2.4. Галузевий поділ та види страхування в Україні

За складовою структурою в світовій практиці страхування поділяється умовно на: - галузі ;

- підгалузі;

- види;

- підвиди.

В основу поділу страхування на галузі покладені відмінності окремого об”єкта страхування, який представляє собою носія продукції яку виробляє об”єкт (підприємство). В ринкових умовах світовий досвід формує галузевий склад виходячи із загальних характеристик об”єктів страхування і виділяє чотирі основні галузі: майнове, особисте, страхування відповідальності, страхування економічних ризиків.

На відміну від загальноприйнятої практики, в Україні, за об”єктами визначаються слідуючи сфери страхування:

- страхування життя;

- ризикове страхування.

Згідно з Законом “Про страхування” об”єктом страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать законодавствуУкраїни. А вищеприведені сфери поділяються на три основні галузі страхування, які вказані в Законі “Про страхування”:

- майнове;

- особисте;

- страхування відповідальності.

У майновому страхуванні об”єктом страхування виступають майнові інтереси, пов”язані з володінням, користуванням та розпорядження майном. Економічне призначення цього виду страхування - відшкодування збитків, які виникають при настанні страхового випадку. Страхувальниками виступають не тільки власники майна, а й інші юридичні чи фізичні особи, які відповідають за збереження даного майна.

Особисте страхування передбачає, що в якості об”єкта страхування виступають майнові інтереси, пов”язані з життям, здоров”ям, працездатністю та додатковою пенсією людини. Особисте страхування поєднує ризикову та заощаджуваль-ну функції страхування, а також передбачає надання кредиту страхувальнику під заставу страхового полісу.

Страхування відповідальності - галузь страхування, де об”єктом виступають майнові інтереси, пов”язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також збитку, нанесеного юридичній особі. Через страхування відповідальності реалізується страховий захист економічних інтересів тих осіб, які можливо заподіють шкоду або призведуть до збитку та втрат. У будь – якому страховому випадку це знаходить свій конкретний грошовий вираз. Отже, на відміну від особистого страхування, де страхування здійснюється на випадок настання певних страхових випадків та майнового страхування, де страхуванню підлягає конкретна власність, в страхуванні відповідальності страховий захист здійснюється від можливих заподіювачів шкоди. До того ж стороною страхових відносин

28.

можуть виступати не визначені раніше “треті” особи, яким в силу закону чи за рішенням суду будуть виконані відповідні виплати.

Світовий досвід страхування відповідальності відносить до майнового страхування.

Розглянутий поділ страхування вирішує загальні завдання оцінки страхової діяльності, проте не виявляє конкретні страхові інтереси підприємств, організацій,

громадян, в інтересах яких і здійснюється страхування. Для деталізації конкретних страхових інтересів з метою обґрунтування методів страхового захисту кожна галузь має свої підгалузі, які охоплюють сукупність видів.

У відповідності до особливостей класифікації страхування в Україні, галузі поділяються на види, а види на підвиди.

Найбільш поширеним, в особистому страхуванні, є його поділ на:

- страхування життя.

- страхування від нещасних випадків

При такому підході, до уваги приймаються ознаки: - обсяг страхової відповідальності й - тривалість страхування. Окремі автори, розглядаючи методику класифікації особистого страхування, виділяють соціальне страхування, а в ньому - пенсійне страхування, медичне страхування. А ознаки по яких формуються концепції класифікації - одні й ті ж.

За формою власності й соціальними групами страхувальників, майнове страхування поділяється на види, за якими розрізняють майно суб”єктів господарювання:

- державне;

- акціонерне;

- приватне;

- орендне;

- громадян.

В класифікації майнового страхування особливою ознакою є виділення небезпек, які за градацією не пов”язані між собою:

- страхування тварин від падежу та вимушеного забою;

- страхування сільськогосподарських культур від засухи та інших стихійних лих;

- страхування транспортних засобів від аварій, викрадення та інших небезпек;

- страхування майна від вогню.

