватися, але це суперечило б чинному податковому законодавству;

** відрахування банками коштів у страховий Міжбанківський фонд погіршували рівень ліквідності банків;

** розраховуючи рівень нарахування клієнтам по вкладах, банки не брали до уваги витрат, пов”язаних із формуванням цього фонду.

. В постанові правління НБУ № 125 пропонується механізм страхування депозитів згідно з яким фонд страхування створюється комерційними банками за рахунок купівлі ними державних цінних паперів та передачі їх на зберігання до НБУ.

Якщо банки ліквідуються, то НБУ розблоковує державні цінні папери, а кошти від їх реалізації передаються в розпорядження ліквідаційної комісії. Вона здійснює відшкодування фізичним особам, які мають депозитні рахунки в банку, який підлягає ліквідації, у безготівковій формі на рахунок банку або готівкою. Передбачається, що фонд страхування депозитів фізичних осіб стане надійним гарантом для вкладників

81.

по відшкодуванню їхніх грошових коштів у випадку ліквідації або банкрутства банків.

Накопичені КБ грошові кошти використовуються для надання кредиту підприємствам і установам.

Отже страхування депозитів в Україні пробиває дорогу до існування, яка не легка , але все більше і більше признається клієнтами. .

Страхування кредитних ризиків спрямоване на зменшення або усунення їх. Цей вид страхування поширюється лише на споживчий кредит, який надається на придбання товарів довгострокового користування.

Надаючи споживчий кредит, продавець позбавлений можливості засвідчитись в платоспроможності покупця. З великої кількості проданих в кредит товарів, деякі з них не будуть оплачені, а це і є страховий ризик. Коли ж мова йде про страхування банківських кредитів , то банки перевіряють ступінь надійності і платоспроможності позичальника перед прийняттям рішення про надання кредиту, а також видають кредит під заставу. Крім того винагородою банку за ризик, який він бере на себе надаючи кредит, є прибуток (у вигляді відсотків) отриманий від позичальника за користування кредитом.

Але викладене не означає, що в банківській діяльності по кредитуванню немає страхових ризиків. А тому, у процесі кредитування застосовують слідуючі способи страхового захисту :

* страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту банку;

* страхування споживчого кредиту;

* страхування комерційного кредиту (страхування векселів);

* страхування невчасної сплати позичальником відсотків за кредит;

* страхування депозитів юридичних осіб;

* страхування депозитів фізичних осіб;

* страхування ризику неповернення кредиту.

При страхуванні відповідальності позичальника за несвоєчасне і не повне погашення кредиту, страхувальником виступають підприємства, установи та організації, які отримали кредит, а страховиком - страхова компанія.

Об”єктом страхування - є відповідальність позичальника перед банком, який надав кредит, за вчасне і повне погашення кредиту та сплати (відсотків) за користування ним.

Страхувальник подає заяву в двох примірниках, копію кредитного договору, довідку про погашення кредиту.Страховик розраховує страхові платежі, які повинний сплатити страхувальник одноразово. Днем сплати вважається день списання коштів з рахунка страхувальника.

Відповідальність страховика настає при неповерненні боржником банку – кредитору суми боргу впродовж трьох днів після настання строку платежу, передбаченого договором.

Відповідальність страховика коливається у межах 50 – 90%. Страхова сума встановлюється пропорційно частці відповідальності страховика, передбаченої в договорі, до суми заборгованості.

У розвинених країнах світу страхування кредитних ризиків передбачає, як обов”язкову умову, так зване супутне страхування. Зміст його полягає в тому, що позичальник кредиту або покупець товару в кредит на строк надання кредиту страхує життя, працездатність, дожиття до закінчення строку договору. Даний вид страхування застосовується і при заставі майна.Це означає, що на строк дії кредиту страхується позичальник. При укладанні страхових договорів з цих видів страхування враховують платоспроможність позичальника.

82. Під кредитоспроможністю розуміють наявність у суб”єкта господарювання умов, необхідних для отримання кредиту, та здатності повернути отриманий кредит у строк. Розраховуючи висновок про кредитоспроможність позичальника приймають до уваги: поточний фінансовий стан, здатність мобілізувати необхідні суми грошових

коштів з різних джерел, рівень ліквідності, своєчасність його розрахунків за раніше отримані кредити.

Вивчивши надані висновки, банк, приймаючи рішення про надання кредиту, визначає ступінь ризику, який він готовий взяти на себе, та розмір кредиту, який можна надати.