4.1. Структура страхового ринку

Створення страхового ринку України - це процес, який має багато загального з відповідними процесами в інших бувших соціалістичних країнах, але в той же час нашій країні притаманні деякі специфічні риси. Аналізуючи стан і можливі шляхи розвитку страхового ринку нашої держави, необхідно брати до уваги передісторію його існування як частини загальносоюзної державної страхової монополії, яка обслуговувала єдиний державний народногосподарський комплекс. І так склалося, що розвиток страхових ринків нових незалежних держав здійснювався нерівномірно і різновекторно, що викликало до життя необхідність пошуків консолідованого центру тяжіння в розвитку ринкових відносин страхування. В силу географічних та інших причин, таким центром, об”єктивно стали країни Європейського Союзу (ЄС), які на початок 90 –х років створили єдиний більш-менш

гармонізований страховий ринок, механізм функціонування якого відповідав міжнаціональному характеру страхових послуг. Виходячи з приведених причин, розвиток страхового ринку нашої країни, був зорієнтований на досвід європейських страхових традицій в цілому, та зокрема, в організації і регулюванні страхової діяльності. Як відомо, після введення ( в 1988 р.) в СРСР окремих елементів ринкової економіки , почали створюватись перші структури недержавних форм власності, і хоча їхня питома вага в загальноекономічному плані була невеличкою, саме тоді почалось накопичення початкового досвіду страхової роботи в

ринкових умовах і під страховий захист бралися нетрадиційні для Держстраху ризики. З самого початку формування страхового ринку, потенційні страхувальники, все більше уваги приділяли видам страхових послуг, які пропонувались страховиками в західних країнах. Це стислі строки виплати страхових відшкодувань, максимальне врахування інтересів клієнтів,

матеріальне заохочення працівників страхових компаній. Саме це викликало розширення асортименту страхових послуг, почалося впровадження перестрахування, як різновиду страхової діяльності і створення страхового ринку.

Страховий ринок – це система економічних відносин, що виникає між страхувальниками, страховиками й перестрахувальниками в окремій країні, групі країн та в міжнародному масштабі з надання страхових послуг. Залежно від фінансових можливостей страхових компаній щодо взяття на страхування і перестрахування великих і небезпечних ризиків розрізняють місткість страхового ринку.Страховий ринок є сегментом фінансового ринку, в якому об”єктом куплі – продажу виступає страховий захист, формуються попит і пропозиція на нього. Основною функцією страхового ринку вважається акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту страхувальників (замовників).

У структурі страхового ринку виділяються :- ринок страховика; і - ринок страхувальника.

Створення страхового ринку викликається наявністю необхідності у страхових послугах та наявністю страхових компаній(страховиків), які можуть їх задовольнити. В складі страхового ринку, розрізняють: галузеву, інституціональну, організаційну та територіальну структури.

В галузевому розрізі існують ринки особистого і майнового страхування. Кожна з приведених ланок має свою структуру. . - Інституціональна структура базується на розмежуванні приватної, колективної, або змішаної форм власності, на якій створюється страхова компанія. Вона може бути в формі акціонерних, корпоративних, взаємних чи державних страхових компаній.

У Територіальному аспекті виділяються місцевий(регіональний), національний(внутрішній) та світовий (зовнішній) страхові ринки:

- Місцевий(регіональний) ринок задовольняє страхові інтереси регіону;

- Національний – задовольняє інтереси нації, держави;

- Світовий -задовольняє попит на страхові послуги в масштабах світового господарства.

- Організаційна структура страхового ринку має таку складову:

44. Страхова компанія або страхове товариство, де відбувається формування страхового фонду і переплітаються колективні, групові та індивідуальні інтереси. Взаємовідносини з іншими страховиками економічно самостійні страхові структури будують на основі перестрахування .

- Страхові компанії (організації) можуть об”єднуватись у спілки, асоціації, пули та інші об”єднання для координації діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їхнє утворення відповідає вимогам законодавства України. Такі об”єднання не мають права займатися страховою діяльністю.

- Товариства взаємного страхування - це юридичні особи - страховики, створені відповідно з вимогами Закону України ”Про страхування” з метою страхування ризиків цього товариства. Сплата страхового платежу здійснюється за рахунок чистого прибутку, який залишається у розпорядженні членів товариства, крім випадків, передбачених законодавством України. Кожний член товариства, незалежно від суми страхового внеску, має право отримати страхове відшкодування у разі настання страхового випадку;

Страхова діяльність в Україні проводиться за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери чи страхові агенти.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно – інформаційні послуги, роботу , пов”язану з підготовкою,

укладанням та виконанням договорів страхування чи перестрахування, в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів,

страхових виплат та страхових відшкодувань відповідно із страхувальником чи перестрахувальником; інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні згідно з переліком, встановленим Уповноваженим органом.

Страхові агенти - це юридичні особи або громадяни, які діють за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов”язаних з виплатами

страхового відшкодування і страхових сум). Як представники страховика, страхові агенти діють в його інтересах за комісійну винагороду, що передбачена договором із страховиком.