На слідуючі види поділяється страхування відповідальності:

- страхування заборгованості;

- страхування на випадок відшкодування заподіяної шкоди.

Кожний із підвидів страхування, в свою чергу, має свою більш детальну класифікацію.

В особистому страхуванні життя, наприклад, виділяють: - страхування на випадок смерті; - страхування рент; - пенсійне страхування; - страхування дітей та ін.

В особистому страхуванні від нещасних випадків виділяють: - страхування школярів; - обов”язкове страхування пасажирів; - страхування працівників ризикових професій (військовослужбовців,митників, працівників податкових та контрольно – ревізійних служб та ін.); - індивідуальне страхування тощо.

В майновому страхуванні підприємств виділяють:-страхування основних засобів; - оборотних активів;- фінансових ризиків тощо.

В майновому страхуванні громадян виділяють: - страхування майна першої категорії( це, в першу чергу, - житло, тварин тощо); - страхування майна другої категорії (майно, втрата якого зачіпає особисті інтереси).

29.

В страхуванні відповідальності заборгованості найчастіше виділяють: -страхування кредитів, депозитів тощо, а в страхуванні відповідальності на випадок заподіяної шкоди - страхування професійної відповідальності, відповідальності

власників транспортних засобів тощо. Приведені підвиди підлягають ще детальнішому поділу в залежності від об”єктів страхування та родів небезпек. Характеристика якості об”єктів передбачає класифікацію однорідних та неоднорідних об”єктів. Страхування однорідних об”єктів від певних небезпек здійснюється за відповідними тарифними ставками, в основу розрахунку яких покладено статистичне спостереження масових явищ - за ймовірністю та частотою їх настання, ступенем небезпечності.

Страхування неоднорідних об”єктів, пов”язане із організацією страхового захисту об”єктів, які мають докорінні відмінності.

В їх числі виділяють:

- комбіноване страхування;

- змішане страхування.

Комбіноване страхування передбачає поєднання в одній події страхування декількох об”єктів: наприклад, страхування транспортного засобу, багажу, водія та пасажирів.

Змішане страхування застосовується, як правило, при страхуванні життя: на дожиття, на випадок смерті, втрати здоров”я та ін.

Виходячи із викладеного видно, що при класифікації страхування використо-вують критерії об”єкту страхування та конкретного роду небезпек.

Питання для самоперевірки

1. Які види та форми страхування визначені в Законі України “Про страхування”?.

2. Назвіть ознаки, які характеризують економічну категорію страхування.

3. Що розуміється під класифікацією і які критерії покладено в її основу у страху-

ванні?

4. Які ознаки використовують для класифікації у страхуванні ?

5. Які види обов”язкового та добровільного страхування є в Україні ?

6. Які об”єкти майнового, особистого страхування та страхування відповідальності

ви знаєте?

7. Які особливості обов”язкової форми страхування?

8. Які види страхових ризиків ви знаєте ?

30.

Т е м а 3. Правові основи та організація страхування в Україні.

3. 1.Необхідність та організація страхової діяльність в Україні.

В умовах ринкової економіки кожний власник майна підприємства, чи просто громадянин має потребу в страхуванні. Саме страхування дозволяє створити замкнуту систему для компенсації збитків від дії негативних природних та інших факторів у

матеріальному виробництві та житті людей .

Отже, страхування - це діяльність, яка забезпечує надійний захист майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків: заподіяних вогнем, стихійним лихом, техногенними аваріями, транспорт- ними пригодами та багатьма іншими непередбаченими обставинами), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення (тимчасово вільних)коштів цих фондів.

Страхування - об’єктивно необхідна складова (сегмент) ринкової економіки.

Страхування приходить на допомогу саме у випадках, коли внаслідок

настання непередбачених подій понесені збитки, для відшкодування яких викорис-

товуються грошові кошти страхових фондів створених за рахунок страхових платежів страхувальників.

