5.3 . Добровільне страхування домашнього майна громадян

В особистій власності громадян добровыльному страхуванню підлягає таке майно: житлові будинки ( чи окремі складові їх), дачні споруди, господарські будівлі, гаражі, приміщення для тварин, парники, а також меблі, одяг, інші предмети довгострокового користування.

Добровільному страхуванню підлягають також тварини, які належать громадянам на правах особистої власності. До них відносяться: велика рогата худоба віком від 6 місяців, коні віком від 1 року.

Страхова компанія бере на страхування майно громадян за місцем постійного проживання страхувальника.

Договір страхування укладається терміном на один рік з обов”язковим оглядом тварин, що беруться на страхування. Договір страхування набирає законної сили в таких випадках:

- по-перше, при виплаті страхового платежу готівкою на наступний день після сплати разового внеску;

- по-друге, при застосуванні безготівкового перерахування, якщо страхувальник працює., то після дня виплати зарплати і перерахування коштів страховій організації.

Страховими подіями , з настанням яких страхувальник зобов”язується виплачувати страхове відшкодування, є знищення або пошкодження домашнього майна внаслідок :

- стихійного лиха ( бурі, зливи, граду, паводку);

- вибуху, пожежі , удару блискавки;

- аварії системи водопостачання, каналізації, опалення;

- пограбування та крадіжки.

Згідно з умовами страхування за загальним тарифом страхуються наявні у даному господарстві предмети домашнього майна, крім тих, які страхуються за

спеціальним тарифом. Добровільне страхування може застосовуватись і до дворового майна, куди входять: предмети домашньої обстановки, особистого вжитку, сільськогосподарська продукція; будівельні матеріали та паливо, садово – огородній та інший інвентар; вівці й кози - у віці від 6 –ти місяців; свині - у віці від 4 – х місяців; сім”ї бджіл у вуликах; багатгрічні садові дерева у плодоносному віці.

За спеціальним коефіцієнтом до страхування приймаються:

- вироби з коштовних металів, коштовне та напівкоштовне каміння;

- унікальні та антикварні предмети, колекції, картини, предмети релігійного культу, якщо страхувальник має документи відповідних експертів про оцінку їхньої вартості.

- телефакси, факси, ксерокси, комп”ютери, відеокасети та інші предмети оргтехніки.

Обов”язковою умовою цього виду страхування є те , що майно страхується тільки при страхуванні будівлі.

Щоб вірно визначити страхову суму, величини платежів та страхового відшкодування, необхідно правильно оцінити застраховане майно в домашній власності. Страхова сума визначається страховиком, узгоджується із страхувальником

59.

з урахуванням кон”юнктури ринку. Майно може бути застраховане за відновною вартістю, яка визначається:

- для житлових будівель - за вартістю будівництва з урахуванням зносу та технічного стану;

- для одягу, предметів довгострокового користування (холодильників, пральних машин, кухонних комбайнів), меблів - по сумі, яка необхідна для придбання предмета, аналогічного знищеному або пошкодженому.

Страхова сума кожного із застрахованих предметів має бути не меншою його дійсної вартості на момент укладання договору страхування.

Визначення розмірів збитку, спричиненого настанням стихійних лих, пожеж, аварій, нещасних випадків та відшкодування його потерпілим є найбільш складною і відповідальною роботою у діяльності страхових організацій. Це особливо стосується майнового страхування.

Страхова оцінка пошкодженого або загиблого майна, а також витрат на його рятування залежить від умов страхування та норми страхового відшкодування. Страхувальник зобов”язаний про кожний випадок, що викликав загибель або пошкодження застрахованого майна, не пізніше доби, повідомити страховику. На основі одержаного повідомлення страховик складає страховий акт, в якому встановлюється факт, причини та наслідки настання страхового випадку, визначаються розміри збитку та страхового відшкодування.

Величина збитків визначається :

- у разі пошкодження предмета – експертом страховика як різниця між ринковою ціною і вартістю цього предмета з урахуванням знецінення в результаті страхового випадку;

- у разі знищення або викрадення предмета - за його ринковою ціною, яка визначається страхувальником на момент укладання договору і погоджується із страховиком;

- витрати, пов”язані з рятуванням майна та обмеженням його пошкодження і знищення, відшкодовуються страховиком страхувальнику.

Страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право вимагати компенсації від особи, винної за спричинені збитки.

Якщо, страхувальнику повернуто украдену річ, він зобов”язаний повернути страховику отримане страхове відшкодування за винятком витрат на ремонт або

доведення до ладу поверненого предмета. В такому випадку, страхова сума за діючим договором зменшується на вилучену суму витрат ремонту та відновлення робочого стану.

Коли ж страхувальник отримав від особи, винної за спричинені збитки, повне їх відшкодування , він втрачає право на отримання страхового відшкодування від страховика, якщо ж часткове - то страховик виплачує належну частину страхового відшкодування за вилученням частини, отриманої від винуватця спричинених збитків.

За страхувальником (на випадок конфлікту) протягом трьох років зберігається право позову до суду .