4.2. Зовнішнє середовище та внутрішня система страхового ринку

Зовнішне середовище страхового ринку - це система факторів, які оточують внутрішню систему ринку і впливають на неї. Воно складається з елементів, якими

страховик може управлять, і з тих, на які він впливати не може, але повинний враховувати їх наявність у своїй діяльності.

До складових, на які страховик може впливати, відносяться :

- інфраструктура страхового ринку (правове і нормативне забезпечення, інформаційна та аудиторська мережа, наукове обслуговування, кадри, система організації професійної освіти, професійна етика і мова).

- ринковий попит.

- конкуренція.

- ноу – хау страхових послуг.

До складових, на які страховик впливати не може, відносяться:

- чисельність населення, його вікова та статева структура.

- сезонна міграція.

- купівельна спроможність населення.

До внутрішньої структури страхового ринку відносяться :

- система організації продажів страхових полісів та формування попиту на страхові послуги.

- страхові послуги по конкретних видах договорів страхування.

- гнучка система тарифів (ціни, пільги, пеня, штрафи, націнки, знижки тощо).

- власна інфраструктура страховика ( агенства, контори, філіали, представництва, канали комерційного зв”язку).

- матеріальні та фінансові ресурси, що визначають становище страховика..

- людські ресурси страхової компанії.

- фінансове становище страхової компанії та довіра до неї з боку фінансових

інститутів.

- ліквідність страхового фонду.

Окремі елементи страхового ринку виглядають так:

Страхові продукти - це специфічні послуги, що пропонуються на страховому ринку. У страховому тарифі відображається їхня ціна. Вона формується на основі порівняння попиту і пропозиції.

Нижній рівень ціни визначається умовами рівноваги між надходженнями платежів до страхового фонду та виплатою страхового відшкодування і страхових сум.

Верхній рівень ціни - потребами страховика.

Ціна послуги окремого страховика залежить від величини і складу його страхового портфеля, обсягів інвестиційної діяльності, величини управлінських витрат та прибутку на який він розраховував. Якщо ціна його страхової послуги буде надмірно

високою, страховик може опинитися у невигідному становищі порівняно із своїм конкурентом і втратити клієнтів (замовників).

Замовлення страхових послуг оформляється страховим договором, а підтвердженням цього акту є страхове свідоцтво (поліс), виданий покупцеві (страхувальнику) продавцем (страховиком).

Асортиментом послуг страхового ринку є перелік видів страхування.

Існує слідуюча система організації продажу страхових полісів:

- безпосередньо у регіональних структурах та агентствах страхових компаній.

- через страхових агентів..

- через альтернативну мережу розповсюдження.

- комбіновані форми.

48. Так в Англії більше половини контрактів із клієнтами укладається через телефонну мережу, в Німеччині понад 80% контрактів укладаються службовцями

філіалів та представництв, 13% - маклерами та посередниками, а безпосередньо страховиками – тільки 2%. В Італії та Франції 50% страхових полісів розповсюджують банки.

Власна внутрішня структура страховиої компанії складається з таких складових :

Представництва - це підрозділи страхової компанії, які не мають статусу самостійної юридичної особи і займаються, як правило, збиранням інформації, рекламою, репрезентаціями, пошуком клієнтів, але не здійснюють комерційної діяльності;

Агентства - підрозділи, які мають право виконувати всі функції представництва, а також здійснювати операції з укладанням та обслуговуванням договорів.

Філіали - (відділення) страхової компанії – підрозділи, які також не мають права юридичної особи і здійснюють свою діяльність, керуючись законодавством, нормативними актами, статутом та рішеннями загальних зборів акціонерів ВАТ, ради директорів та президента компанії. Результати роботи філіалу (відділення) відображаю-

ться у зведеному балансі страхової компанії. Управління системою страхування здійснюються страховиком.

Основні елементи внутрішньої структури страхового ринку взаємопов”язані. Впливаючи на один із них викликаєш дію в інших. А це свідчить про те, що управлінсько-

му складу страхової компанії важливо враховувати взаємодію цих елементів і узгоджувати їх із зовнішнім середовищем.

Виходячи з викладеного, страховий ринок – це відкрита система, здатна до розширення та звуження, залежна як від активності кожного страховика, так і від загальної економічної ситуації в країні..