Страхування добре зарекомендовало себе як форма нагромадження коштів громадян для вирішення їхніх соціальних проблем (охорона здоров’я, пенсійне забезпечення, придбання житла, освіта тощо). Позитивну роль у цьому відіграло прийняття відповідних законодавчих, нормативних документів і здійснення організаційних заходів щодо розвитку страхової справи.

Настійні внутрішні потреби в організації системи економічного захисту виробничих і бізнисових структур і населення від багатомільярдних втрат, зумовлених ризикованими ситуаціями, поступове входження України до системи світових господарських структур, що функціонують в умовах розвинутих страхових відносин, вимагають опрацювання та реалізації стратегії розвитку страхування.

Можливі два напрямки в рішені цієї задачі:

Перший напрямок - створення сприятливих зовнішніх умов для страхової діяльності . Міцна макроекономічна і структурна державна політика - сутєва передумова

для стабільності системи страхування. Без загальної економічної стабільності, без базової фінансової і правової інфраструктури галузь страхових послуг неспроможна розвиватися відповідним чином.

Другий напрямок - створення і використання сталого, гнучкого і ефективного механізму державного регулювання страхової діяльності.

Україна здійснює значні зусилля для формування і розвитку нормативно- правової бази страхового сектора економіки. В перехідній економіці України правове регулювання страхової діяльності і її розвиток здійснюються у відповідності з сучасними вимогами , з урахуванням наявних економічних можливостей.

З цієї точки зору можна прослідкувати три етапи:

Перший етап - з 1991 року, від проголошення незалежності України до 10.05. 1993 року, коли був прийнятий Декрет Кабінету МіністрівУкраїни “Про страхування” відбувався бурний розвиток страхової діяльності. Громадяни і підприємства в нестійких перехідних умовах мали потребу в більш широкому спектрі страхових послу, і першим кроком до рин-

31.

кових перетворень на страховому ринку України стало створення великої кількості страхових організацій. Страхові організації уже почали віддавати собі звіт про важливість

страхування в захисті соціально- економічної сфери суспільства від різних несприятливих, непередбачених пагубних подій, а також в побудові ринкового господарства в Україні. Крім того, вони безпосередньо почали приймати активну участь

у формуванні цивілізованого вітчизняного страхового ринку, підвищення його ефективності і впливу на розвиток економіки, разом з тими регулюющими заходами, які здійснювалися державою.

Другий етап - з 10.05.1993 року по 07.03.1996 року до прийняття Закону України “Про страхування”.Високими темпами стали зростати обсяги наданих послуг, перш за все в майновому страхувані, адже швидкий ріст економічної активності створив великі можливості для здійснення майнових видів страхування.Такі процеси сприяли тому, що кількість страхових компаній значно зростала, розширилась мережа їхніх філій.В цей же період значний розвиток набуває ринок особистого страхування, доля якого в загальній структурі страхового ринку випереджала інші види страхування і складала в 1993 - 94 роках 46 - 47% . Особисте страхування - одна з галузей страхування і здійснюється з метою захисту майнових інтересів, пов’язаних з життям, здоров’ям, працездатністю ( cтрахування окремих громадян, членів їхніх сімей) і юридичних осіб (страхування працівників підприємств від нещасних випадків) від різних несприятливих випадків, що викликають збитки, які, в свою чергу , вимагають відшкодування в грошовій формі. В кінці другого етапу мали місце такі основні тенденції :

- темпи зростання обсягів страхових премій нижчі ніж темпи росту ВВП;

- темпи зростання обсягів страхових премій(внесків) перевищували темпи зростання обсягів страхових виплат;

- продовжувалося зменшення обсягів сформованих страхових резервів на кінець року в порівнянні з попереднім роком;

- зменшувалася кількість укладених договорів страхування в порівнянні з попереднім роком.

Третій етап - з затвердження , Кабінетом Міністрів України Програми розвитку вітчизняного страхового ринку на 1998-2000 роки. А, в лютому 2001 року підписана Постанова Кабінету Міністрів України №98 “Про затвердження Програми розвитку страхового ринку України на 2001- 2004 роки”. В плані першочергових заходів по виконанню цієї програми, стало прийняття підготовленого Міністерством фінансів України разом з іншими зацікавленими міністерствами, Лігою страхових організацій і представника- ми страхового ринку, нової редакції Закону України”Про страхування”, який підписаний Президентом України 04.10. 2001 року № 2745-ІІІ.