Страхові брокери - юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб”єкти підприємницької діяльності та виступають посередником між страховиком і страхувальником. За своїм статусом страховий брокер є представником страхувальника і повинен відшкодувати йому збитки через компанію, яка має фінансову стійкість.Вони (брокери) здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку за винагороду від свого імені на підставі доручень страховика.. Страхові брокери - громадяни, які не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

В окремих країнах через страхових брокерів здійснюється основна частина усіх видів страхування, в інших - тільки страхування великих, маловідомих та нових ризиків.

Згідно ст. 15. Закону України “Про страхування”, на території України посередницька діяльність страхових агентів та страхових брокерів, на користь іноземних страховиків, не допускається, крім договорів перестрахування.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид дяльності і може включати косультування, інформаційні послуги, роботу по укладанню і виконанню договорів страхування, в тому числі по врегулюванню збитків у частині одержання та перераху-

45. вання страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за згодою з страхуваником, здійснювати інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.

Перестрахувальні компанії - це юридичні особи, які не виконують прямих страхових операцій, а приймають у перестрахування ризики інших страховиків і можуть передавати частину їх в ретроцесію іншому перестраховику..

Перестрахові брокери - це компанії або окремі особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.

Дозволяється здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання нею вимог щодо здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера.

Порядок реєстрації страхових та перестрахових брокерів визначається Уповноваженим органом.

Посередницька діяльність на території України з укладанням договорів страхування з іноземними страховиками не допускається, крім договорів перестра-хування з дотриманням вимог цього Закону.

Страхові або перестрахові брокери – нерезиденти можуть надавати послуги лише через постійні представництва в Україні, які повинні бути зареєстровані як платники

податку відповідно до законодавства України та включені до державного реєстру страхових або перестрахових брокерів.

Уповноважений орган державного нагляду за страховою діяльністю є : “Державна комісія з регулювання ринків фінансових послугУкраїни”далі-”Держфінпослуг”(яка створена згідно з З.У. від 12.07. 2001 р.) , в складі якої створено “Департамент страхового нагляду”, який здійснює нагляд з боку держави, щоб страхові компанії при здійсненні своєї діяльності не входили в зони підвищеного ризику, що може негативно вплинути на виконання принятих на себе страхових зобов”язань по договорах страхування.

Основними функціями, які передані,(з Мінфіна України, стор.33),“Держфінпослугу”є :

- ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

- видача ліцензій страховикам на право здійснення страхової діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;

- встановлення правил формування , розміщення і обліку страхових резервів та показників звітності;

- контроль за платоспроможністю страховиків відносно виконання ними своїх страхових зобов”язань перед страхувальниками;

- розробка нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена до компетенції Уповноваженого органу;

- узагальнення практики страхової діяльності і посередницької діяльності на страхо-

вому ринку, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перстрахуванні;

- здійснення заходів по підвищенню кваліфікації кадрів для страхової діяльності та. встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які проводять діяльність на страховому ринку, організація семінарів та конференцій з питань страхової діяльності;

- проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірність їх звітності;

46. - проведення дослідницько – методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;

- прийняття в межах своєї компетенції нормативно-правових актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перстрахуванні;

- проведення аналізу додержання законодавства об”єднаннями страховиків і страхових посередників;

- участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні; вивчення, узагальнення та поширення світового досвіду; організація виконання міжнародних договорів України з цих питань.

Уповноважений орган “Держфінпослуг” може здійснювати й інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Зокрема, “Держфінпослуг” в структурі якого знаходиться Департамент страхового нагляду, згідно ст..37 З.У. “Про страхування”) має права:

- одержувати від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їхній фінансовий стан та необхідні пояснення щодо звітних даних, а від підприємств, установ і громадян - інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

- проведення перевірки правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність та достовірністі їх звітності по показниках, що характеризують виконання договорів страхування; один раз на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обовязкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

• видавати страховикам вимоги і пропозицій про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі невиконання їх - призупиняти дію ліцензії цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензії та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків);

- проводити тематичні перевірки діяльності страховиків у разі необхідності перевірки фактів викладених у зверненях, заявах, скаргах страхувальників, достовірності показників звітності, виконання раніше надісланих зауважень, за дорученням правоохоронних органів державної влади, зустрічних перевірок достовірності і правильності укладених договорів страхування і перестрахування та у разі надходження інформації від страхувальників про порушення;

- створення комісій для проведення перевірок діяльності страховика та страхових посередників;

- одержання в установленому порядку від аварійних комісій інформації, необхідної

для виконання покладених на нього завдань, в тому числі інформації про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду;

. - отримувати безоплатно від органів виконавчої влади інформацію та статистичну звітність, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

- звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посередника у випадках, передбачених законом.

Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється в трьох напрямках:

- перший – отримання від страховиків документів на ліцензування.

- другий - отримання від страховиків щоквартальної звітності та її аналіз.

- третій - здійснення перевірок роботи страхових компаній на місцях, а при виявлені порушень - накладання на них відповідних санкцій.

47.