Крім того, мета цієї програми полягає в визначені напрямків дальшого розвитку страхової справи, вдосконалення її правового, організаційного, економічного, інформаційного і кадрового забезпечення, підвищення фінансової надійності страховиків. У процесі реалізації цієї мети широко вивчається і використовується зарубіжний досвід із врахуванням особливостей правового , економічного і соціального розвитку України.

Здійснення заходів, передбачених Програмою, покликане не тільки звільнити державу від витрат на відшкодування збитків при настанні страхових подій, але і суттєво впливати на укріплення фінансів держави, ефективно формувати накопичення коштів громадян, у вигляді стабільного джерела довгострокових інвестицій.

З огляду на наявність об’єктів, що потребують захисту, Україна має надзвичайно великі потенційні можливості для розвитку страхової галузі (індустрії) в усіх напрямках страхування майна, життя і здоров’я громадян, відповідальності перед третіми особами.

32.

Для приведення обов’язкового страхування у відповідність з основними принципами страхування , а також із врахуванням власного і зарубіжного законодавчого досвіду в галузі страхування, необхідно здійснювати такі заходи:

- докласти зусиль по виконанню вищезгаданої програми організації страхового захисту юридичних і фізичних осіб , якою передбачено визначити стосовно до вимог розбудови

ринкової економіки нову структуру резервів, шляхи їх наповнення і умови використання, напрямки розвитку загальнодержавних (централізованих) резервів та децентралізованих (в рамках окремих страхових компаній) резервів, а також місце страхування в системі захисту від ризикових ситуацій. Така програма дає підстави для кращого використання рисурсів, що спрямовуються на забезпечення суспільства відповідними резервами;

- прискорити організацію у великих господарських структурах спеціалізованої служби,яка займалася б управлінням ризиками (ризик - менеджментом). В її обов’язки має входити прогнозування можливих ризиків, їх оцінка, накреслення і реалізація заходів по усуненню або зменшенню впливу ризикових подій на наслідки господарської діяльності, в тому числі і шляхом передачі ризиків на страхування. В малих і середніх господарських і комерційних структурах цю роботу могли б виконувати консультанти страхових організацій чи страхові брокери;

- розширити перелік майна і видів відповідальності платежі за страхування яких можуть бути віднесені на виробничі витрати. Розширити таке право і на платежі за страхування майна виробничого призначення, яке страхується в зв’язку з передачею під заставу;

- умови страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень у колективних, фермерських та державних господарствах уніфікувати на основі принципу добровільності страхування;

- враховуючи позитивний зарубіжний досвід страхування сільськогосподарських товаровиробників рекомендувати аналогічним вітчизняним формуванням розглянути питання про створення націонаального товариства взаємного страхування сільськогоспо-дарських підприємств і фермерських господарств. Це дасть змогу знизити вартість страхування, ефективніше використовувати резерви в тому числі і за рахунок раціонального поєднання грошових і натуральних фондів;

- активніше освоювати страхування ризиків підприємств водного та лісового господарства і добувної промисловості;

- більш широко використовувати поліси страхування майна, життя і здоров’я

громадян з метою надання їх власникам можливостей придбання в кредит під гарантію страхового полісу і куплених матеріальних цінностей ( квартир, меблів, автомобілів та інших товарів) вітчизняного виробництва високої якості і тривалого користування. Це

сприятиме підвищенню авторитету і привабливості страхування, збільшить попит на товари та сприятиме розвитку відповідних виробництв, покращенню зайнятості, приросту надходжень до бюджету.

Значний розвиток на третьому етапі отримало добровільне майнове страхування. Це викликане тим, що Законом України“Про страхування” не передбачено здійснення обов’язкового страхування майна, яке належить громадянам,а тому цей вид обов’язкового страхування перейшов у форму добровільного страхування. Припинення обов’язкового страхування майна громадян мало всі підстави, адже процеси приватиизації викликали значне розширення розмірів приватної і колективної майнової власності і збільшення

страхових операцій з нею. Досвід інших країн свідчить, що страхування громадянами свого майна є справою добровільною, адже громадянин (власник) повинний мати можливість вибирати умови тієї чи іншої страхової компанії, передбачати для себе індивідуальні умови.Отже , збільшення питомої ваги добровільного страхування майна

33.

відбувається за рахунок надходжень від тих громадян, майно яких до квітня 1996 року підлягало обов’язковому страхуванню. А в структурі ринку добровільного майнового

страхування значну частину займає страхування ризиків від вогню і стихійних явищ, а також страхування грузів і багажів.

Крім того, значно впливає на ці процеси розширення самостійності товаровиробників, формування ринкової інфраструктури, договірних відносин, різке обмеження сфери державного впливу на розвиток виробництва і розподілу матеріальних ресурсів, що, відповідно, вимагає нових підходів до використання фінансово- кредитного механізму в управлінні економікою. Особливого значення набувають питання страхування господарської діяльності. Зокрема, поряд з забезпеченням захисту від стихійного лиха, непередбачених подій технічного і технологічного характера, об’єктами страхування все

частіше стають фінансові ризики, збитки від додаткових витрат, неотримання прибутку. З’явилися нові види страхування, зокрема, майнове страхування власників цінних паперів.

Необхідно удосконалювати систему правового забезпечення страхування шляхом внесення відповідних змін і доповнень в законодавчі та нормативні акти, починаючи від Конституції України і Закону “Про страхування”.

Зростання обсягів робіт по підготовці нових і доопрацюванні діючих законодавчих і нормативних актів вимагає активізації діяльності Експертної ради з питань страхування при

Кабінеті Міністрів України, комісій Ліги страхових організацій, науково-дослідних, правових та фінансово-економічних установ нашої держави.

З метою підвищення фінансової надійності страховиків, законом “Про страхування” в редакції від 4.10.2001р.(ст.30) встановлено мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, в сумі еквівалентній - 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України шляхом залучення капіталу акціонерів як основного джерела коштів. Практикувати випуск облігацій з виплатою їх власникам гарантованого доходу.

Створено гарантійний фонд страховика для забезпечення виконання зобов’язань перед страхувальниками, особливо фізичними особами в разі банкрутства страховика до складу якого належить додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку.

Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви.

Компетентні органи здійснюють перегляд діючої системи розміщення страхових резервів, надаючи перевагу вкладенню їх у високорентабельні інвестиційні проекти з врахуванням їх приоритетності за напрямками, визначеними Кабмином України, передбачати можливість дозволу розміщення в окремих випадках частини резервів у вигідні зарубіжні інвестиції, а також передбачати здійснення заходів по розширенню ринку перестрахування страхових договорів в Україні, шляхом створення відповідної біржі, або об’єднання страховиків, а ще, більш активно працювати з нерезидентами на предмет розширення взаємного перестрахування.

Для удосконалення державного нагляду за страховою діяльністю, в той час, було передбачено:

- посилити якість виконання покладених на органи державної влади функцій щодо нагляду за страховою діяльністю з метою запобігання банкрутства страховиків, грубого порушення ними зобов’язань перед страхувальниками, здійснення псевдострахування з метою відмивання грошових коштів;

- створити в Департаменті фінансових установ і ринків Міністерства фінансів України: - Управління страхової діяльності і передати йому функції Укрстрахнагляду;

34.

-доручити Управлінню страхової діяльності Мінфіна разом з Аудиторською палатою України уточнити вимоги щодо здійснення обов’язкового щорічного аудиту страхових компаній і намітити перелік аудиторських фірм яким, виходячи із забезпечення необхідними фахівцями,можна довіряти здійснення аудиту страхових компаній;

- опрацювати примірні розцінки оплати за аудит. Здійснення цих заходів дало змогу підвищити якість і відповідальність за достовірність висновків по підсумках аудиту, забезпечити відповідну кількість перевірок страховиків з окремих питань їхньої діяльності;

- звернути особливу увагу на обгрунтованість створення, реорганізації і ліквідації страхових компаній. Передбачити розширення прав Управління страхової діяльності Мінфіна, в т.ч. і відносно погодження з ним кандидатури керівника і головного бухгалтера страхової компанії. При цьому у претендентів має бути вища фахова освіта досвід роботи у страхуванні, відсутність судимості.

- управлінню страхової діяльності Міністерства фінансів разом з відповідними службами Міністерства економіки, Держкомстату, вченими і практиками було доручено опрацювати

проекти нормативноінструктивних документів щодо розробки бізнес-планів, ведення обліку, аналізу та звітності страховиків, включаючи форму балансу;

-здійснення реєстрації обліку та сертифікації страхових посередників. Передбачено зосередити увагу на максимальне наближення цих процедур до міжнародних стандартів;

-враховуючи досвід країн Західної Європи передбачені щорічні відрахування страховиками частини прибутку (0,5% отриманих страхових премій) на спеціальний рахунок Управління страхової діяльності Мінфіну України з цільовим використанням цих коштів на формування інформаційно - методичної бази, фінансування науково - дослідних робіт з питань страхування.

Отже, світовий досвід свідчить, що одним із важливих індикаторів стану економіки будь – якої країни ринкової орієнтації є розвиток страхування.

В страховому процесі беруть участь, як мінімум, дві сторони :

- Страховики і - Страхувальники.

Страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних , повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України “Про господарські товариства”, а також отримали у встановленому порядку ліцензію на право здійснення страхової діяльності. Кількість учасників страховика повинна бути не менше трьох. Вони розробляють умови страхування і пропонують страхові послуги своїм клієнтам. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами України . Страховики є фінансово - кредитними установами.

В окремих випадках , встановлених Кабінетом Міністрів України, страховик може бути заснований на загальнодержавній власності.

Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному капіталі страховика не повинна перевищувати 49 відсотків. Загальний розмір внесків страховика до статутних капіталів інших новостворених страховиків - резидентів України не може перевищувати 20 відсотків його власного статутного капталу , в тому числі розмір внеску до статутного капіталу окремого страховика не може перевищувати 5 відсотків.

Частка грошових внесків у сплаченому статутному капіталі повинна бути не менше 60 відсотків. Допускається сплата частини внесків до статутного капіталу

страховика цінними паперами, що випускаються державою. Забороняється використовувати для формування статутного капіталу кошти страхових резервів, обігові кошти, а також кошти, одержані в кредит та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

35. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність пов’язана з формуванням, розміщенням та управління страховими резервами і фінансова діяльність, передбачена законодавством України з питань страхування.

Допускається виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених угод про співробітництво.

Страховикам необхідно активніше здійснювати роботу по координації діяльності компаній і захисту їх спільних інтересів у владних структурах, розширенні

співробітництва з міжнародними страховими структурами. З цією метою здійснюється активізація роботи Ліги страхових організацій України, галузевих і територіальних стра- хових об’єднань. Не повинно допускатися укладання угод про створення об’єднань страховиків, які можуть обмежувати вільний розвиток конкуренції в страховій справі, сприяти монополізації умов страхування, а також позбавленню компаній вільного встановлення тарифів та розміру комісійної винагороди.

Іншими видами діяльності страховик може займатися лише у випадках, передбачених законодавством України.

Юридичні особи, що не відповідають цим вимогам, не можуть займатися страховою діяльністю.

Специфіка страхової діяльності вимагає залучення до роботи в галузі великої кількості висококваліфікованих фахівців ( менеджерів, андеррайтерів, актуаріїв, брокерів, експертів, фінансистів, бухгалтерів, юристів, аудиторів, програмістів та інших) , добре обізнаних з теорією і передовою технологією страхування. В зв’язку з цим передбачається:

- визначити типові кваліфікаційні вимоги до працівників страхових компаній, їх посередників та органів нагляду за страховою діяльністю;

- здійснити клопотання про відкриття в складі номенклатури спеціальностей вищої освіти спеціальність “Страхування” і “Страхове право”..Визначити державні і комерційні вузи, яким, виходячи із їх матеріальної бази, педагогічного і наукового потенціалу, можна дозволити підготовку фахівців на рівні магістрів та спеціалістів зі страхування;

- вдосконалити програму підготовки молодших спеціалістів з питань страхування в економічних та юридичних ВУЗ -ах;

- організувати при Лізі страхових організацій України(ЛСОУ) інститут підвищення кваліфікації персоналу страхових компаній та посередницьких структур;

- зацікавленим навчальним закладам разом з ЛСОУ необхідно здійснити відповідні дослідження з метою визначення потреби страхової галузі в фахівцях певного профілю і рівня підготовки.

Потреба вдосконалення страхової справи зумовлює необхідність розширення інформаційної бази, здатної забезпечити якісні прогнози щодо розвитку страхового ринку, ймовірність страхових подій, розміру можливих втрат, отримання доходів від

інвестицій, платоспроможності учасників страхового договору. Без достатньої інформації неможливо здійснювати маркетингові та інші дослідження. Відсутність всебічної інформації є однією з причин грубих помилок в оцінці ризиків, визначенні тарифів, здійсненні превентивних заходів. Нестача якісної інформації зумовлює низький рівень

страхової культури населення, що серйозно перешкоджає вдосконаленню його страхового захисту.

З метою покращення інформаційного забезпечення страхування,на думку авторів, слід:

- розширити обсяг, підвищити якість і прискорити публікацію органами державної

статистики інформації про стан та розвиток страхового ринку;

36.

- налагодити систему “електронної пошти” між всіма страховиками, їх посередниками, об’єднаннями та органами нагляду за страховою діяльністю;

- організувати при Лізі страхових організацій і Асоціації статистиків України, інформаційний центр, який би накопичував і здійснював аналітичне опрацювання cтатистичних(звітних), літературних, та інших джерел інформації, готував проекти правил страхування, здійснював розрахунки страхових тарифів відповідно до замовлень страховиків та інших зацікавлених юридичних та фізиччних осіб;

- покращувати професійне висвітлення проблем вітчизняного і зарубіжного досвіду розвитку страхової справи у фахових ЗМІ . Вкрай необхідно, не рідше одного разу в квартал, публікувати в засобах масової інформації рейтинг страхових компаній;

- збільшити видання навчальних посібників, книг та брошур, орієнтованих на розповсюдження знань з питань страхування серед комерційних структур та населення.

Необхідно постійно працювати над покращенням взаємодії між страховими компаніями, банками та іншими суб’єктами фінансового ринку.Страховим компаніям та

банкам природно прагнення до взаємовигідного обміну послугами і зміцнення надійності партнерства.

Розвиток страхових операцій по страхуванню майна і відповідальності комерційних структур, населення та інших категорій клієнтів банків веде до зменшення їх залежності від ризиків, розширює діапазон вигідного розміщення кредитних вкладень. З іншого боку в страховиків є взаємна зацікавленість у розміщенні в банківських установах за певну плату переважної частини страхових резервів, що збільшує ресурси для кредитування і, тим самим, спільно із страховиками, банки впливають на розвиток економіки.

В найближчі роки на український ринок дістануть можливість прийти зарубіжні страховики. Це будуть фінансово міцні і досвідчені компанії. Адже, як видно із літератури, середній західноєвропейський страховик отримує за рік понад 100 млн.доларів премій, що складає більше третини загального обсягу страхових премій, що збираються всіма страховиками України за цей же період. Очікуване зняття обмежень для нерезидентів на страхову діяльність в Україні зумовлює необхідність термінового здійснення комплексу заходів щодо зміцнення конкурентних позицій вітчизняних страховиків. Головне завдання полягає в тому, щоб підняти надійність українських страховиків і максимально знизити вартість їхніх страхових послуг до рівня, який пропонують західні партнери. Щоб цього досягнути, слід здійснити хоча б такі заходи:

- розповсюдити, на Україну, класифікацію видів страхування, прийняту в країнах ЄС;

- не дозволяти іноземним страховикам застосовувати в Україні страхові тарифи нижчі, ніж вони застосовують стосовно аналогічних ризиків у своїх державах;

- поставити вітчизняних та іноземних страховиків в однакові умови щодо здійснення валютних операцій в Україні;

- рекомендувати засновникам і акціонерам страхових компаній вивчити питання про доцільність об’єднання двох і більше страховиків в одне організаційно та фінансово

потужне формування. При цьому не повинні бути порушені зобов’язання перед страхувальниками й інтереси акціонерів;

- звільнити від оподаткування прибуток вітчизняних страховиків у частині, що за рішенням акціонерів спрямовується на приріст статутного капіталу;

- переглянути склад витрат, які відносяться на собівартість страхових послуг, і максимально наблизити їх номенклатуру до прийнятих у міжнародній практиці;

- провідним страховим компаніям розширити діяльність на міжнародному ринку, відкриваючи у разі необхідності філії або представництва в країнах з якими наша держава має значні інвестиційні та торгові зв’язки.

37. Реалізація приведеного комплексу заходів, які стосуються розвитку страхової справи буде сприяти відродженню та зміцненню економіки України і покращенню добробуту громадян нашої держави.

Що стосується другої складової страхового ринку - Страхувальників, то ними визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до актів законодавства

України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх (застрахованих ) осіб.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум(страхового відшкодування), а також замінювати їх до настання страхового випадку.

Основними напрямками розвитку страхового ринку в нашій країні можна вважати залучення іноземних і внутрішніх інвестицій. Що стосується іноземних інвестицій, то слід нагадати, що у червні 1999 року вступила в дію норма угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом, згідно якій дозволена пряма присутність іноземного страховика на українському страховому ринку. Разом з тим у вітчизняному законодавстві ще не закріплені механізми приходу

іноземного страхового інвестора. В Законі України “Про страхування” передбачено долю участі власності іноземних страховиків не більше 49 % статутного капіталу української компанії. А створення в Україні страхових компаній із 100 відсотковим іноземним капіталом цим законом не було передбачено.

Отже існувала необхідність розробки механізмів залучення іноземного страхового капіталу і впровадження його в практику страхової діяльності в Україні .

Що ж стосується залучення внутрішніх інвестицій, то Законом України “Про страхування” передбачено значне розширення інвестиційних можливостей страховиків у національну економіку. В даний час резерви страховиків України досягають 317 млн.грн. Та інвестувати ці тимчасово вільні кошти вони можуть тільки в акціїї, ОВГС і банківські депозити. Слід наголосити й на те, що Законом України “Про страхування”передбачено більш широкий перелік інвестицій. Страхові резерви можуть розміщуватися з врахуванням безпечності, прибутковості, диверсифікації, ліквідності, а також повинні бути представлені активами наступних категорій:

- інвестиції у вигляді фінансових та інших вкладів, які використовуються для інвестування в економіку України по напрямках визначених Кабінетом Міністрів України;

- довгострокові інвестиційні кредити (для резервів по страхуванню життя);

- фонд страхових гарантій;

- грошові кошти на розрахункових рахунках;

- банківські вклади( в тому числі депозити);

- нерухомість;

- цінні папери, які передбачають отримання доходів;

- цінні папери, які емітовані державою;

- права -вимоги до перестраховиків.

Вивчення та аналіз розглянутого вище використання іноземних та внутрішніх інвестицій дає змогу сформулювати такі пріоритетні напрямки розвитку страхового ринку України :

- впровадження довгострокових видів страхування життя, пенсійного і медичного страхування;

- чітке дотримання норм антимонопольного законодавства в страховій діяльності;

- підготовка і прийняття Страхового кодексу України.

38.